Рішення № 34492572, 30.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17422/13 30.10.13За позовом Приватного підприємства "Сигма-С"

до Концерн "Техвоєнсервіс"

про стягнення 141 368,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Яцюк М.В. по довіреності № б/н від 08.10.2012р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з вимогою про стягнення з Філії концерну "Техновоєнсервіс" "Черкаський автомобільний ремонтний завод" заборгованості в розмірі 141 368,00 грн., відповідно до договору на охорону об'єкта № 57/13 від 01.08.2012 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 р. порушено провадження у справі № 925/1155/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2012 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 р. здійснено заміну первісного відповідача - філію концерну "Техвоєнсервіс" "Черкаський автомобільний ремонтний завод" належним відповідачем ДГО Концерн "Техвоєнсервіс" та відкладено розгляд справи на 05.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.09.2013 р. справу № 925/1155/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

09.09.2013 р. справу передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу до свого провадження, присвоєно даній справі № 910/17422/13 та призначено розгляд справи на 02.10.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2013р, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 28.10.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 серпня 2012 року між Приватним підприємством «Сигма-С» (далі - виконавець) та Філією Концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (далі - замовник) було укладено Договір № 57/13 на охорону об'єкта (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується а плату забезпечити охоронність об'єктів та іншого майна замовника, вказаних у дислокації об'єктів, які охороняються, що додаються до договору.

Термін дії договору сторони визначили п.6.1., відповідно до якого цей договір укладається строком на один рік і набирає чинності з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається подовженим на таких же умовах і на той же строк.

Згідно з п. 1.2. договору, система охорони об'єктів та дислокація постів визначається виконавцем і узгоджується із замовником.

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділом другим договору сторони погодили розмір та порядок оплати, відповідно до якого:

2.1. сума договору встановлюється окремим протоколом, згідно поданого виконавцем розрахунку, що є невід'ємною частиною договору з моменту підписання сторонами.

2.2. в оплату даного договору замовник може перераховувати аванс в розмірі 50% до 15 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за охорону здійснюється після виконання охоронних заходів, згідно акта виконаних робіт в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця до п'ятого числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3.1. договору, виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання та/або пошкодження та не допустити проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що передані під охорону виконавцю., а замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно проводити розрахунки за послуги виконавця ( п. 3.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2012 між сторонами було підписано додаток № 2 до договору на охорону № 57 від 01.08.2012р., відповідно до якого сторони досягли домовленості, що вартість послуг з 24.09.2012р. становить 20 500,00 без ПДВ за один місяць охорони.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що на умовах зазначеного Договору, за період його дії позивачем були надані, а відповідачем прийняті але не оплачені, охоронні послуги, що підтверджується актами прийняття-передачі робіт ( надання послуг): за грудень 2012р на суму 20500,00 грн.; за січень 2013р. на суму 20 500,00 грн.; за лютий 2013р. на суму 20500,00 грн.; за березень 2013р. на суму 20 500,00 грн.; за квітень 2013р. на суму 20 500,00 грн.; за травень 2013р. на суму 20 500,00 грн.; за червень 2013р. на суму 20 500,00 грн.

01.07.2013р. сторонами було підписано Акт зняття охорони, відповідно до якого у зв'язку із заборгованістю оплати послуг охорони, 01.07.2013р. припинено надання охоронних послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.05.2013р. між Приватним підприємством «Сигма-С» та ФКТ «Черкаським автомобільно-ремонтним заводом» становить 116 000,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте відповідач в порушення умов договору, за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 136500,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 136500,00 грн. заборгованості за надані послуги охорони за Договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 3884,00 грн. за прострочку платежу.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 3884,00 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача 3% річних від простроченої суми в сумі 984,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 984,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Концерн «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, просп.. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 33689867) на користь Приватного підприємства «Сигма-С» (08023, м. Черкаси, вул. Висилини, буд. 191, кв. 2, код ЄДРПОУ 35377528) 136 500 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, пеню в розмірі 3 884 (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 209 (двісті дев'ять) грн. 67 грн., 2 827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 36 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.