Постанова № 34491116, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 жовтня 2013 року 11:20 справа №826/14954/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Нельсон Софрез Україна"доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейлор Нельсон Софрез Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 22 квітня 2013 року №0002802240, №0002812240 та від 05 липня 2013 року №0000842240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року відкрито провадження у справі №826/14954/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні 07 жовтня 2013 року, представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згодом представником відповідача подано до суду клопотання про вихід з письмового провадження та призначення судового засідання у справі. Разом з тим Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості "виходу з письмового провадження" у випадку коли сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Крім того, представником відповідача не наведено підстав, які б свідчили про необхідність призначення судового засідання у справі, або перешкоджають відповідачу виконати обов'язок доказування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та можливість розглянути справу у порядку письмового провадження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Подільському районі м. Києва).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 22 квітня 2013 року №0002802240 за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 254 067,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 048 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 205 867,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 22 квітня 2013 року №0002812240 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 096 817,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 789 936,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 306 881,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 08 квітня 2013 року №1163/22-4-09/31813098 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Нельсон Софрез Україна" код ЄДРПОУ 31813098 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

Згідно рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 01 липня 2013 року №1569/10/12-1-03 збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 22 квітня 2013 року №0002802240, на 28 791,00 грн.

На підставі рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 01 липня 2013 року №1569/10/12-1-03 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №000084240, яким ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 282 858,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 048 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234 658,00 грн.

З урахуванням відповіді на заперечення від 19 квітня 2013 року №4663/10/22-405 за результатами перевірки встановлено наступні порушення: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 048 200,00 грн., у томі числі за ІІІ квартал 2010 року, 2010 рік, ІІ-IV квартали 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, ІІІ квартал 2012 року та 2012 рік; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит всього на суму 1 789 936,00 грн., у тому числі за вересень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень, квітень-липень 2012 року.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: до перевірки надано первинні документи у паперовому вигляді, що розшифровують проведені ТОВ "Орбітрейд" роботи, без реквізитів останнього (підпису посадових осіб, печатки тощо) та на бланках ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна", а також відеозаписи на CD-носіях у вигляді відео-бесіда з респондентами фокус-груп та глибинних інтерв'ю без представлення представників ТОВ "Орбітрейд", що, на думку відповідача, не дає змоги довести зв'язок понесених витрат та задекларованого податкового кредиту з фінансово-господарською діяльністю підприємства, крім того, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "Орбітрейд" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" дотримано передбачені умови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" та ТОВ "Орбітрейд", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 25 серпня 2010 року між ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" (замовник) та ТОВ "Орбітрейд" (виконавець) укладено договір №ТН-20100825, відповідно до якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки, а саме послуги: по проведенню соціологічних та/або медійних опитувань (польових етапів), по обробці даних опитувань тощо, які визначаються в окремих додаткових угодах до цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору розширені відомості щодо досліджень/опитувань: тема, вибірка,цільова група, інструментарій, умови контролю, строки та вартість послуг визначаються у додаткових угодах до даного договору; опитування виконуються за анкетою замовника, по узгодженій із замовником методології проведення опитування згідно додатків.

Згідно додаткових угод до договору від 25 серпня 2010 року №ТН-20100825, додатків до додаткових угод та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які датовані вереснем-груднем 2010 року, січнем-груднем 2011 року, січнем-липнем 2012 року, виконавець за період вересень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-липень 2012 року, проведено роботи (надано послуги) обумовлені договором, у тому числі, але не виключно:

- послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки за напрямком: "Визначення уподобань клієнта при виборі банку-партнера", "Дослідження іміджу "Яндекс", "Проведення споживацького тесту сухих сніданків ТМ "Несквік", ТМ "Старт" шоколадні шарики";

- послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки за напрямком: "Маркетингове дослідження особливостей сприйняття марки "Kent", "Маркетингове дослідження особливостей сприйняття марки "Dunhill", "Маркетингове дослідження особливостей сприйняття марки "Pall Mall", "Вивчення ринку препаратів для лікування та профілактики захворювань передміхурової залози";

- "Маркетингове дослідження по вивченню сприйняття ціни на ринку тютюнової продукції в Україні, польовий епат";

- послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки за напрямком "Вивчення ринку пробіотиків. Глибинні інтерв'ю з лікарями";

- послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки за напрямками "Споживання та стиль життя", "Маркетингове дослідження "Норе" по тестуванню сигарет марки Прилуки Особливі Вишукані (8 мг) нового рецепту, тести нового рецепту марки Прилуки Особливі Вишукані (8 мг) та конкурента Прима Срібна Синя (9 мг) за методикою СРТ в Україні";

- послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки за напрямком "Моніторинг незаконного обігу сигарет промислового виробництва в Україні".

ТОВ "Орбітрейд" виписало позивачу податкові накладні, які датовані вереснем-груднем 2010 року, січнем-груднем 2011 року, січнем-липнем 2012 року, на загальну суму 10 739 614,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 789 935,87 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують довідка з банку про здійснення платежів та копії відповідних виписок банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст Акт перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для порушення правил оподаткування податком на прибуток відповідач зазначив "відсутність на первинних документах у паперовому вигляді, що розшифровують проведені ТОВ "Орбітрейд" роботи, без реквізитів останнього (підпису посадових осіб, печатки тощо) та на бланках ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна".

При цьому в якості первинних документів в Акті перевірки зазначено розшифровки фокус-груп та глибинних інтерв'ю у вигляді анкет на фірмових бланках ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна".

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що анкети на бланках позивача не є первинним документами, а фіксують результати виконаних робіт; у межах спірних правовідносин первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет - http://www.tns-ua.com/ru/tns/tns-in-ukraine/general-information/ ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" здійснює діяльність у сфері дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

У письмових поясненнях та в судовому засіданні позивач зазначив, що послуги з дослідження ринку та вивчення суспільної думки замовлялись у ТОВ "Орбітрейд" з метою виконання договірних зобов'язань ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" перед підприємствами - замовниками досліджень, таких як ТОВ "ТЕВА УКРАЇНА", ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", ТОВ "Нестле Україна", ДП "Голден Фудс", ДП "Лакталіс-Україна", ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ПІІ "ЛГ Електронікс Україна", ТОВ "Колгейт-Палмолів Україна", ДП "Дірол Кедбері Україна" та ін.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії договорів щодо маркетингових досліджень, укладених із замовниками, додаткових угод до них, актів приймання-передачі робіт (послуг), інструментарій досліджень; використаний ТОВ "Орбітрейд" при проведенні опитувань - анкети (опитувальники), інструкції для інтерв'юерів, пілотні завдання, скрінери (анкети) для відбору респондентів тощо; програму Bellview, що містить в електронному вигляді від скановані заповнені опитувальники досліджень; відеозаписи на електронних носіях (CD, DVD) у вигляді відео бесід з респондентами, фокус-груп та глибинних інтерв'ю, аудіо записів щодо опитування та виявлення суспільної думки; в електронному вигляді масиви даних, табличні звіти за проектами, в які залучалось ТОВ "Орбітрейд"; звіти та висновки, складені для замовників досліджень за проектами на електронних носіях.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт та послуг вказує, що ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Орбітрейд" робіт/послуг з дослідження ринку та вивчення суспільної думки для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Орбітрейд" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Орбітрейд", у зв'язку з придбанням у нього робіт/послуг.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що відеозаписи на CD-носіях у вигляді відео бесід з респондентами фокус-груп та глибинних інтерв'ю без представлення представників ТОВ "Орбітрейд", не дають змоги довести зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, оскільки за умовами договору та додаткових угод до нього дослідження проводяться від імені замовника - ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна".

Необґрунтованими є також посилання в Акті перевірки на проведення транзитних фінансових потоків з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Орбітрейд" та станом на 01 жовтня 2013 року зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Безпідставними є доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Орбітрейд" виду діяльності по КВЕД 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки", оскільки відповідно до Класифікації видів економічної діяльності, прийнятої наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, код виду діяльності є одним з основних показників стратифікації статистичної сукупності для організації суцільних та вибіркових статистичних спостережень і основним його призначенням є забезпечення статистичного обліку підприємств і організацій за видами економічної діяльності у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

При цьому відсутність у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відомостей про наявність у ТОВ "Орбітрейд" такого виду діяльності як "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки" не виключає можливість здійснення такої діяльності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та послуги з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Орбітрейд" робіт і послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Орбітрейд"- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Орбітрейд", а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Судом також встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №0000842240 відповідачем не дотримано вимоги пункту 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236.

Так, відповідно до пункту 3.4 вказаного Порядку визначено, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Як встановлено вище, податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №000084240 про збільшення ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 282 858,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 048 200,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234 658,00 грн. Прийяно на підставі рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 01 липня 2013 року №1569/10/12-1-03, яким збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 22 квітня 2013 року №0002802240, на 28 791,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року №000084240 мало бути прийнято лише на суму збільшення - 28 791,00 грн.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва від 22 квітня 2013 року №0002802240, №0002812240 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 05 липня 2013 року №0000842240 є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині клопотання представника відповідача про виклик в якості свідка експерта ОСОБА_4, яка склала висновок експертного економічного дослідження від 01 серпня 2013 року №50 суд звертає увагу на наступне.

Дійсно позивачем надано в матеріали справи копію висновку №50 експертного економічного дослідження за листом ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна", складеного 01 серпня 2013 року експертом ОСОБА_4. Предметом дослідження була правомірність висновків Акта перевірки та нарахувань податку на прибуток та податку на додану вартість.

У той же час, як свідчить зміст цієї постанови, суд досліджуючи обставини правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, не використовував висновок експертного дослідження, складений 01 серпня 2013 року експертом ОСОБА_4, в якості доказу.

Частина перша статті 66 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.

Суд звертає увагу, що представник відповідача не зазначив які обставини, що належить з'ясувати у справі, можуть бути відомі експерту ОСОБА_4, що виключає необхідність виклику вказаної особи у якості свідка

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Тейлор Нельсон Софрез Україна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Нельсон Софрез Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 квітня 2013 року №0002802240 та №0002812240.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 05 липня 2013 року №0000842240.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Нельсон Софрез Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко