Рішення № 34489056, 30.10.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/13464/12

пр. № 2/759/566/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

3-ті особи: відділ Державної міграційної служби

Святошинського РВ ГУДМС України в м.Києві,

Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації

про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання осіб такими, що

втратили право користування житловим приміщенням, виселення та вселення, -

В с т а н о в и в :

В серпні 2012р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила усунути їй перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у вказаній квартирі, виселити їх разом із неповнолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спірної квартири, а її вселити в цю квартиру, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з прилюдних торгів придбала квартиру АДРЕСА_1, про що має свідоцтво від 04.05.2012р., яке зареєстровано в КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна». ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є колишніми власниками спірної квартири, у зв*язку із чим залишаються в ній зареєстрованими та продовжують проживати в цій квартирі. Малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована в квартиру АДРЕСА_1 10.11.2011р. і також мешкає в цій квартирі. В добровільному порядку відповідачі разом з малолітньою дитиною не бажають знятися з реєстраційного обліку за спірною адресою та виселитися з квартири, а також перешкоджають її вселенню у зазначену квартиру, чим чинять їй перешкоди як власнику житла. Просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги згідно позовної заяви (а.с. 4-6) підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення відповідачами права власності позивачки на спірну квартиру, а також просила зняти відповідачів і неповнолітню дитину з реєстраційного обліку за спірною адресою, хоча позовних вимога про це заявлено не було.

Відповідач ОСОБА_2, його представник, представник відповідачки ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також на те, що відповідачі, на їх думку, не втратили право користування житловим приміщенням в спірній квартирі згідно ст.ст. 71, 72 ЖК України, оскільки постійно проживають в ній, позивачкою не дотримано порядку пред*явлення письмової вимоги про їх виселення, а такий спосіб захисту права власності як вселення діючим законодавством не передбачений. Крім цього, просили відмовити в позові в інтересах малолітньої дитини.

Відділ Державної міграційної служби Святошинського РВ ГУДМС України в м.Києві просить розглядати справу без представника (а.с. 48 - лист).

Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації явку свого представника в судове засідання не забезпечила, просить розглядати справу у його відсутності та постановити рішення в інтересах дитини (а.с. 25 - лист).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників третіх осіб на підставі матеріалів, що є в справі.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача ОСОБА_2 і його представника, представника відповідачки ОСОБА_3 і відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з прилюдних торгів придбала квартиру АДРЕСА_1, про що отримала свідоцтво від 04.05.2012р. (а.с. 10 - копія свідоцтва), яке зареєстровано в КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» (а.с. 11 - копія витягу).

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є колишніми власниками спірної квартири і разом з малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є зареєстрованими в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 12 - копія довідки по формі №3 від 27.02.2012р.)

У відповідності до частини 1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідачі не заперечували та підтвердили факт свого фактичного проживання разом із неповнолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірній квартирі, у зв*язку із чим дану обставину суд визнає встановленою.

Відповідачі оспорювали в судовому порядку прилюдні торги і акт державного виконавця, але у задоволенні їх позову було відмовлено (а.с. 42-44 - копія рішення Святошинського районного суду м.Києва від 14.06.2013р.), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.09.2013р. (а.с. 63-64 - копія ухвали суду).

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

В частині 1 ст.316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до частини 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В даному випадку право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 виникло і зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідачі були зареєстровані в спірній квартирі як її колишні власники і мали право користування житловим приміщенням в цій квартирі та право проживання в ній лише на час, коли були її власниками, оскільки їх право користування житловим приміщенням в спірній квартирі та право проживання випливало з права власності на цю квартиру і відповідно такі права відповідачів припинились з часу відчуження спірної квартири і зміни її власника з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ОСОБА_1, яка, як власник, не давала згоди на державну реєстрацію і проживання відповідачів в належній їй на праві власності квартирі.

Тобто, в даному випадку право користування житловим приміщенням в квартирі та фактичне проживання в ній є похідним від права власності на цю квартиру, а тому припинення права власності на житло тягне за собою відповідно втрату особою і права користування житловим приміщенням в цій квартирі та права проживання в ній.

Аналізуючи зазначені вище правові норми, суд приходить до висновку, що оскільки право власності відповідачів на спірну квартиру припинено, є припиненими і їх похідні права користування житловим приміщенням в цій квартирі і право на фактичне проживання в ній, тобто, відповідачі користуються житловою площею і проживають в цій квартирі без відповідної правової підстави.

Право користування житловим приміщенням в спірній квартирі та право на фактичне проживання в ній неповнолітньої особи - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є похідними від права власності на цю квартиру її батька - відповідача ОСОБА_4, а тому із припиненням даного права у ОСОБА_4 припинились і похідні права неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні в частині позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням та їх і малолітньої дитини виселення, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для збереження права користування житловим приміщенням і права фактичного проживання в спірній квартирі для них відпали.

При цьому ст.ст. 71, 72 ЖК України, на які посилався представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки зазначені норми права стосуються користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду наймачами або членами їх сімей, а не приватного жилого фонду, що має місце в спірному випадку.

Правила ст.405 ЦК України, також, не регулюють спірних правовідносин, оскільки, хоча дана правова норма стосується житла, що перебуває у приватній власності, але регулює правовідносини, які не пов*язані із зміною власника житла.

Відповідно до частини 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Враховуючи те, що відповідачі разом з малолітньою дитиною проживають в спірній квартирі без відповідної правової підстави, чим чинять позивачці як власнику перешкоди в користуванні її власністю - спірної квартирою, а тому позовні вимоги в частині виселення відповідачів і малолітньої дитини та відповідно вселення позивачки в належну їй квартиру є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог представника позивачки про зняття відповідачів і неповнолітньої дитини з реєстраційного обліку, з приводу чого позовних вимог заявлено не було, суд вважає за необхідне вказати про наступне.

Так, відповідно до ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов*язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов*язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред*явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про позбавлення власника права власності на житлове приміщення або права користування такої особи житловим приміщенням.

Оскільки в спірному випадку право власності відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на спірну квартиру припинено, у зв*язку із продажем цієї квартири з прилюдних торгів, припиненим є і їх похідне право на користування житловим приміщенням в цій квартирі, а тому останні на підставі ст.7 Закону України від 11.12.2003р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підлягають зняттю з реєстраційного обліку за спірною адресою без відповідного на те судового рішення.

Вказані вище правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України №6-57 від 16.01.2012р.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 321, 328, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, що мешкає в АДРЕСА_2, усунути перешкоди в користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 і неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 виселити з квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, вселити в квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: