Рішення № 34492228, 31.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2013 Справа № 905/6805/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асманової Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон», м. Донецьк

до відповідача: Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення 6464,64грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: Саітова Д.Л. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 15.10.2013р. на 31.10.2013р. на 09год. 10хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон», м. Донецьк до Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 6464,64грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем на 2012р. був укладений договір на закупівлі послуг за державні кошти №974, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг з проведення розслідування та забезпечення безпеки. У зв'язку із закінченням строку дії договору та не проведенням торгів на закупівлю послуг з проведення розслідування та забезпечення безпеки на 2013р. між сторонами були укладені додаткові угоди, яким вини продовжили строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі. Таким чином позивачем у період з березня 2013р. по квітень 2013р. надавалися відповідачеві послуги за договором, які відповідачем не були оплачені, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.10.2013р. зазначив, що проти позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 6464,64грн. за надані послуги ТОВ «Агентство безпеки Легіон» не заперечує та визнає в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Головним управлінням юстиції у Донецькій області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон» (Виконавець) 11 липня 2012р. був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №974, за умовами якого Виконавець зобов'язується у 2012 році надати Замовникові послуги з проведення розслідувань і забезпечення безпеки, відповідно зі специфікацією до договору, яка є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.2. договору найменування послуг - послуги з проведення розслідувань та забезпечення безпеки. Кількість послуг - відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 19393,92грн. з ПДВ у т. ч. ПДВ складає 3232,32грн.

За приписами п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату та підписання акту приймання-передавання наданих послуг.

Відповідно до 5.1. договору строк надання послуг встановлено до 31.12.2012р.

За приписами п.6.1.1. договору Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31.12.2012р. (п.10.1. договору) Договір підписано обома сторонами ат скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами була підписана Специфікація - Дислокація охоронюваних об'єктів.

Додатковою угодою від 29.12.2012р. сторони продовжили строк дії договору №974 від 11.07.2012р. та виклали п.10.1. договору у наступній редакції: п.10.1 - договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами та діє до 28.02.2013р.

13 лютого 2013р. між сторонами була укладена Додаткова угода №2 за умовами якої відповідно до ч.6 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» сторони продовжили дію договору про закупівлю послуг за державні кошти №974 від 11.07.2012р. на строк, достатній на проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договору, укладеному в попередньому році , якщо видатки на цю мету затверджено в установлено порядку, а саме на 3878,78грн., в т.ч. ПДВ 646,46грн.

Пункт 3.1. договору сторонами було викладено в наступній редакції: ціна договору становить 23272,70грн., у т.ч. ПДВ - 3878,78грн.

В підтвердження надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем між сторонами були складені та підсипані акти надання послуг, а саме: акт №731 від 31.03.2013р. на суму 808,08грн., акт №732 від 31.03.2013р. на суму 808,08грн., №733 від 31.03.2013р. на суму 808,08грн., №734 від 31.03.2013р. на суму 808,08грн., №1061 від 30.04.2013р. на суму 808,08грн., №1062 від 30.04.20132р. на суму 808,08грн., №1063 від 30.04.2013р. на суму 808,08грн., №1064 від 30.04.2013р. на суму 808,08грн.. Всього за березень-квітень 2013р. позивачем було надано послуг на загальну суму 6464,64грн.

23.08.2013р. позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога про сплату заборгованості в сумі 6464,64грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 6464,64грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір про закупівлю послуг за державні кошти №974 від 11.07.2012р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором про закупівлю послуг за державні кошти №974 від 11.07.2012р. належним чином не виконав, оплату наданих послух за березень-квітень 2013р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 6464,64грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того наявність заборгованості відповідач повністю визнав у відзиві на позовну заяву від 15.10.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 6464,64грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530, 550, 598, 599, 610, 612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон», м. Донецьк до Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 6464,64грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління юстиції у Донецькій області (83105, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34, код ЄДРПОУ 34898944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон» (83055, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 27, код ЄДРПОУ 35729068) заборгованості в сумі 6464,64грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 01.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький