Постанова № 34491832, 31.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 924/190/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівВолковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Сапьолкіна Н.В. - дов. від 30.10.13 відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід12.06.13у справі№924/190/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс"простягнення 105881,86 грн. боргу і 2201,76 грн. - 3%Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Гоголь Т.Г. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" 105881,86 грн. заборгованості і 2201,76 грн. - 3% річних. Позивач посилався на те, що він згідно з договором про відступлення права вимоги №55-04/11ХмВ від 30.05.12, укладеним між позивачем і Приватним підприємством "Агропром", набув права вимоги до боржника (відповідача) та став кредитором за договором поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11 (сторонами у якому є відповідач та ПП "Агропром"). Позов обґрунтований приписами статей 509, 512, 516, 525, 526, 712, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 29.04.13 (суддя Смаровоз М.В.) позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 105881,86 грн. боргу та 2196,65 грн. - 3% річних. У стягненні 5,11 грн. - 3% річних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем повної вартості засобів захисту рослин, отриманих за договором поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.05.12. Суд керувався приписами статей 512, 526, 530, 625, 627, 655 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 12.06.13 (судді: Дужич С.П., Олексюк Г.Є., Бучинська Г.Б.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення господарськими судами приписів статей 180, 181 Господарського кодексу України, статей 512, 526, 530, 625, 627, 655 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 36, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України. На думку товариства, судами невірно встановлені обставини та неналежно оцінені докази у справі. Скаржник вказує на те, що спірний договір поставки є неукладеним та не виконувався. Крім того, скаржник вважає необґрунтованою відмову судів у зупинені провадження у справі до розгляду справи Господарського суду Хмельницької області №624/516/13 про визнання недійсним спірного договору відступлення права вимоги.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.04.11 між Приватним підприємством "Агропром" - продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" - покупцем було укладено договір поставки №55-04/11ХМ. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива, а покупець, в свою чергу, прийняти та їх оплатити. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно з відповідними специфікаціями), переданих постачальником у власність покупцю, який оплачує їх, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару відображаються у відповідних специфікаціях, які є додатками до цього договору. Відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2. договору покупець зобов'язаний, зокрема, прийняти товар та оплатити його в строки вказані в специфікаціях. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. Товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю, вказаній в накладній (видатковій, товарній, товарно-транспортній); за якістю, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (пункт 4.2 договору). Відповідно до специфікацій №1 від 16.04.11, №2 від 10.05.11, №3 від 06.07.11, №4 від 15.09.11 граничний строк оплати товару сторонами погоджений до 01.10.11. Судами було встановлено, що позивач набув права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" за договором про відступлення права вимоги №55-04/11 ХмВ від 30.05.12. Господарські суди установили, що на виконання умов договору поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11 Приватне підприємство "Агропром" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" за видатковими накладними №РН-0000327 від 21.04.11, №РН-0001121 від 07.07.11, №РН-0001427 від 15.09.11, №РН-0000520 від 10.05.11 (підписаними та скріпленими печатками підприємств) засоби захисту рослин, мікродобрива на загальну суму 190765,26 грн. Установлено судами і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач отримав спірну продукцію, проте за неї не розрахувався. Відтак, як встановили суди, борг відповідача становить 190765,26 грн., що, між іншим, підтверджується і актом звірки розрахунків від 16.11.11, підписаним сторонами. Як вже зазначалося, позивач за договором про відступлення права вимоги від 30.05.12 набув права вимоги до відповідача та став кредитором за договором поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11. При цьому, до позивача перейшло право вимагати від відповідача сплати 105881,86 грн. за поставлений за спірним договором поставки товар та виконання інших обов'язків, передбачених цим договором. Про уступку права вимоги боржник був повідомлений 23.06.12 первісним кредитором (ПП "Агропром"). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" 105881,86 грн. заборгованості і 2201,76 грн. - 3% річних. Місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ці вимоги були задоволені частково. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, відповідно до частини 1 пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У правочині щодо зміни кредитора сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Господарськими судами в процесі розгляду спору було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Вітагро" за договором про відступлення права вимоги від 30.05.12 набуло права вимоги сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс" 105881,86 грн. за поставлений товар згідно з договором поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11; що боржник був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні. Установили суди і те, що боржник (відповідач) своїх зобов'язань за договором поставки №55-04/11ХМ від 16.04.11 не виконав; вартість отриманої продукції не сплатив. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Виходячи з того, що судами установлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань зі сплати вартості отриманого товару за договором поставки від 16.04.11, право вимоги за яким у спірній сумі на підставі договору про відступлення права вимоги було набуто позивачем, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення спірної суми боргу та часткового стягнення 3% (у перерахованому судом розмірі). Довід скаржника про необґрунтовану, на його думку, відмову судів у зупиненні провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої господарської справи про визнання недійсним спірного договору відступлення права вимоги, не може бути підставою для скасування судових актів, оскільки наявність спору про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги не перешкоджає господарському суду самостійно надати оцінку відповідності цього договору вимогам чинного законодавства. Водночас визнається неспроможним і довід скаржника про неукладеність договору поставки, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і обґрунтовано відхилений ним, тобто судами був встановлений факт його укладення та виконання сторонами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.13 у справі №924/190/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Плюс"- без задоволення.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді Н.Волковицька

Л.Рогач