Постанова № 34491035, 16.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 жовтня 2013 року 14 год. 50 хв. № 826/12521/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Маркет Люкс" до державної інспекції сільського господарства в місті Києві та державного інспектора сільського господарства в місті Києві Циби Андрія Миколайовича державної інспекції сільського господарства в місті Києві про визнання протиправними дій відповідачів та визнання протиправними і скасування їх рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 серпня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Маркет Люкс" (також далі - позивач) до державної інспекції сільського господарства в місті Києві (також далі - відповідач-1) та державного інспектора сільського господарства в місті Києві Циби Андрія Миколайовича державної інспекції сільського господарства в місті Києві (також далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправною планової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо позивача, проведеної у період із 23 квітня по 15 травня 2013 року державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві відповідача-1;

- визнання протиправними дій державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві відповідача-1 щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 травня 2013 року;

- визнання протиправним та скасування припису від 15 травня 2013 року № П-235/080;

- визнання протиправною позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо позивача, проведеної у період із 02 по 15 липня 2013 року відповідачем-2;

- визнання протиправними дій відповідача-2 щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05 липня 2013 року № А-319/021;

- визнання протиправним та скасування припису від 05 липня 2013 року № П-319/021.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки виявлені у ході перевірок позивача обставини не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим складені на їх підставі приписи є такими, що порушують права та законні інтереси позивача як землекористувача.

Ухвалою суду від 08 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду 16 серпня 2013 року через канцелярію. Пояснив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки у ході перевірок позивача виявлено ряд порушень ним земельного законодавства, а саме зняття і перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу та не встановлення межових знаків на такій ділянці.

Відповідач-2 (його уповноважений представник) у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності відповідача-2 (його уповноваженого представника) до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 06 вересня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 08 жовтня 2013 року через канцелярію від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 у період із 23 квітня по 15 травня 2013 року проведено планову перевірку позивача, за результатами якої 15 травня 2013 року складено акт № А 235/080 перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, відповідно до висновків якого, у позивача відсутній спеціальний дозвіл органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, площею 5,7882 га, розташованої за адресою: місто Київ, Деснянський район, перетин вулиць Червоногвардійська та Червоноткацька (також далі - земельна ділянка), що є порушенням ч. 2 ст. 168 Земельного кодексу України (також далі - ЗК України), а також відсутні межові знаки на земельній ділянці, що є порушенням п. "є" ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 106 ЗК України.

Крім того, 15 травня 2013 року відповідачем-1 складено акт обстеження земельної ділянки № 99, у ході якого виявлено, що на час проведення перевірки на земельній ділянці зафіксовано факт зняття та перенесення поверхневого шару ґрунту без спеціального дозволу, обов'язкова наявність якого передбачена ст. 168 ЗК України, а також виявлено, що на земельній ділянці відсутні межові знаки.

У зв'язку з викладеним, 15 травня 2013 року відповідачем-1 складено припис № П 235/080, яким позивача зобов'язано у строк до 07 червня 2013 року усунути виявлені у ході планової перевірки порушення, про що відповідача-1 повідомити також у строк до 07 червня 2013 року.

З метою перевірки виконання позивачем вимог припису № П 235/080, відповідачем-2 проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої 05 липня 2013 року складено акт № А-319/021 перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, згідно з висновками якого, позивачем не виконано вимоги припису № П 235/080.

На підставі вказаного акту, 05 липня 2013 року відповідачем-2 складено припис № П-319/021, яким позивача зобов'язано у строк до 05 серпня 2013 року усунути виявлені у ході позапланової перевірки порушення, про що відповідача-1 повідомити також у строк до 05 серпня 2013 року.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування приписів № П 235/080 та № П-319/021, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно зі ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 1, п. "а" підпункту 4.1 п. 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держсільгоспінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Повноваження Держсільгоспінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва і Севастополя.

Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно зі ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 26 лютого 2010 року між позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки (реєстраційний № 87, запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 05 березня 2010 року № 62-6-00550) (також далі - договір оренди), за умовами якого Київська міська рада зобов'язалась на підставі свого рішення від 08 жовтня 2009 року № 418/2487 за актом приймання-передачі передати, а позивач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 договору оренди, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 5,7882 га, із цільовим призначенням "для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу", кадастровий номер 8000000000:62:068:0046.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, позивачу у строкове платне користування надано земельну ділянку, що також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту приймання-передачі земельної ділянки від 05 березня 2010 року та плану земельної ділянки.

Згідно зі ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Стосовно порушень, виявлених у ході перевірок позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 ЗК України, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 січня 2005 року № 1 (також далі - Порядок № 1). Вимоги вказаного Порядку є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язані з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно з абзацами 2, 3 розділу ІІ, п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 1, ґрунтовий покрив земельних ділянок - поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю.

Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Тобто, з викладених положень вбачається, що землекористувач зобов'язаний отримати спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок у разі, якщо ним вчиняються дії по зняттю та перенесенню саме родючого шару ґрунту.

Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, ґрунтовий покрив земельної ділянки не є родючим.

Зокрема, відповідно до наявної у матеріалах справи копії технічної документації щодо інформації про якісну характеристику ґрунтового покриву земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивача для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу, розробленої державним підприємством "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", проведеним польовим дослідженням доведено, що у межах обстежуваної ділянки, загальною площею 4,8098 га, розташованої на перетині вулиць Червоногвардійської та Червоноткацької у Деснянському районі міста Києва, залягають рекультивовані глинисто-піщані ґрунти з насипним гумусованим шаром (шифр агрогрупи 211 б), рекультивовані глинисто-піщані ґрунти без насипного гумусованого шару (шифр агрогрупи 212 б) та виходи рихлих піщаних порід (шифр агрогрупи 215 б).

Насипний гумусований шар на рекультивованих глинисто-піщаних ґрунтах з насипним гумусовим шаром (шифр агрогрупи 211 б) сягає глибини 17-19 см.

Насипний гумусовий шар на рекультивованих глинисто-піщаних ґрунтах без насипного гумусованого шару (шифр агрогрупи 212 б): у процесі проведення робіт по розкорчуванню дерев відбулося змішування родючого шару з техногенним ґрунтом.

На ґрунтах агрогрупи 215 б відсутній нанесений родючий шар.

Ґрунти земельної ділянки не включені у перелік особливо цінних ґрунтів провінції Поліська Лівобережна.

Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи копією листа Головного управління Держкомзему у місті Києві від 21 листопада 2011 року № 5110, ґрунтовий покрив земельної ділянки представлений рекультивованими глинисто-піщаними ґрунтами без насипного гумусового шару, рекультивованими глинисто-піщаними ґрунтами з насипним гумусовим шаром та виходами рихлих піщаних порід.

Керуючись роз'ясненнями Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 22 червня 2006 року № 6-8-995/560.572 та враховуючи, що ґрунтовий покрив частини земельної ділянки не відповідає вимогам та показникам, встановленим у ГОСТах, не є родючим і не підлягає землюванню, а також те, що ГОСТами не регламентовано зняття насипного родючого шару ґрунту та недоцільне зняття гумусового шару менше 20 см, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки не видається (не вимагається).

Тобто, з викладених положень та обставин вбачається, що підстави для отримання позивачем спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки відсутні, оскільки такий ґрунтовий покрив не є родючим.

Стосовно межових знаків суд зазначає наступне.

Відповідно до п. "є" ч. 1 ст. 96, ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЗК України, землекористувачі зобов'язані зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 1.3, розділу І, п.п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (також далі - Наказ № 376; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межовий знак (додаток 3) - конструкція, яка складається з чотирьох деталей: деталь 1 - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код; деталь 2 - закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 3 - стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 4 - стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру.

Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.

У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів, з яких: перші три - арабські цифри; четвертий - літера українського алфавіту; останні шість - арабські цифри.

Тобто, як вбачається з викладених положень, закріплення меж земельної ділянки межовими знаками є обов'язковим.

Факт наявності межових знаків на земельній ділянці підтверджується копією акту визначення меж земельної ділянки від 11 листопада 2009 року, яка міститься у матеріалах справи.

Зокрема, у вказаному акті зазначено, що земельна ділянка, яка передається для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу, площею 5,7882 га (кадастровий номер 8000000000:62:068:0046), має 37 кутів повороту межі, з яких 9 закріплено межовими знаками, решта співпадають з твердими контурами на місцевості.

Відповідно до п.п. 6, 2 Наказу № 376, наказ набирає чинності із 1 січня 2011 року.

Межові знаки, які встановлені з метою закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до набрання чинності цим наказом, є дійсними і підлягають заміні лише при добровільному зверненні власника (користувача) земельної ділянки.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, а також враховуючи, що у ході розгляду справи представниками позивача доведено факт відсутності порушень позивачем земельного законодавства, у зв'язку з якими відповідачем складено приписи № П 235/080 та № П-319/021, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та, як наслідок, скасування.

Стосовно правомірності проведення перевірок позивача суд зазначає наступне.

Згідно з розділом ІІ Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 25 лютого 2013 року № 132 (також далі - Порядок № 132), планові заходи проводяться відповідно до річних або квартальних планів робіт, які затверджуються наказом відповідного інспекційного органу до 01 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Річні та квартальні плани робіт складаються з урахуванням критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів.

Строк здійснення планового заходу визначається відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів. Продовження строку проведення планового заходу не допускається.

Інспекційний орган зобов'язаний не пізніше десяти днів до дня здійснення планового заходу надіслати суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планового заходу.

Повідомлення про проведення планового заходу повинно містити: дату початку та дату закінчення планового заходу; найменування суб'єкта господарювання або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється плановий захід; найменування інспекційного органу, який буде проводити плановий захід, його місцезнаходження та телефон.

Повідомлення про проведення планового заходу надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання.

У матеріалах справи містяться копії плану перевірок на ІІ квартал 2013 року, наказу від 05 квітня 2013 року № 349 "Щодо проведення планових перевірок", повідомлення від 05 квітня 2013 року № 01-02/1089 на проведення перевірки та списку згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів за 08 квітня 2013 року, які, за переконанням суду, підтверджують факт правомірності проведення позивачем планової перевірки позивача.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Порядку № 132, позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу.

Підставами для здійснення позапланового заходу є: перевірка виконання суб'єктами господарювання приписів чи інших розпорядчих документів інспекційного органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виданих за результатами раніше проведених планових та позапланових заходів.

Враховуючи викладені положення, суд прийшов до висновку про правомірність проведення позапланової перевірки позивача з метою перевірки виконання ним припису № П 235/080.

Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання актів планової та позапланової перевірок позивача не підлягають задоволенню, оскільки акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення земельного законодавства та який жодним чином не може порушувати прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, склавши за результатами перевірок позивача акти планової та позапланової перевірок, відповідач-1 та відповідач-2, за переконанням суду, діяли відповідно до чинного законодавства та жодним чином не порушили права та законні інтереси позивача.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході розгляду справи представники позивача надали належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги про визнання протиправними та скасування приписів № П 235/080 та № П-319/021, а представник відповідача-1 не надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову в частині вказаних вимог. Відповідач-2 будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Маркет Люкс" до державної інспекції сільського господарства в місті Києві та державного інспектора сільського господарства в місті Києві Циби Андрія Миколайовича державної інспекції сільського господарства в місті Києві про визнання протиправними дій відповідачів та визнання протиправними і скасування їх рішень підлягає задоволенню в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування приписів № П 235/080 та № П-319/021.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати припис від 15 травня 2013 року № П 235/080 та припис від 05 липня 2013 року № П-319/021, складені стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Маркет Люкс" (ідентифікаційний код 34795907).

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин