Рішення № 34485700, 24.10.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9033/13-ц

2/357/2966/13

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 18.04.2010 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 на 35+070 км автодороги Київ-Одеса не врахував дорожню обстановку під час виконання повороту поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не надав дорогу попутному автомобілю, внаслідок чого була скоєна дорожньо-транспортна пригода. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач вказував на те, що у скоєнні вищезазначеної ДТП винен відповідач і його вина підтверджується постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 21.05.2010 року. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Позивач вказував на те, що згідно до Звіту про оцінку автомобіля Volkswagen Transporter державний номерний знак НОМЕР_2 від 05.05.2010 року складеного аварійним комісаром, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розмір завданих збитків становить 35 602,98 грн. Позивач посилався на те, що зазначена шкода відповідачем ОСОБА_2 не була відшкодована і останній з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з відповідною заявою до якої було додано копію полісу № ВВ/7979852 з терміном дії з 28.10.2009 року до 27.10.2010 року. Позивач вказував на те, що згідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і таким актом є Закон України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання спірних правовідносин, і відповідно до п.п."а" п. 41.1 ст.41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Позивач посилався на те, що він відшкодував ОСОБА_2 шкоду в сумі 25 500 грн., яка була заподіяна останньому з вини ОСОБА_1, та 963,00 грн. за проведення експертного дослідження, а тому позивач, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь 26 463,00 грн., судові витрати по справі згідно до ст. 88 ЦПК України в сумі 264 грн. 63 коп. /сплачений позивачем судовий збір/, а також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 2000 гривень витрат на правову допомогу.

Представник позивача в суді позов підтримала.

Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення вказаного позову. Представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись при цьому на те, що відшкодування витрат пов"язаних з виплатою страхового відшкодування повинно проводитися позивачу не в порядку регресу, а в порядку суброгації, а при суброгації перебіг строку позовної давності починається від дня настання страхового випадку. Представник відповідача вказував на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, а також представник відповідача просив застосувати строки позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача, про що надав суду відповідну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши адміністративний матеріал №3-2745 за 2010 рік, та матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так в судовому засіданні встановлено, що 18.04.2010 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-110307 д.н.з. НОМЕР_1 на 35+070 км автодороги Київ-Одеса, не врахував дорожню обстановку, під час виконання розвороту поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не надав дорогу попутному автомобілю марки "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2, який рухався в лівому ряду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 "б", 10.4 ПДР. ОСОБА_1 не мав договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів чинного на дату вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що підтверджується поясненнями учасників процесу, адміністративним матеріалом №3-2745 за 2010 рік, та матеріалами справи.

В судовому засіданні було встановлено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 21.05.2010 року по справі № 3- 2745/2010 р., поясненнями учасників процесу, та адміністративним матеріалом №3-2745 за 2010 рік.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 і згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 05.05.2010 року складеного аварійним комісаром, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "Volkswagen Transporter" державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок ДТП станом на 05.05.2010 року складає 35 602,98 грн.

Також в судовому засіданні було встановлено, що вищевказана шкода відповідачем, який був винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі ОСОБА_2 і останній з метою отримання відшкодування звернувся до позивача з відповідною заявою до якої було додано копію полісу № ВВ/7979852 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 28.10.09 року по 27.10.10 року, що свідчить про те, що автомобіль ОСОБА_2 був забезпеченим на момент ДТП.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Так таким актом є Закон України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і вказаний закон містить спеціальні норми щодо регулювання спірних правовідносин.

Згідно до п.п."а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В ст. 22 вищевказаного Закону вказано, що МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров"ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 вищевказаного Закону, у зв"язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов"язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв"язку з настанням події, передбаченої пп."а" п.41.1 ст. 41 вищевказаного Закону, в редакції, яка діяла на момент скоєння ДТП, відповідно до встановленого п.9.2 ст. 9 вищевказаного Закону ліміту відповідальності, позивач МТСБУ 13 липня 2010 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 в розмірі 25 500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2858 від 13.07.2010 року, а також позивач здійснив виплату ПП ОСОБА_3 за послуги аварійних комісарів в розмірі 963 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2644 від 22.06.2010 року,

Таким чином позивач МТСБУ виконав покладений на нього обов"язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність та скоїв ДТП.

Ст. 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст. 38 вищевказаного Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Тому відповідно до ст. 1191 ЦК України та п.п.38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону після проведення виплати ОСОБА_2 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої останнім.

При вирішенні спору судом також враховується наступне.

Згідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов"язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов"язання.

Згідно до п. 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. А в п. 27 цієї ж постанови вказано, що при регресі перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування.

Представник відповідача до винесення судом рішення по справі заявив про застосування судом позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача.

Відповідно до матеріалів цивільної справи № 357/9033/13-ц 2/357/2966/13 позивач поштою направив до суду свій вищевказаний позов до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з виплатою страхового відшкодування, про що свідчить поштовий конверт в якому знаходився позов, із штампу пошти на вказаному поштовому конверті вбачається, що вказаний позов був направлений позивачем до суду 14.06.2013 року. Згідно до штампу на позовній заяві вищевказана позовна заява була зареєстрована канцелярією Білоцерківського міськрайонного суду 25.06.2013 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач 13.07.2010 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 в розмірі 25 500 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2858 від 13.07.2010 року, а також позивач здійснив виплату ПП ОСОБА_3 за послуги аварійних комісарів в розмірі 963 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2644 від 22.06.2010 року, до суду з вищевказаним позовом про захист свого цивільного права або інтересу позивач звернувся 14.06.2013 року.

Таким чином встановлено, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вищевказаними позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати в сумі 26 463,00 грн.

Суд також вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 264,63 грн. судового збору.

Крім вказаного, суд також вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

Згідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В судовому засіданні 20.09.2013 року приймала участь представник позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності виданої генеральним директором МТСБУ ОСОБА_5 18.10.2012 року і у вказаній довіреності зазначено, що вона видана на виконання контракту про надання правової допомоги №73 від 28.09.2012 року. До суду позивачем було надано платіжне доручення №1819 від 16.04.2013 року про сплату ФОП ОСОБА_4 1000, 00 грн. - передплати (50%) за надання правової допомоги згідно Дод. Угоди №14 від 08.04.2013 року до Контр. №73 від 28.09.2012 р. Однак до суду позивачем не було надано вищевказаний контракт про надання правової допомоги №73 від 28.09.2012 року, а також у матеріалах справи відсутній розрахунок вартості юридичних послуг відповідно до пропорційного часу роботи особи, яка надавала правову допомогу позивачу у даній справі, а також суду не було надано доказів про те, що правова допомога була надана саме в розмірі 2000 гривень.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до суду із вказаною позовною заявою, та про те, що до правовідносин між сторонами необхідно застосовувати положення щодо суброгації, а не регресу, оскільки суд вважає, що вказані доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях чинного цивільного законодавства і ці доводи не можуть бути перешкодою для задоволення зазначених обґрунтованих вимог позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 11, 1166, 1188, 1191, 256, 257, 261, 267 ЦК України, Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 26 463 грн., 264,63 грн. судового збору.

Відмовити Моторному (транспортному) страховому бюро України в задоволенні іншої частини позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя А. В. Голуб