Постанова № 34490794, 24.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2013 року № 826/12897/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Група Україна»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровстановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень на вчинення певних дій

На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень на вчинення певних дій.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність дій відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.13р. не з'явився, однак подав письмові заперечення на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2013 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Група Україна». За результатами перевірки складено акт від 19.07.13р. за № 150/1-22-03-35075258 (надалі - акт перевірки).

Позивач вважає протиправними дії податкового органу щодо складання за результатами проведення камеральної перевірки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Група Україна», акту у формі висновку від 19 липня 2013 р. №150/1-22-03-35075258 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» а тому звернувся до суду із даним позовом в якому просить встановити відсутність у відповідача компетенції (повноважень) на вчинення вказаних дій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо безпідставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральних перевірок встановлено статтею 76 Податкового кодексу України.

Так зокрема вказаною нормою встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86. ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наведені норми податкового законодавства чітко встановлють наявність у податкового органу повноважень на проведення камеральних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, а також складання за результатами таких перевірок відповідних актів.

Судом встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2013 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Група Україна» працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено саме акт перевірки, а не довідку як про це зазначає позивач.

За таких обставин доводи позивача з приводу заявленого позову є цілком безпідставними та надуманими.

Що ж стосовно викладених у такому акті обставин, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з п. 3 Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Податковим Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення ( п. 7 Розділу IV Порядку).

Виходячи з наведеного в сукупності, акт перевірки, який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, коли вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.

Визнання протиправними окремих висновків акта перевірки може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань тощо. Такі рішення і є тими рішеннями, що породжують для суб'єкта господарювання відповідні обов'язки зі сплати податків.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті є захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, закріпленими у акті, складеному за її результатами та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання протиправними висновків акта перевірки та визнання дій протиправними при проведенні перевірки не будуть мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, винесених на підставі акта перевірки та якими визначено суми податкових зобов'язань тощо.

Крім того висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі подати свої зауваження до відповідного акту, що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків, при цьому питання щодо здійснення донарахування зобов'язань платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи що проводили перевірку.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, тому як власне акт так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Враховуючи наведені обставини сам по собі акт перевірки не породжує для позивача обов'язків а тому суб'єктивні міркування працівників податкового органу викладені у такому жодним чином не можуть порушувати законні права, свободи та інтереси позивача, а тому і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судових засіданнях в повній мірі доведено правомірність оскаржуваного припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій