Рішення № 34491805, 29.10.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2013 р. Справа № 903/1023/13

за позовом дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м. Одеса

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк

до відповідача 2: малого приватного підприємства "ВК Імпекс", м. Луцьк

про визнання недійсним договору поруки № 11/1 від 11.01.2010р.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М. П.

За участю представників сторін:

від позивача: Лапковський О. Ю. - представник (довіреність у справі)

від ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина": Олексюк В. В. - представник (довіреність у справі)

від МПП "ВК Імпекс": н/з.

Суть спору: позивач - дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м. Одеса звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк та малого приватного підприємства "ВК Імпекс", м. Луцьк, в якій просить визнати недійсним договір поруки № 11/1 від 11.01.2010р. укладений між ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" та МПП "ВК Імпекс" з моменту його укладення.

Представник ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" в поясненні № 212 від 22.10.2013р. та в судовому засіданні просить відмовити в задоволені позовної заяви з тих підстав, що позивач не наводить обґрунтованих пояснень в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, для захисту яких він звернувся до суду, а лише стверджує про те, що оспорюваний ним договір поруки, відповідачі у справі уклали без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивним, що відповідно до ст.ст. 203, 215, 511 ЦК України має наслідки визнання такого правочину недійсним. Дані твердження позивача, крім припущень, не підкріпленні жодним належними доказами. Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору поруки нормам чинного законодавства за відсутністю при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Розглянувши позов по суті, проаналізувавши документи додані до справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що в позові необхідно відмовити виходячи з наступного:

Між ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м. Одеса та ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк було укладено договори поставки № 882/2 від 15.10.2008р. та № 356/1 від 26.05.2009р.

11 січня 2010 року між ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк /кредитор/ та малим приватним підприємством "ВК Імпекс", м. Луцьк /поручитель/ було укладено договір поруки № 11/1, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України") згідно з умовами договору про постачання № 356/1 від 26.05.2009р. та договору поставки № 882/2 від 15.10.2008р., з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Сума поруки складає 5000,00грн.

ДП "Одеський облавтодор" Відритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" просить визнати недійсним вказаний договір поруки як такий, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача та є фіктивним за своєю суттю, проти чого заперечує ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк, що є причиною спору.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Звертаючись із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поруки на підстав ст. ст. 203, 234 ЦК України, позивач посилається на те, що оспорюваний ним договір є фіктивним, адже МПП "ВК Імпекс" поручився за особу (позивача) не маючи щодо неї жодних відомостей, тобто поручитель ризикує своїм майном та грошовими коштами, проте нічого не отримує взамін.

Правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки є фіктивним і визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Всупереч приписів ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України позивачем не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним /фіктивним/ правочину.

За результатами дослідження оспорюваного позивачем договору поруки на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, яким врегульовані положення щодо забезпечення виконання зобов'язань (Глава 49 ЦК України), адже порука відноситься саме до способу забезпечення виконання зобов'язань, керуючись ст.ст. 553, 554, 556, 559 ЦК України, суд встановив, що вказаний договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства, - сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, - матеріали справи не містять фактичних даних стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного правочину відповідачі 1 та 2 не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином, - умови договорів поставки, в забезпечення виконання позивачем яких і був укладений договір поруки, не містять застережень щодо неможливості передачі прав за цими договорами третім особам. Крім того, судом встановлено, та залишилось неспростованим позивачем, що оспорюваний ним договір поруки укладався саме з метою створення дійсних правових наслідків, що виникають при вчиненні такого роду правочинів, а не з метою приховання інших правочинів, або з метою, іншою, від мети укладення оспорюваного договору.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поруки, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій" завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Разом з тим, позивач не зазначив чим порушуються саме його права наявністю оспорюваного ним договору поруки, та не обґрунтував, у зв'язку з чим саме він звернувся з позовом у даній справі, а лише стверджує про невідповідність оспорюваного ним договору нормам цивільного законодавства.

За таких обставин обґрунтованими є доводи ТзОВ "Торговий дім "Континіум - Галичина" про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїх постановах від 02.06.2010р. по справах № 30/336, від 23.03.2013р. по справі № 33/341, Рівненський апеляційний господарський суд в постановах від 23.07.2013р. № 903/467/13, № 903/468/13.

У відповідності до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, з врахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України" у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для звернення з позовом.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 203, 215, 512, 516, 526, 553, 554, 556, 626 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні Дороги України", м. Одеса до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум - Галичина", м. Луцьк та до відповідача 2: малого приватного підприємства "ВК Імпекс", м. Луцьк про визнання недійсним договору поруки № 11/1 від 11.01.2010р., відмовити.

Повний текст рішення

складено 01.11.13

Суддя П. Р. Слободян