Рішення № 34492568, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16833/13 28.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Гавриленко М.К., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» про стягнення заборгованості в сумі 147.731,23 грн., а саме: 139.390,00 грн., 1.776,53 грн. інфляційних втрат, 6.564,70 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 порушено провадження у справі № 910/16833/13 та призначено до розгляду на 08.10.2013 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.09.2013).

Представник позивача через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 07.10.2013 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій в зв'язку з відмовою від вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 1.776,53 грн., просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 145.954,70 грн., а саме: 139.390,00 грн. основного боргу та 3% річних у сумі 6.564,70 грн., а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 2.954,62 грн.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 08.10.2013, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Ухвалою суду від 08.10.2013 розгляд справи було відкладено на 28.10.2013, у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору субпідряду № 4-1"б"/243 від 01.11.2011 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 139.390,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 6.564,70 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2.954,62 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, 22.10.2013 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнвє вимоги в частині стягнення 3% річних з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 28.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Південьзахідшляхбуд» (далі - позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (далі - відповідач, генпідрядник) 01.11.2011 було укладено договір субпідряду № 4-1"б"/243 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач зобов'язався виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття при капітальному ремонту шляхопроводу через залізницю на км 305+862 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) за рахунок коштів державного бюджету, а відповідач зобов'язався передати позивачу проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених цим Договором.

Умовами п.3.1. Договору сторонами погоджено термін закінчення виконання робіт - листопад 2011 року.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість робіт склала 139.389,94 грн. з ПДВ.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 139.390,00 грн. у встановлені п. 3.1 Договору строки, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 18.11.2011 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) від 18.11.2011, підписаними обома сторонами.

Умовами п.4.2 Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи відповідач здійснює шляхом перерахування на рахунковий рахунок позивача в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами Довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3) та Акта виконаних робіт (форми КБ-2в).

Відповідно до п.4.3 Договору обумовлено, що у разі затримки фінансування за виконані роботи здійснюється у відповідності документів, визначених п.4.2 Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання генпідрядником фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини генпідрядника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання генпідрядником бюджетного фінансування на свій рахунок (п.4.6. Договору).

Відтак, кінцевий строк оплати виконаних позивачем робіт згідно з актом від 18.11.2011 настав 02.12.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата виконаних робіт у повному обсязі не проведена, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті прийнятих робіт загалом у сумі 139.390,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Судом також установлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (25.04.2012, 21.06.2012, 06.02.13, 13.03.2013) про сплату заборгованості за прийняті роботи, однак відповідач на заявлені вимоги не відповів, борг у сумі 139.390,00 грн. не сплатив.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи Акт приймання виконаних будівельних робіт від 18.11.2011 відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог у частині стягнення 3% річних, обґрунтовуючи тим, що умовами п.п. 4.6 Договору здійснення розрахунків відповідачем з позивачем за Договором поставлено в залежність від надходження бюджетного фінансування від замовника, а посилання позивача на лист Служби Автомобільних доріг у Рівненській області від 15.07.2013 № 10/1306 (доданий до позовної заяви) не є належним доказом отримання відповідачем бюджетного фінансування.

Заперечення відповідача вважаються судом необґрунтованими та відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 837 ЦК України договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як замовника за Договором № 4-1"б"/243 від 01.11.2011 оплатити прийняті роботи виникає в силу положень законодавства та розділу 4 Договору.

При цьому, умовами пунктів 4.3 та 4.6 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто, строки виконання зобов'язання.

Суд вважає, що вказані пункти Договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи після отримання бюджетного фінансування, суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.п. 4.3 та 4.6 Договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження бюджетних коштів від замовника. Проте, вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, без зазначення реквізитів цієї особи в Договорі.

Вказаними пунктами Договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд відзначає, що встановлення пунктами 4.2 та 4.6 Договору залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження бюджетних коштів (від замовника) суперечить приписам ст. 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

Отже, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну 139.390,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) від 18.11.2011 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), та не заперечується відповідачем, в той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у сумі 139.390,00 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Служби Автомобільних доріг у Рівненській області вих. № 10/1306 від 15.07.2013, згідно якого вбачається, що останнім, як замовником, станом на 01.01.2012 було повністю проведено розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» 01.11.2011 щодо виконаних позивачем робіт за Договором № 4-1"б"/243 від 01.11.2011.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 139.390,00 грн.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6.564,70 грн. 3% річних за

прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.01.2012 по 31.07.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6.564,70 грн.

При цьому, в частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 1,776 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, код ЄДРПОУ 03449901) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 03449841) суму основного боргу в розмірі 139.390 (сто тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6.564 (шість тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 2.919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 09 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 1.776,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2013.

Суддя Ониськів О.М.