Постанова № 34491133, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2013 року 15:08 № 826/14378/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Лавриновича В.О., відповідача - Кинали Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ»доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0002861504, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» (далі - ПАТ «БАНК КІПРУ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0002861504, прийнятого Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС.

09 жовтня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Банк не міг виконати умови п. 49.5 ст. 49 ПК України, а саме: надіслати поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, тобто до 21 січня 2013 року, так як форма декларації оприлюднена лише 26 січня 2013 року.

На переконання позивача, пред'явлення контролюючим органом Банку претензій та штрафних санкцій за несвоєчасність подання звітності, яка не набула чинності, є безпідставним.

Позивач вважає, що акт складений за формальними ознаками, без з'ясування всіх обставин, а повідомлення-рішення, виписане згідно з таким актом перевірки, є незаконним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що граничний строк подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки порушено в частині несвоєчасного подання податкової звітності (п. 1 ст. 120 ПК України).

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявленого порушення, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні адміністративного позову повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» (ідентифікаційний код юридичної особи 19358784) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 липня 2010 року за № 10731050047006582. Вказане акціонерне товариство розташоване за адресою: 03035, м. Київ, вулиця Урицького, будинок 45.

16 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкових декларацій, розрахунків ПАТ «БАНК КІПРУ», код ЄДРПОУ 19358784 за період з 31.01.2013 р. по 11.02.2013 р., за результатами якої складено Акт № 906/1505/19358784 від 16.05.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлено порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

01 червня 2013 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 906/1505/19358784 від 16.05.2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002861504, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 глави 4 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами на загальну суму 170 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями відповідно від 23 липня 2013 року № 2369/10/26-15-10-04-04 та від 27 серпня 2013 року № 3647/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 265 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Статтею 265 ПК України визначений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У відповідності до пп. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затверджена Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 25 грудня 2012 року № 1408, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 р. за № 144/22676 (далі - Наказ № 1408) та який набрав чинності з дня опублікування, тобто 26 січня 2013 року.

Приписами п. 49.5 ст. 49 ПК України визначено що, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище приписів норм чинного законодавства, суд зазначає, що граничним терміном подання Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є 31.01.2013 р.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач, на виконання пп. 265.7.5 п. 265.7 ст. 265 ПК України, Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до контролюючого органу намагався, після набрання чинності Наказу № 1408, подати засобами електронного зв'язку в електронній формі 30.01.2013 р.

Проте, відповідно до квитанції електронної пошти № 1 від 30.01.2013 р., Договір про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку не прийнято через відсутність платника податків у реєстрі ЄДРПОУ; організація не зареєстрована в ДПІ.

Після чого, позивач Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до контролюючого органу направив поштовим зв'язком 31.01.2013 р.

Згідно з Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02217 03621879, вказана вище податкова звітність надійшла на адресу відповідача 11.02.2013 року, що є порушенням п. 49.5 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 46.6 ст. 46 ПК України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Як зазначалося раніше стаття 265 ПК України, якою встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, набрала чинності з 1 січня 2013 року, а форма податкової декларації з такого податку, затверджена Наказом № 1408 була офіційно оприлюднена 26 січня 2013 року.

На час офіційного оприлюднення форми звітності аналогічної старої форми не існувало у зв'язку із відсутністю вказаного податку.

Отже, на переконання суду, з урахуванням вимог п. 46.6 ст. 46 ПК України обов'язку з подачі декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у позивача до 01.02.2013 року не існувало, а тому застосування до останнього штрафних санкцій відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України є протиправним.

Таким чином, суд, керуючись, частиною третьою статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, дійшов висновку, що рішення суб'єктом владних повноважень прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, визначення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0002861504, у зв'язку із чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01 червня 2013 року № 0002861504.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.10.2013 р.