Постанова № 34490592, 31.10.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12453/13-а

пр. № 2-а/759/352/13

31 жовтня 2013 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів Котляр Ю.М., Левко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.08.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив кадрову військову службу в органах Служби безпеки України та був звільнений із служби в запас 30.10.2006 року та з 31.10.2006 року виключений із списків особового складу. Виходячи з вислуги років 27 років 02 місяців 26 днів позивач має право на призначення пенсії за вислугу років в розмірі 71% від суми останнього перед звільненням грошового забезпечення. Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2008 р. відповідач повинен, починаючи з дати звільнення перерахувати пенсію ОСОБА_1 з останнього грошового забезпечення за штатною посадою та виплатити заборгованість, однак рішення суду відповідачем не виконано, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач свої вимоги з врахуванням уточнень поданих в ході розгляду справи підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність своїх дій подавши письмові заперечення.

Представник третьої особи проти заявлених позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та сторонами по справі не оспорюється, що ОСОБА_1 наказом голови СБ України від 30.10.2006 року № 1685-ос у відповідності до п. «а» ст. 65 та п. «б» ст.67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я.

Фінансовим відділом Управління Служби безпеки України у м. Києві здійснено обчислення та призначено пенсію за останні 24 календарних місяці перед звільненням та без урахування щомісячної надбавки (доплати), встановленої особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, яку він отримував під час проходження служби.

На звернення до Управління безпеки України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного фонду України щодо перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 отримав відмову.

Не погодившись з такими діями ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в зв'язку з чим постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ без урахування розміру грошового забезпечення за посадою, в тому числі отримуваної ним щомісячної надбавки (доплати), встановленої особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі. Зобов'язано відповідача провести, починаючи з 01.11.2006 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі. Зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 01.11.2006 року до дати здійснення перерахунку (а.с.12-14).

Постановою Верховного Суду України від 15.05.2012 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (а.с.15-16).

Вищий адміністративний суд України постановою від 09.08.2013 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2008 року залишив в силі (а.с.17-18).

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 30.05.2008 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1. здійснено перерахунок пенсії та нарахування коштів в порядку встановленому судовим рішенням за період з 01.11.2006 року по 22.07.2011 року в сумі 12380,04 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатно посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Законом України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в частині третій слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» виключено та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміну ч. 3 статті 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.

Згідно з п.п. 5, 6, 7 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Тобто, дія ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції Закону від 28 грудня 2007 року втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 22 травня 2008 року, а тому на час звільнення позивача з військової служби підлягали застосуванню норми статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції Закону від 04 квітня 2006 року.

Щодо позовних вимог про застосування судового контролю за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві судового рішення, суд приходить до висновку, що в задоволені цих вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За своєю правовою природою, ст. 267 КАС України регулює різні моменти відносин та визначення судового контролю.

З одного боку, - встановлення такого судового контролю за виконання постанови, які узгоджуються з вимогами 163 КАС України та стосується регулювання відносин встановлення судового контролю під час винесення постанови суду, та контролювання його виконання, з іншого - встановлення факту порушення внаслідок його не виконання.

Перший судовий контроль встановлюється та визначається при ухваленні постанови, а інший (визнання протиправним рішення, дії або бездіяльність) вирішується після прийняття такого судового рішення.

Однак, встановлення судового контролю виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень є правом суду, а не його обов'язком (п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України).

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення судового контролю та зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення суд не вбачає.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, а тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 158-163, 185-187, 254, 267 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з липня 2011 року, що полягали у припиненні врахування з липня 2011 року постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2008 року у справі № 10/247 при обчисленні пенсії, у застосуванні з липня 2011 року при обчисленні пенсії ОСОБА_1 положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві продовжувати враховувати з липня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2008 року у справі № 10/247 і продовжувати з липня 2011 року обчислювати пенсію ОСОБА_1 з його грошового забезпечення за останньою перед звільненням штатною посадою, з урахуванням всіх основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії згідно з його грошовим атестатом серії СБ № 011481.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену з липня 2011 року суму пенсії.

У задоволені іншої частини позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Ключник