Постанова № 34491480, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 15:14 № 826/14653/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Боледзюк В.М.,

представника відповідача - Дирда І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 06.08.2013 р. № 0001802207, № 0001812207 та № 0001821750.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та податку на доходи фізичних осіб і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі направлень від 12.06.2013 р. № 165717/50, № 163017/50 та наказу № 1650 від 01.06.2013 р., згідно із пп.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.77 Кодексу та відповідно до плану-графіку перевірок, проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р.

Так, в ході перевірки позивача, відповідачем встановлено заниження ним податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії та технології» та ТОВ «А.В.Е.А. Груп».

Крім того, відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, з боку позивача, мали місце випадки невірного визначення податку з доходів фізичних осіб згідно чинного законодавства, а саме:

підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб - працівників підприємства, отримані ними як додаткове благо, яке утворилося в результаті виплати добових на відрядження за кордон, за відсутності в закордонному паспорті відміток Державної прикордонної служби України. Всього по 17 особових рахунках донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 12918,20 грн.

підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб із доходу виплаченого фізичній особі у вигляді компенсації сум сплачених за комунальні послуги. Всього по 5 особових рахунках донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 10197,96 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.07.2013 р. № 50/1-22-07/35980924, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.14.1.36., пп.14.1.27. п.14.1. ст.14, пп.138.10.3. п.138.10. ст.138, пп.138.1.1. п.138.1. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 277 668,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 50 241,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 99 301,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 3 150,00 грн. та за 3 квартал 2012 року в сумі 124 976,00 грн.;

п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 557 262,00 грн., у тому числі за січень 2012 року в сумі 163 944,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 193 546,00 грн., за березень 2012 року в сумі 84 572,00 грн. та за липень 2012 року в сумі 115 200,00 грн.;

пп.а, пп.в п.16.1. р.ІІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Мінфіну України № 59 від 13.03.1998 р. та пп.14.1.54. п.14.1. ст.14, пп.140.1.7. п.140.1. ст.140, пп.163.1.1. п.163.1. ст.163, пп.164.1.2. п.164.1., п.164.2.2., пп.164.2.18., пп.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167, пп.168.1.1. п.168.1. ст.168, пп.а п.171.2. ст.171, пп.а п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 23116,16 грн., в тому числі по періодах: 2011 р. - 6961,27 грн., 2012 р. - 16154,89 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки від 18.07.2013 року №50/1-22-07/35980924 скасовані частково на загальну суму податку на додану вартість 357 490,00 грн. та на загальну суму податку на прибуток 67 907,00 грн., інші висновки - залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 18.07.2013 р. № 50/1-22-07/35980924, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 06.08.2013 р. № 0001802207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 209 761,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 52 440,00 грн.;

від 06.08.2013 р. № 0001812207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199 772,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49 943,00 грн.;

від 06.08.2013 р. № 0001821750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 116,16 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 779,04 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії та технології», які ґрунтувалися на:

- договорі від 01.03.2012 р. № 0103/8, за умовами якого позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець зобов'язувався виконати роботи зі сканування та створення 3D-моделеи деталей. Конкретний перелік, об'єм, вартість, терміни надання послуг, що надає виконавець за даним договором, визначаються на основі специфікації, що надається в Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору. Замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця у відповідності до умов даного Договору. Загальна вартість робіт за даним Договором складає 507 432 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 84 572 грн. 00 коп. До договору додано додаток №1, в якому визначено перелік послуг, строк їх надання, кількість та ціна.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.03.2012 р. № 1 та податкову накладну від 30.03.2012 р. № 5 на суму 507432,00 грн., в т.ч. ПДВ - 84572,00 грн.

- договорі від 01.07.2012 р. № 0107/92, за умовами якого позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець зобов'язувався виконати роботи зі сканування та створення 3D-моделеи деталей. Конкретний перелік, об'єм, вартість, терміни надання послуг, що надає виконавець за даним договором, визначаються на основі специфікації, що надається в Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору. Замовник зобов'язується сплатити послуги виконавця у відповідності до умов даного Договору. Загальна вартість робіт за даним Договором складає 2 000 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 333 333 грн. 33 коп. До договору додано додаток №1, в якому визначено перелік послуг, строк їх надання, кількість та ціна.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 31.07.2012 р. №№ 161, 162, 163; податкові накладні від 31.07.2012 р. № 57 на суму 691200,00 грн., в т.ч. 115200,00 грн.

У той же час, актом ДПІ у Святошинському районі Міндоходів у м. Києві про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (код ЄДРПОУ 35507370) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., що надійшов відповідачу в ході перевірки позивача, зафіксовано, що СВ ДПІ у Святошинському районі м. Києва здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32012110090000020, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України за фактами фіктивного підприємства, в тому числі ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

В ході обстеження оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС адреси реєстрації ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» встановлено, що підприємство за адресою реєстрації фактично не знаходиться.

Крім того, перевіркою ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг у підприємств-постачальників за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про нереальність операцій з контрагентом ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» та, відповідно, про невідповідність виписаних ним первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З акту перевірки позивача вбачається, що за перевіряємий період, позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «А.В.Е.А. Груп», які ґрунтувалися на договорах від 03.01.2012 р. №12/01-08Р, № 12/01-09Р, № 12/01-10Р, № 12/01-11Р за умовами яких позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець зобов'язувався, відповідно, виготовити рекламну продукцію - Каталоги кольорові формату А4, виготовити рекламну продукцію - Рекламні брошури, розробити макети рекламної продукції, та здійснити підготовчі роботи до друку поліграфічної продукції, виготовити рекламну продукцію - стенди та рекламні набори.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу податкові накладні від 31.01.2012 р. № 53 на суму 1485000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 247500,00 грн., від 31.01.2012 р. № 52 на суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн., від 31.01.2012 р. № 51 на суму 149940,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24990,00 грн., від 31.01.2012 р. № 47 на суму 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75000,00 грн.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем не надано жодних підтверджуючих первинних документів на отримання вищенаведених товарів та послуг, а тому не має можливості підтвердити зв'язок з веденням господарською діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» та ТОВ «А.В.Е.А. Груп», не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеним договорам або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентами, судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 також викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу не опитувались, а висновки про нереальність операцій з контрагентами є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, отже, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

При цьому, наявність кримінального провадження, розпочатого відносно контрагента - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, не є доказом вчинення ним відповідного кримінального правопорушення та, відповідно, не є підставою вважати вчинені таким контрагентом операції - нереальними.

Єдиним належним доказом вчинення будь-якого кримінального правопорушення є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

В той же час, доказів постановлення судом відносно контрагента позивача обвинувального висновку, відповідачем не надано.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Отже, операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту перевірки контрагента - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача форми «Р» від 06.08.2013 р. № 0001802207, № 0001812207.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України № 59 від 13.03.1998 р. та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організацій що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Виходячи з системного аналізу вказаної норми, дія зазначеної Інструкції поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, до яких позивач не відноситься, що свідчить про протиправність висновків відповідача про порушення позивачем вимог Інструкції.

Відповідно до ст.138 Кодексу, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, включаються витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Крім того, відповідачем, а ні в акті перевірки, а ні в запереченнях на адміністративний позов не надано детального опису порушення, не наведено списку осіб - працівників позивача, яким виплачені добові на відрядження за кордон, за відсутності в закордонному паспорті відміток Державної прикордонної служби України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ФОП ОСОБА_3 16.10.2008 р. укладений договір № 4 суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого позивач приймав у суборенду виробничий корпус з підсобними спорудами загальною площею 1000,00 кв. м., що розташований за адресою: 18000, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 62. Позивач за умовами договору сплачував на користь ФОП ОСОБА_3 орендну плату та компенсував суми сплачених комунальних послуг.

Зазначений договір успішно виконувався обома сторонами протягом багатьох років та 15.03.2012 р. за взаємною згодою сторін дію даного договору припинено, а суборендоване приміщення повернуто ФОП ОСОБА_3

Отже, компенсація сум сплачених комунальних послуг, сплачена позивачем ФОП ОСОБА_3, не може вважатися її доходом, оскільки є лише відшкодуванням фактичних витрат по комунальним послугам, які фактично спожив позивач (як суборендар приміщень).

Згідно пп.164.1.1., пп.164.1.2. п.164.1., пп.164.2.2. п.164.2. ст.164 Кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, крім іншого, суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, оподаткуванню підлягає лише дохід (винагорода), яка нарахована (виплачена) на користь фізичної особи.

В той же час, в договірних відносинах, які мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_3, остання діяла як фізична особа-підприємець, що обрав спрощену систему оподаткування та здійснював такий вид діяльності як здавання нерухомості в оренду.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 06.08.2013 р. № 0001821750.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 06.08.2013 року № 0001802207, прийняте ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким ТОВ «УМС Поліестер» (код ЄДРПОУ 35980924) донараховано суму грошового зобов'язання за податком на прибуток у сумі 262 201,00 грн., з яких: сума податку складає 209 761,00 грн.; сума штрафних санкцій складає 52 440,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 06.08.2013 року № 0001812207, прийняте ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким ТОВ «УМС Поліестер» (код ЄДРПОУ 35980924) донараховано суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 249 715,00 грн., з яких: сума податку складає 199 772,00 грн.; сума штрафних санкцій складає 49 943,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 06.08.2013 року № 0001821750, прийняте ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким ТОВ «УМС Поліестер» (код ЄДРПОУ 35980924) донараховано суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб у сумі 28 895,20 грн., з яких: сума податку складає 23116,16 грн.; сума штрафних санкцій складає 5779,04 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УМС Поліестер» (код ЄДРПОУ 35980924) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко