Постанова № 34491665, 31.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 905/2575/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк, І.Вовка, Н.Капацин,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 10.09.2013Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/2575/13за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавного підприємства "Шахта "Петровська"простягнення неустойки в сумі 12 466,85грн та зобов'язання відповідача повернути майноВ судове засідання прибули представники сторін:відповідачаОСОБА_4 (особисто)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме з серпня 2012р. по лютий 2013р. у розмірі 12 466,85грн та зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договірні відносини між сторонами припинені з 09.07.2012 у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди №972/02 від 09.07.2002, однак майно неповернуте, що відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013 (суддя С.Тоцький) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог з огляду на фактичну пролонгацію строку дії спірного договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 (колегія суддів: О.Марченко, І.Зубченко, О.Склярук) рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені шляхом присудження до стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області неустойку в сумі 12 466,85грн та зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_4 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області за актом приймання-передачі державне майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова суду мотивована таким.

09.07.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладений договір оренди №972/02.

За умовами п.1.1 договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, площею 252,2кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Шахта "Петровська". Майно передається в оренду з метою розміщення на площі 54,9 кв.м. стоматологічного кабінету, на площі 197,3 кв.м. - аптеки та перукарні.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою КМУ і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2002р. - 229,44грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень, травень та червень 2002р.

В подальшому, додатковими угодами сторони змінювали п.1.1 та п.3.1 договору.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 09.07.2002 до 09.07.2007 включно (п.10.1. договору).

За приписами п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

09.07.2002 між сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі майна в оренду.

У зв'язку із відсутністю заяв сторін про припинення договору оренди в порядку ст.764 ЦК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди був пролонгований до 09.07.2012.

Позивач заявою від 09.08.2012 повідомив відповідача, що 09.07.2012 термін дії договору оренди закінчився та на новий строк зазначений договір продовжуватися не буде. Також відповідно до умов п.2.4. договору позивач повідомив, що у разі припинення договору оренди майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Як доказ надіслання даного повідомлення позивачем надане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Твердження відповідача про неотримання останнім листа від 09.08.2012, а також про неналежність наданих позивачем доказів направлення на адресу відповідача вказаного листа, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не прийняті, оскільки позивачем належним чином виконаний обов'язок стосовно повідомлення відповідача про заперечення щодо продовження договору оренди, без порушення строків, які законодавцем чітко визначено у приписах ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, а тому, як наслідок, договірні відносини сторін за договором оренди є припиненими з 09.07.2012 у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору.

З огляду на ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Пунктом 5.7 договору також передбачений обов'язок Орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відповідач не мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

При цьому, ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено можливості часткового повернення майна, у зв`язку з чим наданий відповідачем акт від 18.07.2012 прийому-передачі (повернення) нежитлових приміщень до договору оренди (згідно з яким відповідач повернув балансоутримувачу - Комісії з ліквідації шахти Державне підприємство "Шахта "Петровська" - частину орендованого майна загальною площею 146,20 кв.м.) не вплинув на висновок апеляційного суду щодо наявності у ФОП ОСОБА_5 обов`язку повернути в повному обсязі майно, що було орендоване ним за договором оренди та площа якого визначена умовами вказаного договору.

А тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач мав право нараховувати неустойку за весь заявлений ним період з моменту припинення орендних правовідносин та виходячи з площі орендованого майна 252,2 кв.м., як це визначено в умовах п.1.1. договору оренди.

Період за яким останнім здійснено нарахування неустойки визначений з 11.08.2011 по лютий 2013р. та складає суму неустойки в розмірі 12 466,85грн. Вказаний розрахунок, на думку суду апеляційної інстанції, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням дії договору на підставі заяви орендодавця від 09.08.2012 про припинення дії договору.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок про повне задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п.2.4. договору, у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

З огляду на повернення Орендарем частини орендованих приміщень Балансоутримувачу, висновок суду апеляційної інстанції про зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі державне майно - нежитлові приміщення площею 252,2 кв.м., тобто всієї площі орендованих приміщень, є помилковим.

До того ж, необґрунтовано господарським судом апеляційної інстанції присуджена до стягнення неустойка у розмірі 12 466,85грн на підставі ст. 785 ЦК України, оскільки нормами зазначеної статті передбачена сплата неустойки у розмірі подвійної плати саме за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на наявність доказів про повернення частини орендованих приміщень, господарський суд апеляційної інстанції мав здійснити перерахунок неустойки пропорційно до площ, що залишились у користуванні відповідача.

Крім того, відповідно до п. 3.3 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Державного підприємства "Шахта "Петровська" у співвідношенні 70 % та 30 % відповідно. Цій умові договору судом апеляційної інстанції не надана відповідна оцінка.

Не досліджені судом апеляційної інстанції також посилання відповідача про сплату орендарем орендної плати після припинення дії договору.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки, а згідно з імперативними вимогами ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові доказі чи додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №905/2575/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

Н. Капацин