Рішення № 34492081, 24.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 911/3411/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврокс",

08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 51, офіс 1

про стягнення 9 061,42 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 20.02.2013, № 230);

відповідача - Аркуша В.М. (довіреність від 09.10.2013, № 05/11).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврокс" (далі - відповідач) про стягнення 9 053,01 грн., з яких: 7 300,01 грн. - основний борг та 1 753,01 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Крім того, у позові заявлено про включення до господарських витрат у справі суми з оплати юридичних послуг представника позивача у розмірі 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20055 від 23.09.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20133 від 23.09.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 03.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20250 від 24.09.2013) позивачем подано пояснення щодо неможливості надати документи на вимогу ухвали суду, а саме: оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, обгрунтовуючи це тим, що у зв'язку з наявністю у представника диплому про юридичну освіту, вказане свідоцтво у нього відсутнє.

У судове засідання 24.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.09.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21438 від 10.10.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21616 від 14.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві та заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення пені.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21653 від 15.10.2013) надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні 15.10.2013, розглянувши клопотання про витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 15.10.2013 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 24.10.2013.

21.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21956 від 21.10.2013) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, виходячи зі змісту вказаної заяви та позовної заяви, судом встановлено, що дана заява за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в частині стягнення пені у розмірі 1 761,41 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

У зв'язку з прийняттям господарським судом збільшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 9 061,42 грн., з яких: 7 300,01 грн. - основний борг та 1 761,41 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір в даному провадженні, з урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в підпункті 3.10. пункту 3. постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 нову ціну позову зазначено як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 24.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові, відповідач позов заперечив та заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

При розгляді збільшених позовних вимог у судовому засіданні 24.10.2013, судом враховано, що вони обґрунтовані тими ж обставинами, що зазначені в позовній заяві та доказами, що були наявними в матеріалах справи до подання такого збільшення, зважаючи на правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 7. постанови «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврокс" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 01.09.2011 № 80 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується здійснити поставку, а покупець - прийняти і оплатити вартість товару, отриманого згідно накладних (пункт 1.1. Договору).

Найменування, кількість, ціна та інші відомості про товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.4. Договору, термін сплати не повинен перевищувати 14 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов Договору, позивач на суму 28 878,43 грн. за видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 15-16), що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Факт отримання товару відповідач не заперечує, навпаки, у відзиві та в судовому засіданні 24.10.2013 зазначив про спроби досудового врегулювання питання погашення заборгованості, натомість, позивачем, як зазначає відповідач, пропозиції відповідача були відхилені.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надано позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даної податкової накладної) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється вказані податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображено господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 21 578,42 грн., що підтверджується банківськими виписками, які засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитками її печатки (оригінали у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7 300,01 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 06.03.2013 з вимогою погасити заборгованість за Договором у сумі 7 300,01 грн.

Від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій останній визнає свої зобов'язання за Договором, проте, вказує на неможливість виконати своє зобов'язання у повному обсязі та пропонує розстрочити сплату заборгованості.

У матеріалах справи відсутнє клопотання (заява) відповідача про розстрочення виконання рішення.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 28.02.2013 складає 7 300,01 грн. (копія в матеріалах справи).

Також, на підтвердження заборгованості відповідача позивачем надано суду оригінал банківської довідки від 18.09.2013 № 03.11-32/315, про те, що на рахунок позивача від відповідача з 01.09.2011 по 17.09.2013 кошти не надходили.

Доказів оплати, на час вирішення спору, відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 300,01 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, складає 1 761,41 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

Розглянувши зазначену заяву, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки вимоги про стягнення пені заявлені позивачем за період з 09.01.2012 по 25.06.2012, з 17.01.2012 по 18.07.2012, з 30.01.2012 по 30.07.2012, з 06.02.2012 по 06.08.2012, то перебіг строку позовної давності, відповідно, розпочинається з 26.06.2012, з 19.07.2012, з 31.07.2012 та з 07.08.2012.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До матеріалів справи, у якості доказів, додані копія претензії позивача від 06.03.2013 та копія відповіді на претензію відповідача від 24.04.2013, якою відповідач визнав свій борг перед позивачем, та в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву вказане не заперечив.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться банківські виписки, з яких судом встановлено, що остання часткова оплата відповідачем боргу на розрахунковий рахунок позивача здійснювалась 18.07.2013.

Відтак, 24.04.2013 та 18.07.2013 переривався перебіг позовної давності до вимог щодо всіх спірних накладних.

Згідно з частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, 18.07.2013 почався заново строк позовної давності до вимоги про стягнення пені за Договором.

За таких умов, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення пені не підлягає задоволенню.

При перевірці нарахованих позивачем сум пені, судом виявлена помилковість їх обрахування, за таких обставин, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 16,15 грн. не підлягає задоволенню.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 300,01 грн. основної заборгованості та 1 745,26 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 16,15 грн. задоволенню не підлягають.

У позовній заяві також заявлено про стягнення з відповідача 700,00 грн. витрат з оплати вартості правової допомоги.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату вартості правової допомоги в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до поданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що між позивачем та громадянином України ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг від 27.08.2013.

Факт надання юридичних послуг ОСОБА_2 підтверджується, оскільки ним підписано позовну заяву та він представляв інтереси позивача у судових засіданнях.

До матеріалів справи подано акт виконаних робіт, складений позивачем та громадянином України ОСОБА_2, як то передбачено договором про надання юридичних послуг від 27.08.2013.

Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2013 на суму 700,00 грн.

Проте, на вимогу суду про надання оригіналу (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, позивачем роз'яснено, що у ОСОБА_2 вказане свідоцтво відсутнє, натомість, наявний диплом про юридичну освіту.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом є фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше 2 років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, в контексті даних норм, судові витрати з оплати правової допомоги при розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені особі, яка у відповідності до чинного законодавства України є адвокатом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що громадянин України ОСОБА_2 є адвокатом, у розумінні правових норм, які регулюють адвокатську діяльність в Україні, а тому, заявлена сума витрат з оплати правової допомоги у розмірі 700,00 грн. не підлягає включенню до господарських витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврокс" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 51, офіс 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20575027) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7 300 (сім тисяч триста) грн. 01 коп. основної заборгованості, 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 26 коп. пені та 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 43 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 29.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук