Рішення № 34491686, 30.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2013 Справа № 905/5492/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Леніна, будинок № 76; код ЄДРПОУ - 00178353)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» (83058, місто Донецьк, вулиця Майська, будинок № 66; код ЄДРПОУ - 36887724)

про стягнення 162 720,00 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК «Павлоградвугілля» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» 162 720,00 гривень збитків.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» порушено зобов'язання за договором № 11-15/1302-У від 21 березня 2011 року в частині поставки вугільного концентрату з якісними характеристиками, обумовленими цим договором, що стало підставою для повернення за залізничними накладними № 40125114, № 40190167, № 40243263, № 40243495, № 40354110 цього концентрату вантажоодержувачем - Ладижинською ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», у зв'язку з чим позивач поніс збитки у вигляді надмірно сплаченої суми орендної плати за користування вагонами, що використовувалися для перевезення продукції неналежної якості.

ckground-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 526, 611, 623 Цивільного кодексу України.

02 вересня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву № 895, в якому товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» просить відмовити в позові, оскільки:

- в залізничних накладних на відправку вагонів № 51680007, № 51948750, № 52116209 проставлений тільки штемпель на станції відправлення, але відсутній календарний штемпель видачі вантажу, який обов'язково проставляється залізницею після прибуття вантажу на станцію призначення;

- витрати з орендної плати не є збитками, тому це підтверджує, що орендна плата віднесена до витрат і закладена до собівартості вугільної продукції, яка реалізується позивачем після переробки;

- надані платіжні доручення не підтверджують той факт, що позивач дійсно сплатив в повному обсязі орендну плату за спірний період - травень 2012 року, і за ті саме вагони, в яких перевозилася повернута вугільна продукції;

- позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками у вигляді плати за користування вагонами, в якій постачалася вугільна продукція;

- матеріалами справи не доведено, що укладення позивачем з третіми особами договорів оренди пов'язано саме з виконанням договору поставки, який визначено позивачем в якості підстави позову тощо (а.с. 159-168).

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Склад суду змінювався.

style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 21.10.2013 справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 185).

За змістом пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином; причини неявки суду невідомі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, представник надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає його таким, що підлягає відхиленню з наступних підстав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу; ГПК України визначає обов'язок господарського суду розглянути клопотання, а не в обов'язковому порядку задовольнити його.

Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданніy" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом впродовж розумного строку.

ily:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

2pt;">Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

e="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідачем у справі є товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», а не конкретний представник, а тому господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає, що неявка представників сторін не є перешкодою для вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтями 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

21 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством «ДТЕК «Павлоградвугілля» (далі по тексту - замовник або позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» (далі по тексту - виконавець або відповідач) укладено договір № 11-15/1302-У (далі по тексту - Договір), за умовами якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля і прийняти концентрат, а виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику у строки і на умовах, обумовлених цим договором та/або специфікаціями (пункт 1.1 Договору) (а.с. 64-73).

21 жовтня 2011 року сторонами додатково до Договору укладено додаткову угоду № 5 (а.с. 74-78).

Пунктами 1.1.3, 1.1.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011) передбачено, що виконавець зобов'язався прийняти вугілля, переробити (збагатити) його на товаристві з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ Селидівська» та/або товаристві з обмеженою відповідальністю «УП ЦЗФ Чумаковська» та/або філії «ЦЗФ Дзержинська» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» та/або публічному акціонерному товаристві «ЦЗФ Кіндратівська» та/або відритому акціонерному товаристві «Стаханівська ОФ» (ЦЗФ - вантажоодержувач) і передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику на умовах «FСА, залізнична станція «Новогродівка» та/або «Чуманово» та/або «Кривой Торец» та/або «Байрак» та/або «Стаханов» Донецької залізниці Укрзалізниці згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС-2000» з урахуванням умов цього договору. Концентрат повинен бути переданий виконавцем замовнику за реквізитами, зазначеними замовником у відповідних листах-заявках

Сторони у пункті 3.7.5 Договору передбачили, що у разі, якщо показники якості концентрату, визначені лабораторією вантажоодержувача, відмінні від посвідчень якості, замовник (вантажоодержувач) протягом 24-х годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати виконавця (вантажовідправника) для проведення сумісного опробування концентрату. У випадку неприбуття представника виконавця протягом 1-3 діб з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймається показник якості, визначений лабораторією вантажоодержувача або незалежним експертом. За результатами сумісного опробування концентрату складається акт. Відомості якісних показників, встановлених сторонами при сумісному опробуванні концентрату за якістю і зазначені в Акті, є обов'язковими і остаточними для обох сторін і виконуються сторонами при розрахунках за надані послуги виконавцем. Надлишково сплачена плата за простій та користування залізничними вагонами, а також додаткові збори по залізниці, відносяться на винну сторону.

За умовами пунктів 3.10.1, 3.10.2, 3.10.5, 3.10.15, 3.10.15.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011), концентрат, що відвантажується на адресу Бурштинської, Ладижинської та Добротворської ТЕС, повинен відповідати ДСТУ 3472-96, ДЕСТ 19242-73, ДСТУ 4083-2002 та ТУ для виробника/вантажовідправника концентрату і не перебільшувати якісні показники, визначені цим договором. Поставка концентрату виконавцем на адресу зазначених ТЕС повинна здійснюватися рівномірно протягом місяця залізничним транспортом у відкритих напіввагонах, мінімальна норма відвантаження - чотири залізничних вагони. Приймання концентрату за якістю здійснюється у присутності виконавця (вантажовідправника) на підставі даних хімічного аналізу лабораторії вантажоодержувача.

Концентрат, у якого показники якості перебільшують граничні показники якості, зазначені в специфікаціях до цього договору, підлягає поверненню виконавцю (вантажовідправнику), про що замовник або вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності показників якості факсограмою (з наступним підтвердженням телеграмою) повідомляє виконавця і вантажовідправника. Якщо вантажоодержувач здійснює повернення концентрату замовнику, то всі витрати з переадресації неприйнятого концентрату (витрати на транспортування концентрату до вантажоодержувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонами (що розраховується з моменту отримання виконавцем телеграми до моменту перерахування передплати з переадресації неприйнятого концентрату), витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу концентрату та інше) покладаються на виконавця/ вантажовідправника (пункти 3.10.20, 3.10.26 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011).

Отже, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені Договором. Також Договором передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати замовника, пов'язані з відвантаженням та поверненням неякісного вугілля.

Відповідно до пункту 3.10.24 Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.10.2011), претензії і позови щодо неналежного виконання зобов'язань з передачі (поставки) концентрату за цим договором, у тому числі за неналежну якість концентрату, пред'являються безпосередньо виконавцю. При невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність за шкоду, спричинену іншій стороні і відшкодовує їх у повному обсязі (пункт 7.1).

Пунктом 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 19.12.2011) визначено, що договір набирає чинності з 31 березня 2011 року та діє ign="justify">tyle="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">до 31 грудня 2012 року, в частині розрахунків - до повного їх виконання стороною (сторонами) договірних зобов'язань.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період Договір був чинним та сторони перебували у договірних відносинах.

23 квітня 2012 року сторонами складено та підписано специфікацію до Договору, якою погоджено кількість вугілля, що підлягає збагаченню, асортимент, марки вугілля та його якісні характеристики, перелік вантажовідправників та перелік збагачувальних фабрик (до якого увійшло й публічне акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика» та товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська»), якісні характеристики концентрату, перелік вантажоодержувачів концентрату та строки поставки (а.с. 80-82).

Матеріали справи свідчать, що 09 травня 2012 року"justify" style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;"> за залізничною накладною № 51680007 публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 вагою 350 100 кг у вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785; 11 травня 2012 рокуFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;"> за залізничною накладною № 51794576 публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 344 140 кг у вагонах № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017; 14 травня 2012 року за залізничною накладною № 51925147 товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 132 750 кг у вагонах № 55738520, № 56164965; 15 травня 2012 року за залізничною накладною № 51948750 товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 270 400 кг у вагонах № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539; 21 травня 2012 року за залізничною накладною № 52116209 публічне акціонерне товариство «Стаханівська ЗФ» відправило одержувачу - Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» концентрат вугільної марки ДГ 0-100 мм вагою 413 450 кг у вагонах № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 (а.с. 91-97).

Господарським судом встановлено, що за посвідченням якості № 31, виданим публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 09 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785 має такі якісні показники: зола - 21,2 %, волога - 15,0 %, летучість - 42,9 %; за посвідченням якості № 38, виданим публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 11 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017 має такі якісні показники: зола - 22,5 %, волога - 15,3 %, летучість - 43,2 %; за посвідченням якості № 107, виданим товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» 14 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 55738520, № 56164965 має такі якісні показники: зола - 21,8 %, волога - 11,5 %, летучість - 39,0 %; за посвідченням якості № 109, виданим товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» 15 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539 має такі якісні показники: зола - 19,5 %, волога - 14,7 %, летучість - 40,9 %; за посвідченням якості № 78, виданим публічним акціонерним товариством «Стаханівська ЗФ» 21 травня 2012 року, вугілля у вагонах № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 має такі якісні показники: зола - 20,2 %, волога - 15,5 %, летучість - 42,1 % (а.с. 124-128).

При прийманні партії вугілля на Ладижинській ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» встановлено факт поставки вугілля невідповідної якості, що підтверджується актом відбору проби № 1971 з вагонів № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785, актом відбору проби № 2009 з вагонів № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017, актом відбору проби № 2070 з вагону № 56164965, актом відбору проби № 2075 з вагонів № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539, актом відбору проби № 2205 з вагонів № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 (а.с. 106-107, 110-113, 116-117, 120-121), та актами про фактичну якість № 1971 (зола - 33,5 %, волога - 14,1 %, летучість - 40,0 %), № 2009 (зола - 19,3 %, волога - 17,1 %, летучість - 40,4 %), № 2070 (зола - 30,1 %, волога - 11,1 %, летучість - 40,0 %), № 2075 (зола - 18,4 %, волога - 16,5 %, летучість - 39,9 %), № 2205 (зола - 21,9 %, волога - 15,8 %, летучість - 33,8 %) (а.с. 104-105, 108-109, 114-115, 118-119, 122-123).

З огляду на невідповідністю якості поставленої продукції даним, вказаним виконавцем у посвідченнях про якість та специфікації до Договору, позивачем на адресу відповідача направлено листи, якими повідомлено відповідача про поставку вугілля неналежної якості та відмову Ладижинської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західвугілля» приймати цю продукцію, на що відповідач у відповіді повідомив позивачу реквізити для повернення вагонів з вугільним концентратом виробництва (а.с. 83-90).

Ладижинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» залізничними накладними № 40125114 від 17 травня 2012 року, № 40190167 від 21 травня 2012 року, № 40243263 від 24 травня 2012 року, № 40243495 від 24 травня 2012 року та № 40354110 від 30 травня 2012 року повернула зазначений вугільний концентрат його постачальнику (вантажовідправнику) у залізничних вагонах № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 55074785, № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017, № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 56619539, № 56164965, № 55388649, № 58140476, № 56104771, № 56108640, № 56006687, № 56032162 (а.с. 98-103).

style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">З матеріалів справи вбачається, що для перевезення спірного вантажу залізницею позивачем орендовано руховим склад у товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство», дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» за договорами № 11-15/1457-А від 30 березня 2011 року, № 12-15/886-А від 07 березня 2012 року та № 19/04-А/12-15/1389-А від 19 квітня 2012 року відповідно (а.с. 11-18, 37-44, 53-57).

Позивач платіжними дорученнями № 110547 від 08 травня 2012 року на суму 3 100 000,00 гривень за договором № 19/04-А/12-15/1389-А, № 110656 від 10 травня 2012 року на суму 3 300 000,00 гривень за договором № 12-15/886-А та № 112200 від 21 травня 2012 року за договором № 11-15/1457-А перерахував орендодавцям передоплату за оренду залізничних вагонів (а.с. 146-148).

Долученими до матеріалів справи платіжними дорученням підтверджено додаткову сплату орендної плати (а.с. 190-199).

Господарським судом встановлено, що до рухомого складу увійшли вагони № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 54730304, № 53196218, № 56077464, № 55388649 з орендною платою у розмірі 550,00 гривень за добу за кожний вагон на користь дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна»; вагони № 55074785, № 56108640 з орендною платою у розмірі 550,00 гривень за добу за кожний вагон на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс»; вагони № 56713522, № 56629017, № 56164965, № 56619539, № 58140476, № 56104771, № 56006687, № 56032162 з орендною платою у розмірі 590,00 гривень за добу за кожний вагон на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство», про що свідчать відповідні акти приймання-передачі вагонів (а.с. 19-36, 45-52, 59-63).

Предметом спору у цій справі, є вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченої орендної плати у розмірі 162 720,00 гривень.

Частиною першою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплати гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611, 623 ЦК України встановлено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За порушення господарських зобов'язань до правопорушника можуть застосовуватися господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків (статті 217-218 ГК України).

Частиною першої та другої статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина перша та друга статті 224 ГК України).

За змістом частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на встановлене, господарський суд дійшов висновку про те, що фактичні витрати понесені позивачем на оплату оренди вагонів, в яких фактично перевозився неякісний вугільний концентрат, є частиною збитків, завданих неналежним виконанням спірного договору поставки, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором поставки та підлягають стягненню, як витрати, понесені управненою стороною на виконання умов договору поставки продукції залізничним транспортом, про що прямо передбачено умовами спірного договору та додатками до нього.

Відповідно до статей 224, 225 ГК України до складу збитків належать фактичні витрати, які понесла управнена сторона на виконання умов укладеного договору.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони, що є обов'язковою умовою для покладення на винну особу цивільної відповідальності. При цьому, позивачу необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Господарським судом встановлено, що протиправною дією відповідача в даному випадку була поставка у залізничних вагонах продукції неналежної якості (вугільного концентрату), а безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки було повернення такої продукції у залізничних вагонах відповідачу. Відтак, витрати позивача, понесені ним як витрати на оплату залізничних вагонів за постачання йому якісної продукції (вугільного концентрату), господарським судом визнаються збитками, оскільки за своєю правовою природою такі витрати фактично понесені позивачем (управненою стороною) шляхом проведеної передоплати залізничних вагонів.

З огляду на матеріали справи та вказані норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів всі складові умови для притягнення відповідача до цивільної відповідальності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, в наступній частині:

- 35 750,00 гривень за оренду вагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» № 55074785, та дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» № 53154001, № 54690615, № 55161038, № 57611709 (13 днів х 5 вагонів = 65 днів; 65 днів х 550 гривень = 35 750,00 гривень);

- 10 030,00 гривень за оренду вагону товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство» № 56164965 (17 днів х 1 вагон = 17 днів; 17 днів х 590 гривень = 10 030,00 гривень);

- 33 600,00 гривень за оренду вагонів дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» № 54730304, № 53196218, № 56077464 (15 днів х 3 вагонів = 45 днів; 45 днів х 550 гривень = 24 750,00 гривень), та товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство» № 56619539 (15 днів х 1 вагон = 15 днів; 15 днів х 590 гривень = 8 850,00 гривень);

- 38 060,00 гривень за оренду вагонів дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» № 55388649 (11 днів х 1 вагон = 11 днів; 11 днів х 550 гривень = 6 050,00 гривень), товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» № 56108640 (11 днів х 1 вагон = 11 днів; 11 днів х 550 гривень = 6 050,00 гривень), та товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство» № 58140476, № 56104771, № 56006687, № 56032162 (11 днів х 4 вагони = 44 дні; 44 дні х 590 гривень = 25 960,00 гривень).

Проте, господарський суд не приймає розрахунок збитків за залізничною накладною № 40190167 (вагони № 56713522, № 56833676, № 57583726, № 56077886, № 56629017), який за підрахунком позивача складає 45 280,00 гривень, оскільки при такому розрахунку у його формулі здійснювалося помилкове помноження на 6 (вагонів), при наявності 5 вагонів.

За здійсненим господарським судом перерахунком, сума збитків за вказаним перевезенням складає 36 790,00 гривень, виходячи з оренди вагонів дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» № 56833676, № 57583726, № 56077886 (13 днів х 3 вагонів = 39 днів; 39 днів х 550 гривень = 21 450,00 гривень), та з оренди вагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Українське промислове агентство» № 56713522, № 56629017 (13 днів х 2 вагони = 26 днів; 26 днів х 590 гривень = 15 340,00 гривень); в решті позовних вимог в частині стягнення 8 490,00 гривень збитків слід відмовити за недоведеністю цієї суми належними та допустимими доказами.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу збитків з боку відповідача.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з аналогічних правовідносин (постанови від 10.02.2011 у справі № 17/197 та від 02.07.2013 у справі № 5006/24/86/2012).

Щодо заперечень відповідача, господарський суд відзначає наступне.

По-перше, відповідач зазначає, що в залізничних накладних на відправку вагонів № 51680007, № 51948750, № 52116209 проставлений тільки штемпель на станції відправлення, але відсутній календарний штемпель видачі вантажу, який обов'язково проставляється залізницею після прибуття вантажу на станцію призначення.

Заперечення в цій частині спростовуються наявними в матеріалах справи накладними № 51680007, № 51948750, № 52116209, які містять штемпель видачі вантажу (а.с. 200-206).

По-друге, відповідач зазначає, що надані платіжні доручення не підтверджують той факт, що позивач дійсно сплатив в повному обсязі орендну плату за спірний період - травень 2012 року, і за ті саме вагони, в яких перевозилася повернута вугільна продукції, та матеріалами справи не доведено, що укладення позивачем з третіми особами договорів оренди пов'язано саме з виконанням договору поставки, який визначено позивачем в якості підстави позову.

Твердження відповідача господарським судом визнаються необґрунтованими, оскільки спірні договори оренди рухомого залізничного складу укладалися до моменту виникнення у позивача потреби перевезення в них поставленої відповідачем продукції неналежної якості і при їх укладенні сторони не могли передбачити, які конкретно вантажі (товари, продукція) будуть перевозитися позивачем в орендованих вагонах в майбутньому.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують інші наявні заперечення відповідача (зокрема, що витрати з орендної плати не є збитками, та те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками у вигляді плати за користування вагонами), що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення» (83058, місто Донецьк, вулиця Майська, будинок № 66; код ЄДРПОУ - 36887724, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Леніна, будинок № 76; код ЄДРПОУ - 00178353, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 154 230,00 гривень збитків, 3 084,52 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 30.10.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2013.

Суддя С.М. Фурсова