Рішення № 34489012, 25.10.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/2667/13-ц

пр. № 2/759/2593/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рууккі Україна», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «Рууккі Україна» грошових коштів у сумі 1 305 302,71 грн. та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив відповідачу грошові кошти за металовироби, загальна сума яких становила 1 234 659 грн., однак через порушення відповідачем своїх зобов'язань, позивач оплачені металовироби не отримав, у зв'язку з чим загальна сума вимог, на момент звернення до суду, становить 1 305 302,71 грн., яка складається з заборгованості за зобов'язанням в сумі 1 234 659, 00 грн.. втрати від інфляції - 1 232,19 грн., 3% річних - 11 568,59 грн., пеня - 57 842,93 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник ТОВ «Рууккі Україна» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що відповідачем належним чином виконані свої зобов'язання. Представник ТОВ «Рууккі Україна» пояснила, що поставка металовиробів здійснювалася через третю особу - ТОВ «Основа». Саме третя особа здійснювала замовлення товару в інтересах ОСОБА_1, з яким у ТОВ «Основа» укладений договір підряду б/н від 11.07.2012 року. Поставку товару ТОВ «Рууккі Україна» здійснювало для ТОВ «Основа» на підставі договору між ними від 22.10.2010 року № ЗД-0000132.

Представник ТОВ «Основа» заперечував проти задоволення позову з тих же підстав, що і ТОВ «Рууккі Україна». Пояснив, що ТОВ «Основа» виконувало для ОСОБА_1 підрядні роботи на підставі Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року. Всю продукцію отримувало ТОВ «Основа» та здійснювало монтажні роботи, що підтверджується актами прийому-передачі. Факт укладення Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2013 року № 910/8004/13, а тому не підлягає доведенню.

Представник ОСОБА_1 заперечував факт укладення між його довірителем і ТОВ «Основа» Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року, у зв'язку із чим за клопотанням представника позивача у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, згідно ухвали суду від 18.04.2013 року. На вимогу суду ТОВ «Основа» відмовилося надати оригінал вказаного договору, пославшись на недовіру судді, оскільки третя особа вважає, що суддя може спотворити оригінали документів та повідомила, що оригінал договору буде наданий безпосередньо судовому експерту (а. с. 172-173, т. 2). В подальшому ТОВ «Основа» взагалі відмовилося надавати договір з тих підстав, що договір передано адвокату ОСОБА_2 для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в судовому порядку (а. с. 205, т. 2). У зв'язку із наведеним, КНДІСЕ направило суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.09.2013 року № 3914/3915/13-32 (через ненадання ТОВ «Основа» досліджуваних документів).

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_3, 26.09.1981 р. н., працює інженером-конструктором в ТОВ «Рууккі Україна» повідомив, що в кінці травня до них звернулися працівники ТОВ «Основа» стосовно надання комерційної пропозиції на одне з їх замовлень. Представники ТОВ «Основа» повідомили, що замовником є ОСОБА_1 і він хоче контролювати витрати, а тому рахунки-специфікації складали на його ім'я. Товар відвантажувався працівникам ТОВ «Основа», які доставляли його на адресу будівництва. Особисто ОСОБА_1 свідок не знає, спілкування по замовленню здійснювалося лише через ТОВ «Основа». Стверджує, що виготовлена продукція перебуває на об'єкт будівництва, куди він їздив в лютому 2013 року. На сам об'єкт він не заходив, а перебував у 20-30 метрах від об'єкту, вважає, що бачив там продукцію ТОВ «Рууккі Україна». До цього на об'єкті він не був.

Свідок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює майстром виробничого підрозділу ТОВ «Рууккі Україна» повідомив, що він відповідає за виготовлення продукції. Повідомив, що вся продукція ТОВ «Рууккі Україна» має маркування. Стверджує, що продукція не є індивідуально визначеною і таку ж продукцію можуть виготовляти й інші виробники металоконструкцій. Вся продукція ТОВ «Рууккі Україна» виготовляється під замовлення.

Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює директором департаменту з проектів продажів ТОВ «Рууккі Україна» повідомив, що товариство тривалий час співпрацює з ТОВ «Основа» по багатьох об'єктах. В минулому році від ТОВ «Основа» отримали замовлення, виготовили відповідну продукцію та відвантажили її ТОВ «Основа». Особисто ОСОБА_1 свідок не знає, але зі слів працівників ТОВ «Основа» продукція виготовлялася для нього. Продукцію відвантажували ТОВ «Основа», працівники якого стверджували, що продукція для ОСОБА_1, але докази цього відсутні.

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює виконробом в ТОВ «Основа» пояснив, що ТОВ «Основа» займалося проектуванням кінно-спортивної школи «Алюр», виконувало роботи з монтажу огороджуючи, покрівельних і несущих конструкцій. Свідок бачив на об'єкті ОСОБА_1, але рідко, бачив його також в офісі ТОВ «Основа». Об'єкт будівництва знаходився в лісі. Акти виконаних робіт замість ОСОБА_1 підписував ОСОБА_8, але свідок не знає чи був ОСОБА_8 уповноважений на вчинення відповідних дій. Свідок отримував продукцію згідно накладних, зокрема за накладною № ЗД-0010169 (а. с. 208, т. 1), але він не був письмово уповноважений на це. Свідок стверджує, що на будівництві були оплачені ОСОБА_1 матеріали, але не може стверджувати, що саме той товар, який зазначений у накладних, наданих ОСОБА_1, був використаний.

Свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює виконробом в ТОВ «Основа» пояснив, що працював на об'єкті кінно-спортивна школа «Алюр» з травня по жовтень 2012 року та бачив поставки продукції ТОВ «Рууккі Україна» на об'єкт.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до заяви на переказ готівки №89-1690 від 07.06.2012 року ОСОБА_1 сплатив 111 626,66 грн. за товар - лист профільований, шляхом перерахунку коштів на рахунок ТОВ «Рууккі Україна», згідно рахунку-специфікації №3Д-0002275 від 05.06.2012 року (а. с.7-8). Платіжним дорученням №23036870 від 17.07.2012 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 11 585,48 грн. за оплату водостоків згідно рахунку-фактури №3Д-0003478 від 09.07.2012 року (а. с. 9-10). Платіжним дорученням №29983295 від 30.08.2012 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 961 825,87 грн. як оплату за прогін легкий, шурупи, листи згідно рахунку-фактури №3Д-0003967 від 27.07.2012 року (а. с. 11-12). 26.09.2012 року позивач оплатив за водостійку систему згідно рахунку-фактури №3Д-0005528 від 17.09.2012 року, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 22 182,72 грн. (а. с. 13-14). Платіжним дорученням №22182831 від 11.07.2012 року ОСОБА_1 здійснив оплату за будівельні матеріали згідно рахунку-фактури №3Д-0003100 від 26.06.2012 року в сумі 28 233,36 (а. с. 15-16). Платіжним дорученням №22183019 від 11.07.2012 року позивач перерахував на рахунок відповідача 99 204,92 грн. за прогін легкий, згідно-рахунку-фактури №3Д-0003351 від 05.07.2012 року (а. с. 17-18).

Загальна сума, що була сплачена ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рууккі Україна» становить 1 234 659 грн. Перерахування даних коштів ОСОБА_1 та їх отримання ТОВ «Рууккі Україна» визнається учасниками процесу, а тому дана обставина справи не підлягає доведенню в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

ОСОБА_1 стверджує, що сплативши за відповідні металовироби, останніх від ТОВ «Рууккі Україна» він не отримав. Посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо постачання позивачу оплачених металовиробів на загальну суму 1 234 659 грн., а тому вважає, що відповідач повинен повернути йому сплачені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач стверджує, що товар було поставлено, а позивач здійснював замовлення продукції з металу у ТОВ «Рууккі Україна» через ТОВ «Основа» на підставі Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року, укладеного між відповідачем і третьою особою.

ТОВ «Основа» підтверджує доводи відповідача та посилається на те, що саме ТОВ «Основа» здійснювало замовлення продукції для ОСОБА_1 на підставі Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року, укладеного між позивачем і третьою особою.

Третя особа стверджує, що всю продукцію забирали працівники ТОВ «Основа» і в подальшому металоконструкції були використані на об'єкті будівництва позивача - кінно-спортивна школа «Алюр», що підтверджується актами виконаних робіт.

Щодо тверджень ТОВ «Рууккі Україна» про укладення з ТОВ «Основа» Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року, на підставі якого відповідач виготовляв продукцію, яку ТОВ «Основа», з пояснень останнього, поставляло ОСОБА_1 З матеріалів справи вбачається, що Договір №ЗД-0000132 від 22.10.2010 року (а. с. 44, т. 1) укладений між ЗАТ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа», тобто, стороною вказаного договору є ЗАТ «Рууккі Україна», а у спірних правовідносинах стороною є ТОВ «Рууккі Україна». В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Рууккі Україна» є правонаступником ЗАТ «Рууккі Україна», відповідач не надав належних доказів з приводу даних своїх заперечень, а тому недоведеними є твердження відповідача про те, що на підставі Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року ТОВ «Рууккі Україна» виготовляло продукцію для ТОВ «Основа», яке поставляло її ОСОБА_1 Тобто, відсутні належні докази існування договірних правовідносин між ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа».

В силу зазначеного Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року Продавець (ЗАТ «Рууккі Україна») зобов'язується забезпечити виготовлення та/або передати у власність Покупцю (ТОВ «Основа») продукцію - будівельні матеріали та комплектуючі до них, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах, визначених цим договором. Тобто, вказаний договір є договором купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Основа» набуває право власності на будівельні матеріали та комплектуючі до них.

Стаття 5 вказаного договору передбачає, що оплату вартості продукції здійснює Покупець, яким за Договором № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року є ТОВ «Основа».

З наведеного вбачається, що на підставі Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року ТОВ «Рууккі Україна» не мало підстав передавати ТОВ «Основа» продукцію, яку оплачував ОСОБА_1, оскільки, по-перше, відсутні належні докази правонаступництва ТОВ «Рууккі Україна» прав і обов'язків ЗАТ «Рууккі Україна» за вказаним договором, по-друге, за договором продукція переходила у власність ТОВ «Основа», а учасники процесу визнають, що право власності на продукцію мав набувати ОСОБА_1, по-третє, оплату вартості продукції здійснював ОСОБА_1, а не ТОВ «Основа», як передбачено у договорі.

На підставі наведеного, застосування Договору № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року до даних правовідносин безпідставне, оскільки він не має відношення до даного спору.

З приводу Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року, як на підставу виникнення відповідних прав і обов'язків у ТОВ «Основа».

Представник позивача категорично заперечує факт укладання вказаного договору між ОСОБА_1 і ТОВ «Основа» у зв'язку із чим заявляв клопотання про призначення по справі експертизи з приводу належності підпису, що міститься у договорі, ОСОБА_1 чи іншій особі.

На підтвердження факту укладання зазначеного договору, третя особа надала копію рішення господарського суду Київської області від 29.07.2013 року № 910/8004/13, яким, за словами представника ТОВ «Основа» встановлено обставину укладення договору № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року.

В частині доведеності факту укладення Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року суд дійшов наступних висновків.

За клопотанням представника позивача у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, згідно ухвали суду від 18.04.2013 року, з приводу належності ОСОБА_1 підпису, що міститься у Договорі на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року. На вимогу суду ТОВ «Основа» відмовилося надати оригінал вказаного договору, пославшись на недовіру судді, а також на те, що суддя може спотворити оригінали документів. Товариство повідомило, що оригінал договору буде наданий безпосередньо судовому експерту, але в подальшому ТОВ «Основа» взагалі відмовилося надавати договір з тих підстав, що договір передано адвокату ОСОБА_2 для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в судовому порядку. Суд неодноразово вимагав надати оригінал договору для огляду ще до призначення експертизи, але представник ТОВ «Основа» завжди надавав пояснення про неможливість надати договір. Суд враховує, що ТОВ «Основа» декілька разів заявляло клопотання про залучення їх до справи у якості третьої особи, проте, суд відмовляв у задоволенні таких клопотань з тих підстав, що товариство не надавало договір.

Дії представника ТОВ «Основа» свідчили про небажання надати суду оригінал договору без будь-яких обґрунтованих на те підстав. Договір не було надано і експерту, хоча ТОВ «Основа» зобов'язувалося надати договір саме судовому експерту.

Суд враховує пояснення відповідача і третьої особи про те, що вони тривалий час співпрацюють і ТОВ «Основа» повідомило ТОВ «Рууккі Україна» про те, що ТОВ «Основа» замовляє і забирає продукцію для ОСОБА_1 на підставі договору підряду б/н від 11.07.2012 року (а. с. 37, т. 1 - пояснення відповідача). В судових засіданнях ТОВ «Основа» вже посилається на інший договір (з номером та від іншої дати). Тобто, ТОВ «Основа» надавала відповідачу і суду різну інформацію, що додатково підтверджує заперечення позивача.

В даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до звичаїв ділового обороту та практики написання договорів за участю ТОВ «Основа».

Представником позивача було надано оригінал проекту договору генерального підряду за № 3/07-12В від 03.07.2012 року (а. с. 214-221, т. 2), що був наданий ОСОБА_1 від ТОВ «ОСНОВА» з метою встановлення цивільних прав та обов'язків, проте не був підписаний ОСОБА_1 Зазначений проект договору підписаний Директором ТОВ «ОСНОВА» та скріплений печаткою, при цьому підписи та печатка містяться на кожному аркуші договору. В такому ж стилі складений і Договір № 3Д-0000132 від 22.10.2010 року, що підписувався між ЗАТ «Рууккі Україна»і ТОВ «ОСНОВА». Підписання кожного аркушу договору є доцільним і така практика є звичною в діловому обороті для уникнення фальсифікацій договорів. Наведене свідчить, що і ТОВ «Основа» дотримувалася такої ж практики, водночас, підпис ОСОБА_1 і ТОВ «Основа» на копії договору, що наданий третьою особою суду, міститься лише на останньому аркуші, що є не характерним для договорів ТОВ «ОСНОВА».

Отже, ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору з ТОВ «Основа», вказаний договір без будь-яких обґрунтованих на те підстав не був наданий для огляду суду та не був наданий для проведення експертизи судовому експерту, тобто, оригінал договору в судовому засіданні не досліджений, договір складений у стилі, що є не характерним для договорів ТОВ «ОСНОВА». Враховуючи наведені вище обставини, суд не має підстав для висновку, що наданий суду договір дійсно підписувався між ОСОБА_1 і ТОВ «Основа», а тому суд має обґрунтовані сумніви щодо існування такого договору.

В рішенні господарського суду Київської області від 29.07.2013 року по справі № 910/8004/13 дійсно зазначається про укладення Договору на виготовлення та монтаж металоконструкцій та виконання підрядних робіт № 3/07-12-М/В від 03.07.2012 року, проте, ОСОБА_1, який категорично заперечує факт укладення вказаного договору, не був стороною у справі, що розглядалася господарським судом Київської області. ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа», яким відомо про заперечення ОСОБА_1 факту укладання такого договору нічого про це не повідомили господарському суду, який не встановлював чи дійсно договір укладався, а лише зазначив обставини, які не заперечували сторони. Наведене свідчить про зловживання представниками ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа» своїми процесуальними правами та введення суд в оману щодо обставин справи, адже знаючи про заперечення ОСОБА_1 факту укладання договору з ТОВ «Основа», вони повинні були повідомити про це суд, який би залучив ОСОБА_1 якості третьої особи або допитав би в якості свідка. Такі дії представників ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа» були спрямовані лише на те, щоб встановити в іншому судовому рішенні обставини справи (преюдицію), а саме - укладення договору, з метою уникнення обов'язку доводити таку обставину в даному судовому процесі.

Пунктом 7 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» дане роз'яснення, що за змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Позивач оспорює обставини, встановлені у рішенні господарського суду Київської області від 29.07.2013 року по справі № 910/8004/13, заперечення ОСОБА_1 жодним чином не спростовані іншими учасниками процесу, оригінал договору суду не надано, експертиза щодо належності ОСОБА_1 підпису в договорі не проведена з вини ТОВ «Основа», яке під різними надуманими приводами не надавало договір спочатку суду, а потім відмовилося надавати експерту, така поведінка третьої особи вказує на обґрунтованість тверджень ОСОБА_1 щодо не укладання останнім відповідного договору з ТОВ «Основа».

Враховуючи наведене, встановленими є обставини отримання ТОВ «Рууккі Україна» від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 234 659 грн. за металовироби. Оплачену позивачем продукцію отримували працівники ТОВ «Основа», хоча третя особа не надавала ТОВ «Рууккі Україна» жодних договорів між ОСОБА_1 і ТОВ «Основа», а тому жодних правових підстав для отримання такої продукції ТОВ «Основа» не мало. Договірні зобов'язання між ОСОБА_1 і ТОВ «Основа» на отримання продукції відсутні.

Пояснення свідків не спростували тверджень представника позивача про те, що оплачені металовироби він не отримував, оскільки їх твердження базуються на інформації, яку вони отримали від своїх роботодавців - ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа». Жоден свідок не підтвердив факт отримання ОСОБА_1 продукції, за яку він сплатив кошти, що є предметом судового розгляду. Свідчення виконробів ТОВ «Основа» також не підтверджують отримання продукції саме ОСОБА_1 або уповноваженими ним особами.

Суд вважає, що пояснення свідка ОСОБА_3 не підтверджують перебування на об'єкті будівництва виготовленої продукції саме ТОВ «Рууккі Україна», оскільки жодних письмових доказів цього в матеріалах справи немає. Твердження про те, що він її там бачив у лютому 2013 року безпідставні, оскільки на об'єкт будівництва з його слів він не заходив, до цього на об'єкті він ніколи не був і з його ж слів зміг відшукати посеред лісу вказане будівництво. Не відомо він знайшов об'єкт будівництва саме ОСОБА_1 чи іншої особи. Суд враховує пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що продукція ТОВ «Рууккі Україна» не є індивідуально визначеною і таку ж продукцію можуть виготовляти й інші виробники металоконструкцій, а тому продукція, яку бачив ОСОБА_3 могла бути виготовлена іншим виробником.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що ТОВ «Рууккі Україна» не надано жодного доказу отримання ОСОБА_1 металопродукції, яку він оплатив. Акти виконаних робіт, на які посилаються представники ТОВ «Рууккі Україна» і ТОВ «Основа» не підтверджують отримання саме тієї продукції, яку оплатив позивач, до того ж вказані акти не підписані ОСОБА_1, а тому не можуть бути доказом у справі. Суду не надано доказів існування договірних відносин між позивачем і ТОВ «Основа» і право працівників останнього отримувати оплачену ОСОБА_1 продукцію.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленими обставини справи щодо оплати ОСОБА_1 металопродукції на суму 1 234 659 грн., отримання вказаних коштів ТОВ «Рууккі Україна» та не надання останнім оплаченої продукції позивачу. Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, відповідно до яких у однієї сторони (ТОВ «Рууккі Україна») виник обов'язок вчинити на користь другої сторони (ОСОБА_1) певну дію, а саме - передати оплачений товар, але відповідач не вчинив дану дію.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України).

Встановлено, що ТОВ «Рууккі Україна» не виконало своїх зобов'язань перед ОСОБА_1, у зв'язку із чим останній втратив інтерес до оплаченої продукції і просить ТОВ «Рууккі Україна» повернути сплачені кошти. Вимоги позивача узгоджуються з положеннями ст. ст. 598, 612, 615 ЦК України, а тому він обґрунтовано вимагає повернення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

В даному випадку підстава отримання ТОВ «Рууккі Україна» коштів від ОСОБА_1 відпала, оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань, внаслідок чого позивач втратив інтерес до виконання зобов'язання зі сторони відповідача.

Положення глави 83 ЦК України (в якій міститься ст. 1212 ЦК України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

ОСОБА_1 виконав свої обов'язки у зобов'язанні, але через невиконання ТОВ «Рууккі Україна» своїх зобов'язань позивач втратив інтерес до виконання зобов'язання зі сторони відповідача та відмовляється від прийняття виконання, тобто зобов'язання припинилося.

У зв'язку із наведеним, ОСОБА_1 обґрунтовано вимагає повернення виконаного у зобов'язанні (сплачених коштів), відповідно до ст. 1212 ЦК України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Рууккі Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 234 659 грн., які позивач сплатив відповідачу за не поставлені металовироби.

Щодо вимог про стягнення втрат від інфляції - 1 232,19 грн., 3% річних - 11 568,59 грн. та пені - 57 842,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, до суми боргу застосовується офіційний індекс інфляції та нарахування штрафних санкцій в розмірі 3% річних від суми договору за весь час прострочення виконання зобов'язань.

Наведена норма встановлює відповідальність за невиконання боржником грошового зобов'язання.

Однак, як встановлено судом, відповідач не мав грошового зобов'язання перед ОСОБА_1, його обов'язком було поставити металопродукцію. Тобто зобов'язання ТОВ «Рууккі Україна» не є грошовим у розумінні ст. 625 ЦК України, а тому передбачені вказаною нормою правові наслідки до правовідносин між сторонами не застосовуються.

Підстави стягнення пені позивачем взагалі жодним чином не обґрунтовані, а тому дана вимога також залишається без задоволення.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ТОВ «Рууккі Україна» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 234 659 грн. В частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції - 1 232,19 грн., 3% річних - 11 568,59 грн. і пені - 57 842,93 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3441 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 598, 612, 615, 625, 1212 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рууккі Україна» (08033, Київська обл., Макарівський р-н., с. Копилів, вул. Індустріальна, 4, код ЄДРПОУ: 25277777) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 1 234 659 грн. та судові витрати у розмірі 3441 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 в банку АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» (код банку 320627).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ