Рішення № 34492571, 22.10.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа № 919/917/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м .Севастополь, вул. Луначарського, 5.

ідентифікаційний код: 25750044)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,

ідентифікаційній код: НОМЕР_1 )

про стягнення 52 764,60грн,

за участю представників:

позивача: (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) - Бекетова Наталя Сергіївна - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 29.12.2012;

відповідач: (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3 - представник, довіреність б/н від 01.10.2013.

Суть спору:

07.08.2013 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі-Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 52 764,60 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 10.09.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.09.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи викладено на 03.10.2013.

У судове засідання 03.10.2013 відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про подовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання нових доказів (арк..с. 38)

Ухвалою суду від 03.10.2013 у порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи подовжено на п'ятнадцять днів до22.10.2013, справу відкладено на 21.10.2013.

У судовому засіданні 21.10.2013 оголошено перерву до 22.10.2013.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та надав суду письмові пояснення відповідно до яких вважає, що заборгованість по договору № 132-12 від 10.05.2012 р. відсутня, а розрахунок штрафу є надмірно великим порівняно із завданими збитками (арк..с.45-46).

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник Відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях на позов.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

10.05.2012 між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди № 132-12 (надалі - Договір) нерухомого майна - окремо розташованої нежитлової одноповерхової будівлі, загальною площею - 59,9 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_6 (арк. с 10-11).

Вказане майно було передано позивачем відповідачу за Актом приймання-передавання орендованого майна від 10.05.2012 (арк..с.12)

Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна від 22.04.2013 відповідач повернула позивачу об'єкт оренди (арк..с.13).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, орендна плата складає 2039,16 грн. за місяць оренди та перераховується Орендатором Орендодавцю не пізніше 20 числа текучого місяця.

Позивач стверджує, що відповідач взятий на себе обов'язки не виконує у зв'язку з чим на момент звернення з позовом до суду склалася заборгованість по сплаті орендної плати у сумі - 3547,92 грн. та відповідно до п. 8.5., 8.6. та 8.7. Договору, позивач просить стягнути штрафні санкції у вигляді: пені - 773,66 грн., 30% річних - 5750,62 грн. та штрафу - 42692,40 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості яка виникла за договором № 132-12 від 10.05.2012, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв по Акту приймання-передавання орендованого майна від 10.05.2012 р. в оренду, строком до 02.04.2013 р., нерухоме майно, а саме: окремо розташовану нежитлову одноповерхову будівлю, загальною площею - 59,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6.

Тобто, посилання позивача на той факт, що розрахунок заборгованості починається з 01 серпня 2011 р., оскільки до укладення договору № 132-12 від 10.05.2012 р. діяв договір № 534 від 18.04.2008р., не може бути прийняте судом до уваги з підстав того, що правовідносини за договором № 534 від 18.04.2008р. не були предметом заявленого позову.

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості доказування відсутності заборгованості перед позивачем, відповідач надав суду копії квитанцій: № 1728.771.5 від 30.10.12. на суму 3000,00 грн., № 1728.44.5 від 01.10.12 на суму 2000,00 грн., № 1728.671.4 від 31.09.2012 р. на суму 3000,00 грн., № 1728.9.5 від 01.11.2012 р. на суму 2000,00 грн., № 349.408.4 від 21.11.2012 р. на суму 4500,00 грн., № 1728.364.1 від 28.01.2013 р. на суму 3000,00 грн., № 1728.397.1 від 22.04.2013 р. на суму 7800,00 грн. (арк.с. 52-54) та банківські виписки ПАТ Банк «Морський» рух коштів по рахунку з 01.12.2012 по 31.12.2012 р. від 18.10.2013 р. (арк..с. 55-56), при цьому вказані платіжні документі не містять номера договорові за яким вносилися кошти, тобто не можуть вважатися належним доказом по справі.

Тобто суд зазначає, що відповідачем не підтверджено сплати орендної плати по договору оренди № 132-12 від 10.05.2012.

Судом здійснено власний розрахунок суми орендної плати за Договором, яка повинна була бути сплачена відповідачем позивачу у період з 11.05.2012 по 21.04.2013, відповідно до якого орендна плата загалом складає 23085,96 грн.

місяцьіндекс інфляціїрозмір орендної плати за місяць, грнповинен сплатити, грнтравень 2012 (22 дня)0,9972039,161447,15червень 20120,9972033,042033,04липень 20120,9982026,942026,94серпень 20120,9972022,892022,89вересень 20121,0012016,822016,82жовтень 201212018,842018,84листопад 20120,9992018,842018,84грудень 20121,0022016,822016,82січень 20131,0022020,852020,85лютий 20130,9992024,892024,89березень 201312022,872022,87квітень 2013(21 день)12022,871416,01 ВСЬОГО: 23085,96Проте, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3547,92 грн.

Оскільки частина друга статті 83 ГПК України не дає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в заявленому розмірі щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором у заявленому розмірі - 3547,92 грн

Поряд із сумою основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 30% річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 ЦК України.

Пунктом 8.6. Договору передбачений обов'язок відповідача сплатити позивачу 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде перевищувати 30 календарних днів.

Суд перевірив розрахунок 30% річних (арк.с.9), зроблений позивачем, та не може його визнати вірним, оскільки позивачем під час розрахунку суми основного боргу, а відповідно ї 30% річних взятий період починаючи з серпня 2011 року, тобто під час дії Договору № 534 від 18.04.2008, стягнення заборгованості за яким не є предметом заявленого позову. Оскільки ані позивачем, ані відповідачем не надано первісних платіжних документів, яки б підтверджували сплату заборгованості саме за Договором № 132-12 від 10.05.2012, суд не може віднести сплати визначені позивачем у розрахунку як сплати за Договором. Таким чином суд вважає недоведеними визначену позивачем сплату відповідачем боргу за Договором, у зв'язку з чим судом зроблений власний розрахунок 30% річних, при цьому датою припинення нарахування 30% річних суд вважає 30.06.2013 - останню дату нарахування 30% річних, визначену позивачем у своєму розрахунку.

місяцьОрендна плата за період, грнпочаток прострочення виконання обов"язкуприпинення прострочення виконання обов"язкукількість днів у роціднів прострочення 30% річних, грнтравень 2012 (22 дня)1447,1521.05.201231.12.2012366225266,89 1447,1501.01.201330.06.2013365181215,29червень 20122033,0421.06.201231.12.2012366194323,29 2033,0401.01.201330.06.2013365181302,45липень 20122026,9421.07.201231.12.2012366164272,47 2026,9401.01.201330.06.2013365181301,54серпень 20122022,8921.08.201231.12.2012366133220,53 2022,8901.01.201330.06.2013365181300,94вересень 20122016,8221.09.201231.12.2012366102168,62 2016,8201.01.201330.06.2013365181300,04жовтень 20122018,8421.10.201231.12.201236672119,14 2018,8401.01.201330.06.2013365181300,34листопад 20122018,8421.11.201231.12.20123664167,85 2018,8401.01.201330.06.2013365181300,34грудень 20122016,8221.12.201231.12.20123661118,18 2016,8201.01.201330.06.2013365181300,04січень 20132020,8521.01.201330.06.2013365161267,42лютий 20132024,8921.02.201330.06.2013365130216,36березень 20132022,8721.03.201330.06.2013365102169,59квітень 2013(21 день)1416,0121.04.201330.06.20133657182,63ВСЬОГО: 4513,95

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30% річних у розмірі 4513,95 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 773,66 грн пені суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5. Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє за період на який буде нараховуватися пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Зважаючи на те, що відповідачем не спростований факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.8), суд знаходить його невірним з підстав вищевикладених. У зв'язку з цим судом зроблено власний розрахунок пені, відповідно до якого її розмір склав 1538,11 грн.

місяцьОрендна плата за період, грнпочаток прострочення виконання обов"язкуприпинення прострочення виконання обов"язкукількість днів у роціднів прострочення ставка НБУпеня, грнтравень 2012 (22 дня)1447,1521.05.201221.11.20123661857,5109,72червень 20122033,0421.06.201221.12.20123661847,5153,31липень 20122026,9421.07.201231.12.20123661647,5136,24 2026,9401.01.201321.01.2013365217,517,49серпень 20122022,8921.08.201231.12.20123661337,5110,26 2022,8901.01.201321.02.2013365527,543,23вересень 20122016,8221.09.201231.12.20123661027,584,31 2016,8201.01.201321.03.2013365807,566,31жовтень 20122018,8421.10.201231.12.2012366727,559,57 2018,8401.01.201321.04.20133651117,592,09листопад 20122018,8421.11.201231.12.2012366417,533,92 2018,8401.01.201321.05.20133651417,5116,98грудень 20122016,8221.12.201231.12.2012366117,59,09 2016,8201.01.201309.06.20133651607,5132,61 2016,8210.06.201321.06.20133651279,28січень 20132020,8521.01.201309.06.20133651407,5116,27 2020,8510.06.201330.06.201336521716,28лютий 20132024,8921.02.201309.06.20133651097,590,7 2024,8910.06.201330.06.201336521716,31березень 20132022,8721.03.201309.06.2013365817,567,34 2022,8710.06.201330.06.201336521716,29квітень 2013 (21 день)1416,0121.04.201309.06.2013365507,529,1 1416,0110.06.201330.06.201336521711,41ВСЬОГО: 1538,11

Проте, враховуючи положення частини 2 статті 83 ГПК України суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у заявленому ним розмірі 773,66 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 42692,40 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за цим Договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 14230,80 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 42692,40 грн (14230,80 грн. * 3).

В той же час, статті 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку із чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його у розмірі 500,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача як на сторону внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

Керуючись статтями 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,ідентифікаційній код: НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м .Севастополь, вул. Луначарського, 5., ідентифікаційний код: 25750044, 33213870700001 в ДУ ДСКУ в м. Севастополь, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість по сплаті орендної плати за Договором № 132-12 від 10.05.2012 у розмірі - 3 547,92 грн., пеню у розмірі - 773,66 грн., 30% річних у розмірі - 4513,95 грн., штраф у розмірі 500,00 грн., а разом - 9335,53 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити

Повний текст рішення складено 28.10.2013

Суддя І.А. Харченко