Рішення № 34492175, 23.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/77/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 Справа № 908/3304/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми боргу в розмірі 30020,65 грн. Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Жукова Л.М., довіреність б/н від 01.02.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 30020,65 грн., які складаються з 23172,40 грн. основного боргу за договором поставки № 1936 від 05.11.2012 р., 514,24 грн. - 3% річних, 1699,53 грн. пені та 4634,48 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3304/13, присвоєно номер провадження справи 32/77/13, з призначенням судового засідання на 23.10.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2013 р. підтримує вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. 20, 193, 230, 231, 232, 229 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 16, 526, 530, 549-552, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 1936 від 05.11.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2013 р. не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3304/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, які суд вважає достатніми для розгляду справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.10.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" було укладено договір поставки № 1936 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплачувати алкогольні та безалкогольні напої (далі-продукція або товар) в асортименті, партіями згідно накладних.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових (товарних або товарно - транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.9 договору, моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена відповідачем в підписанні сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки відповідача на примірнику видаткової накладної позивача про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видатковій накладній.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу продукцію на загальну суму 41552,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-42-040041 від 27.12.2012 р. та довіреністю № 1936 від 03.12.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 2.8 договору, відповідач зобов'язався оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі..

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 23172,40 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (вих. № КВК/423/16-23 від 14.03.2013 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату продукції.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 23172,40 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 23172,40 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з боржника 514,24 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинним законодавством не встановлено, що процес примусового виконання судового рішення припиняє виконання зобов'язання. Виходячи з цього, інфляційні збитки та річні підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Вимога позивача про стягнення 514,24 грн. - 3 % річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1699,53 грн. пені та 4634,48 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 4.1 договору передбачено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплатити становить більше 30 календарних днів, відповідач, крім того, зобов'язаний виплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно, оскільки сума пені, яка підлягає стягненню в розмірі 0,1 % є більшою та перевищила подвійну облікову ставку Національного банку України, тому позивач виконав розрахунок у повній відповідності до вимог діючого законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 1699,53 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також на підставі п. 4.1 договору позивач нарахував штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, що складає 4634,48 грн. В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 30020,65 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, код ЄДРПОУ 36499654) 23172 (двадцять три тисячі сто сімдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 24 коп. - 3 % річних, 1699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп. пені, 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 48 коп. штрафу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "28" жовтня 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.