Постанова № 34483207, 28.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року № 813/6544/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

при секретарі судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Московича А.Я.,

представників відповідача Парпан Л.М., Кохана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000482210 від 01.06.2013 року, №0000522210, №0000782210 від 13.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» (надалі - ТзОВ «Ніка Захід») звернулося до суду з позовною заявою до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Самбірська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000482210 від 01.06.2013 року, прийняте Старосамбірською МДПІ Львівської області ДПС на підставі акта позапланової перевірки, складеного ДПС у Львівській області №65/22-10/32893148 від 17.05.2013 року, а також податкові повідомлення-рішення №0000522210, №0000782210 від 13.08.2013 року, прийняті Самбірською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області №7441/10/10-8005/481 від 09.08.2013 року про результати розгляду первинної скарги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, оскільки ТзОВ «Ніка Захід», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було сформовано витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, по операціях із ТзОВ «Кернел Трейд» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару по цих же операціях.

Позивач стверджує, що операції між ТзОВ «Ніка Захід» та ТзОВ «Кернел Трейд» у зазначений вище період носили реальний і товарний характер. Так, ним здійснювалися систематичні господарські операції із купівлі у ТзОВ «Кернел Трейд» товару (споживчі продукти) та проводилася його подальша реалізація з метою отримання прибутку, тобто провадилася діяльність із дистриб'юції товару. Реальність таких операцій підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, фактом оплати операцій, податковими накладними та іншими документами.

Позивач загалом вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не було дано належної оцінки усім наявним доказам, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України.

Враховуючи наведені ним доводи, позивач переконаний, що ним було правомірно віднесено до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, витрати по операціях із ТзОВ «Кернел Трейд», підтверджені первинними та розрахунковими документами. А також, ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаного в ТзОВ «Кернел Трейд» товару (споживчої продукції).

Згідно ухвали судді від 30.08.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, визначених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано заперечення, а також додаткові пояснення. У них відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень наступним.

Так, за результатами перевірки позивача податковим органом було встановлено факт безпідставного відображення ТзОВ «Ніка Захід» у податковому обліку господарських операцій із ТзОВ «Кернел Трейд», які фактично не мали місце.

Відповідач зазначає, що ДПІ було встановлено факти, які свідчать про неможливість здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Кернел Трейд». Зокрема, відповідач посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних по усіх задекларованих операціях, а також вказує на те, що зі змісту існуючих товарно-транспортних накладних неможливо встановити реальності операцій, а також у них містяться неправдиві дані щодо транспортних засобів, якими нібито здійснювалося транспортування товару, які, у свою чергу фактично не зареєстровані у встановленому законом порядку. Це також свідчить про неможливість реального здійснення задекларованих операцій. А тому, відповідач вважає, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті ним у відповідності до чинного законодавства України, а підстав для їх скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задовольнити й визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000482210 від 01.06.2013 року, №0000522210, №0000782210 від 13.08.2013 року, судові витрати покласти на відповідача.

Представники відповідача проти позову заперечили, вказали на правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0000482210 від 01.06.2013 року, №0000522210 та №0000782210 від 13.08.2013 року, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позов, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Ніка Захід» як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.03.2004 року. На податковий облік позивача взято 16.03.2004 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Ніка Захід» було зареєстровано як платник ПДВ згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05.02.2010 року.

У період із 12.04.2013 року по 08.05.2013 року податковим органом - ДПС у Львівській області було проведено позапланову перевірку ТзОВ «Ніка Захід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, дотримання вимог валютного законодавства та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - лютий 2013 року.

ТзОВ «Ніка Захід» було допущено контролюючий орган до перевірки, підстави такої перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами проведеної перевірки ДПС у Львівській області було складено акт №65/22-10/32893148 від 17.05.2013 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Ніка Захід» у своїй діяльності:

1)п.44.1 ст.44, п.135.1, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 462 566 грн. та занижено податок на прибуток у розмірі 1 870 230 грн. за 4 квартал 2012 року;

2)п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 851 675 грн. за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року.

Як випливає зі змісту акту №65/22-10/32893148 контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Ніка Захід» та ТзОВ «Кернел Трейд» не носили реальний характер, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. У такому висновку ДПС у Львівській області базувалося на тому, що позивач не надав у ході перевірки сертифікати/посвідчення якості, сертифікати походження, сертифікати відповідності на придбаний споживчий товар, також були відсутні в повному обсязі товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції, виконання вантажно-розвантажувальних робіт та не визначене місце фактичного отримання товару. Окрім того, на думку ДПС у Львівській області у господарських операціях ТзОВ «Ніка Захід» (із закупівлі товару та його подальшої реалізації) була відсутня розумна економічна причина їх здійснення (ділова мета). А вказане, як вважає контролюючий орган, безсумнівно свідчить про нереальність таких операцій. При цьому, враховуючи факт реалізації позивачем споживчого товару, який не міг ним бути придбаним у ТзОВ «Кернел Трейд», контролюючий орган переконаний, що такий товар є отриманий як безповоротна фінансова допомога в товарній формі від невстановлених осіб.

На підставі вказаного акту Старосамбірською МДПІ Львівської області ДПС (правонаступником якої є відповідач) 01.06.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №000482210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (1 870 230,00 грн.) та штрафними санкціями (935 115,00 грн.), а також податкове повідомлення-рішення №0000492210 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (851 675,00 грн.) та штрафними санкціями (429 460,00 грн.).

Не погоджуючись із рішеннями Старосамбірської МДПІ Львівської області ДПС позивачем, в порядку адміністративного оскарження, було подано до ГУ Міндоходів у Львівській області (ДПС у Львівській області) первинну скаргу №1106/13 від 11.06.2013 року із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення №000482210 та податкове повідомлення-рішення №0000492210.

Головним управлінням Міндоходів у Львівській області рішенням про результати розгляду первинної скарги №7441/10/10-8005/481 від 09.08.2013 року було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №000482210, частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000492210 (в частині 3 622,50 грн. штрафних санкцій) по ПДВ, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 462 566,00 грн. У зв'язку із чим, Самбірською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000782210 від 13.08.2013 року щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 462 566,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000522210 від 13.08.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (851 675,00 грн.) і штрафними санкціями (425 837,50 грн.).

Вважаючи свої права порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено даний позов.

Судом з'ясовано, що 04.12.2007 року між позивачем та ТзОВ «Кернел Трейд» було укладено дистриб'юторську угоду №648/07. За умовами такої угоди ТзОВ «Ніка Захід» набуло статусу офіційного дистриб'ютора продукції та послуг ряду торгових марок та права розповсюджувати відповідну продукцію на погодженій сторонами території. Угодою передбачено також, що продавець (ТзОВ «Кернел Трейд») продає, а дистриб'ютор (ТзОВ «Ніка Захід») реалізує у роздрібні торгові точки або через посередників обумовлену сторонами продукцію (споживчі товари - олія, корнішони, шампіньйони, тощо). Таким чином, виходячи зі змісту вказаної угоди між ТзОВ «Кернел Трейд» та позивачем мали місце правовідносини із поставки товару. Умовами дистриб'юторської угоди №648/07 було передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDU (згідно Інкотермс-2000). Умови поставки DDU, визначені Інкотермс-2000, покладають обов'язок доставки товару на продавця, однак, без митного очищення та розвантаження. При цьому, сторони також визначили місце поставки товару - склади позивача за адресами: м.Львів, Персенківка кінцева, м.Стрий, Болехівська 34, м.Самбір, Клинівка 2А, м.Червоноград, Львівська 57.

18.12.2012 року між позивачем та ТзОВ «Кернел Трейд» було укладено дистриб'юторську угоду №873/12. За цією угодою мали місце аналогічні правовідносини, що й зазначені вище, та на тих же умовах поставки (DDU) та за тими ж місцями поставки (м.Львів, Персенківка 72, м.Стрий, Болехівська 34, м.Самбір, Клинівка 2А, м.Червоноград, Львівська 57).

Отже, суд погоджується з тим, що обов'язок із доставки товару за дистриб'юторськими угодами №648/07 та №873/12 було покладено на ТзОВ «Кернел Трейд».

Як встановлено судом, за адресами поставки, обумовленими дистриб'юторськими угодами, знаходяться нежитлові складські будівлі та приміщення, які належать позивачеві на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 17.12.2010 року, від 11.12.2012 року, витягами про реєстрацію права власності від 09.06.2009 року, 14.04.2008 року. При цьому, хоча свідоцтво про право власності на споруди за адресою: м.Стрий, Болехівська 34 й були видані лише 11.12.2012 року, однак, суд вважає, що це не виключає можливість їх використання позивачем й до цієї дати, при цьому, відповідач не посилається на таку обставину як на підставу власних заперечень. А тому, суд приходить до висновку про можливість реального здійснення операцій із поставки товару за адресами поставки, вказаними у дистриб'юторських угодах. У той же час, відповідачем на спростування такого висновку не подано жодних доказів.

Позивачем на підтвердження реального виконання дистриб'юторських угод та фактів здійснення господарських операцій між сторонами було подано копії видаткових накладних №№РН-087284 від 02.11.2012 року, РН-087286 від 02.11.2012 року, РН-087289 від 03.11.2012 року, РН-087291 від 03.11.2012 року, РН-087294 від 03.11.2012 року, РН-087861 від 10.11.2012 року, РН-087862 від 10.11.2012 року, РН-087863 від 10.11.2012 року, РН-087864 від 10.11.2012 року, РН-088033 від 14.11.2012 року, РН-088201 від 17.11.2012 року, РН-088383 від 21.11.2012 року, РН-088509 від 24.11.2012 року, РН-088729 від 28.11.2012 року, РН-088732 від 28.11.2012 року, РН-088794 від 30.11.2012 року, РН-088795 від 30.11.2012 року, РН-088796 від 30.11.2012 року, РН-089471 від 08.12.2012 року, РН-089473 від 08.12.2012 року, РН-089474 від 08.12.2012 року, РН-089888 від 17.12.2012 року, РН-089890 від 17.12.2012 року, РН-089891 від 17.12.2012 року, РН-090200 від 22.12.2012 року, РН-090201 від 22.12.2012 року, РН-090197 від 22.12.2012 року, РН-090360 від 27.12.2012 року, РН-089889 від 17.12.2012 року. У таких видаткових накладних відображено рух товару від ТзОВ «Кернел Трейд» до ТзОВ «Ніка Захід» на загальну суму 4 259 383,03 грн., окрім того 851 876,61 грн. ПДВ.

При цьому, суд відзначає, що статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено обов'язкові реквізити первинних документів, у той же час, згідно ст.8 цього ж Закону, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Проаналізувавши зазначені вище видаткові накладні, суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст господарських операцій. А тому, суд вважає, що подані видаткові накладні слід трактувати як належне підтвердженням фактів здійснення господарських операцій між ТзОВ «Ніка Захід» та ТзОВ «Кернел Трейд» щодо поставки споживчої продукції на загальну суму 4 259 383,03 грн., окрім того 851 876,61 грн. ПДВ у період листопад-грудень 2012 року.

Також, судом було досліджено подані позивачем платіжні доручення №№0000000002, 0000000011, 0000000005, 0000000003, 0000000002, 0000000010, 0000000001, 2636, 2801, 2827, 3061, 3140, 3187, 3281, 3351, 3417, 3431, 3461, 3485, 3549, 3583, які підтверджують здійснення позивачем оплати (на загальну суму 5 452 672,08 грн., окрім того 1 090 534,42 грн. ПДВ) на користь ТзОВ «Кернел Трейд» за товар, який постачався останнім. Зазначені докази підтверджують виконання покупцем своїх обов'язків за дистриб'юторськими угодами в частині оплати за товар та, відповідно, про спрямування намірів позивача на реальне виконання умов укладених угод, а також про понесені витрати позивача на придбання товару.

На підтвердження реальності здійснюваних із ТзОВ «Кернел Трейд» господарських операцій, позивачем було також подано товарно-транспортні накладні №№РН-087286 від 02.11.2012 року, 121102_127/1 від 03.11.2012 року, РН-087289 від 03.11.2012 року, РН-087294 від 03.11.2012 року, РН-087861 від 10.11.2012 року, РН-087862 від 10.11.2012 року, РН-087863 від 10.11.2012 року, КТ-00004990 від 10.11.2012 року, 121109_142/1 від 10.11.2012 року, 121109_142/2 від 10.11.2012 року, 121109_142/3 від 10.11.2012 року, 121109_142/4 від 10.11.2012 року, 121114_048/1 від 14.11.2012 року, 121114_048/2 від 14.11.2012 року, 121114_048/3 від 14.11.2012 року, 121116_099/1 від 17.11.2012 року, РН-088383 від 21.11.2012 року, 121123_090/3 від 24.11.2012 року, 121127_100/2 від 28.11.2012 року, 121127_100/4 від 28.11.2012 року, 121127_100/5 від 28.11.2012 року, 121129_058/1 від 30.11.2012 року, РН-088794 від 30.11.2012 року, РН-088795 від 30.11.2012 року, РН-089471 від 08.12.2012 року, 121207_094/1 від 08.12.2012 року, 121207_094/3 від 08.12.2012 року, 121207_094/4 від 08.12.2012 року, 121207_094/5 від 08.12.2012 року, 121217_021/1 від 17.12.2012 року, 121217_021/2 від 17.12.2012 року, 121217_021/3 від 17.12.2012 року, 121217_021/4 від 17.12.2012 року, 121217_041/1 від 17.12.2012 року, 121217_041/2 від 17.12.2012 року, 121217_041/3 від 17.12.2012 року, 121217_041/4 від 17.12.2012 року, РН-090197 від 22.12.2012 року, 121221_089/1 від 22.12.2012 року, 121221_089/2 від 22.12.2012 року, 121221_097/1 від 22.12.2012 року, 121221_097/2 від 22.12.2012 року, 121227_077/10 від 27.12.2012 року, 121227_077/11 від 27.12.2012 року, 121227_077/12 від 27.12.2012 року. У таких товарно-транспортних накладних відображено факти перевезення товару від ТзОВ «Кернел Трейд» до ТзОВ «Ніка Захід» на загальну суму 5 311 487,34 грн.

Як встановлено судом, усі зазначені товарно-транспортні накладні містять відмітки про відпуск товару ТзОВ «Кернел Трейд» (підпис та кругла печатка), а також відмітки про одержання товару ТзОВ «Ніка Захід» (підпис та кругла печатка), доставка товару здійснювалася за обумовленими в дистриб'юторських угодах адресами.

При цьому, суд також бере до уваги подані відповідачем докази щодо реєстрації транспортних засобів, зазначених у таких товарно-транспортних накладних, які надані Управлінням Державної автомобільної інспекції на запит відповідача. Однак, оцінюючи такі докази суд відзначає, що транспортні засоби ВІ0450ХО, ВВ5417ХТ, ВІ9746ХР не зареєстровані та, відповідно, ними не могло здійснюватися транспортування товару. Отже, зазначені докази - є неналежними, оскільки вказані транспортні засоби не фігурують у поданих товарно-транспортних накладних. Разом із тим, ті транспортні засоби, які дійсно зазначені у ТТН були зареєстровані (згідно даних ДАІ) та, відповідно, це свідчить про можливість здійснення перевезення товару з їх використанням.

Суд відзначає той факт, що у ТТН подекуди зазначається перевізник, який не співпадає з особою власника транспортного засобу, однак, на переконання суду це не може свідчити про неможливість використання таких транспортних засобів в господарських операціях, оскільки законодавчо не встановлено вимоги про використання перевізниками виключно ТЗ, які йому належать на праві власності.

Також суд критично оцінює доводи відповідача про те, що операції по перевезенню товару не могли мати місця, оскільки, відвантаження товару відбувалося (в окремих випадках) на території ПрАТ «Полтавське ХПП», яке листом №2256 від 11.10.2013 року засвідчило, що у 2011-2013 роках не мало жодних правовідносин з ТзОВ «Ніка Захід», так як у даних правовідносинах на позивача не покладався обов'язок із здійснення транспортування товарів. Отож, на позивача не покладається й обов'язок із оформлення такого процесу, а тому він не повинен перебувати у правовідносинах із суб'єктами, у яких відбувається відвантаження товару, також на позивача не може покладатися відповідальність за неналежне оформлення процесу транспортування товару та необхідних супровідних документів.

Окрім цього, суд зауважує, що у відповідності до розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна є документом обов'язковим для учасників транспортного процесу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному ж випадку, позивачем здійснювалися операції з придбання товару, при чому, позивач не виступав в якості замовника за договором перевезення, а тому норми, які регламентують діяльність учасників транспортних перевезень на нього не поширювалися та відповідальність за їх дотримання позивач не ніс.

Суд також звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність або дефектність складення окремих документів бухгалтерського обліку в договорах постачання не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій, відсутність товарно-транспортних накладних само по собі не може бути беззаперечним доказом невиконання договірних зобов'язань, які можуть підтверджуватися іншими документами.

Окрім того, аналогічної позиції слід дотримуватися й при оцінці доводів відповідача про відсутність сертифікатів якості, відповідності чи походження придбаного товару, оскільки такі документи (сертифікати) не є первинними документами, які засвідчують зміст, обсяг господарських операцій, а їх відсутність чи дефектність також не може свідчити про відсутність здійснення господарської операції.

Суд відзначає, що факти відсутності чи можливих дефектів ТТН або ж відсутності сертифікатів якості, відповідності чи походження придбаного товару (які може надати продавець) можуть свідчити лише про потенційні порушення, допущені ТзОВ «Кернел Трейд».

При цьому, суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» та п.23 рішення у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Беручи до уваги досліджені докази, пояснення сторін, інші матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність доказів недобросовісності саме ТзОВ «Ніка Захід» як платника податків при здійсненні господарських операцій з ТзОВ «Кернел Трейд».

Окрім того, з огляду на доводи відповідача про безтоварність та нереальність операцій за договором поставки, суд підкреслює, що у розумінні ст.234 Цивільного кодексу України, правочини, які вчинені без наміру створення реальних наслідків, які ними обумовлені (у даному випадку такими реальними наслідками повинно бути постачання товару), є фіктивними. Такі правочини можуть бути визнані судом недійними. У даному випадку аргументи відповідача фактично спрямовані на утвердженні в думці про фіктивність здійснюваних між суб'єктами господарювання операцій та спрямовують до висновку про фіктивність укладених позивачем та ТзОВ «Кернел Трейд» дистриб'юторських угод №648/07 та №873/12.

Однак, на час розгляду справи відповідачем не було подано рішення про визнання недійсним дистриб'юторських угод №648/07 та №873/12, з підстав фіктивності таких правочинів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у відповідності до змісту п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. У даному випадку, в матеріалах справи наявні не спростовані відповідачем докази передачі товару (видаткові накладні) та виконання угод в цілому. А тому, суд підсумовує, що на час розгляду справи відсутні належні та допустимі докази того, що дистриб'юторські угоди, а отже й операції за ними, були фіктивними, а також того, що за таким угодами не відбувалося передачі товару.

Окрім того, для обґрунтування економічної доцільності здійснення операцій між ТзОВ «Кернел Трейд» та ТзОВ «Ніка Захід», а також на використання товару у власній господарській діяльності, позивач вказує на проведення подальшої реалізації закупленого товару (споживчої продукції) з метою отримання прибутку. На підтвердження такого твердження позивачем подано видаткові накладні про подальший відпуск товару, придбаного у ТзОВ «Кернел Трейд», що відповідає умовам укладених дистриб'юторських угод та змісту правовідносин між позивачем і ТзОВ «Кернел Трейд». При цьому, порівняння цін реалізації такого товару із їх закупівельними цінами свідчить про здійснення позивачем націнки на товар, що вказує на зиск та очевидний економічний інтерес позивача при здійсненні господарських операцій із ТзОВ «Кернел Трейд» та подальшими покупцями продукції, що не може суперечити господарській діяльності позивача та підтверджує економічну причину їх здійснення (ділову мету).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги й дані довідки Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування ВП №1223з/40-50/31454383 від 12.06.2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Кернел Трейд» щодо встановлення господарських відносин із платником податків ТзОВ «Ніка Захід» та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року.

У відповідності до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, ст.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010 року, п.2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Пунктом 73.5 ст.73 Податкового кодексу України визначено, що за результатами зустрічних звірок складається довідка.

Отож, результати проведеної зустрічної звірки, викладені у формі відповідної довідки, також можна брати до уваги як доказ реальності операцій між платниками податків.

У зв'язку із чим суд зазначає, що у довідці Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування ВП №1223з/40-50/31454383 від 12.06.2013 року вказується, що зустрічною звіркою встановлено взаємовідносини між ТзОВ «Кернел Трейд» та ТзОВ «Ніка Захід» за період з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року. Відповідно, такі висновки суперечать доводам і позиції відповідача, та у той же час, підтверджують аргументи позивача щодо реальності здійснюваних операцій. А тому, суд вважає, що відсутні докази фіктивності, нереальності чи безтоварності операцій між позивачем і ТзОВ «Кернел Трейд» у період із жовтня по грудень 2012 року.

Так, враховуючи усі наявні матеріали справи, суд приходить до обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між ТзОВ «Кернел Трейд» та ТзОВ «Ніка Захід» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, а доводи контролюючого органу, якими обґрунтовується правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із нереальністю таких операцій є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Також, судом при розгляді цієї справи було встановлено, що при виконанні дистриб'юторських угод №648/07 та №873/12 продавцем виписувалися податкові накладні, копії яких були надані позивачем (№№17 від 02.11.20120 року, 18 від 02.11.2012 року, 39 від 03.11.2012 року, 56 від 03.11.2012 року, 32 від 03.11.2012 року, 182 від 10.11.2012 року, 186 від 10.11.2012 року, 200 від 10.11.2012 року, 187 від 10.11.2012 року, 239 від 14.11.2012 року, 335 від 17.11.2012 року, 488 від 21.11.2012 року, 607 від 24.11.2012 року, 746 від 28.11.2012 року, 747 від 28.11.2012 року, 895 від 30.11.2012 року, 834 від 30.11.2012 року, 894 від 30.11.2012 року, 74 від 08.12.2012 року, 92 від 08.12.2012 року, 75 від 08.12.2012 року, 358 від 17.12.2012 року, 357 від 17.12.2012 року, 374 від 17.12.2012 року, 515 від 22.12.2012 року, 532 від 22.12.2012 року, 516 від 22.12.2012 року, 761 від 27.12.2012 року, 373 від 17.12.2012 року) на загальну суму 5 111 259,64 грн., у тому числі ПДВ 851 876,61 грн. Такі податкові накладні оформлені належним чином, у відповідності до чинного законодавства України, а їх дійсність відповідачем не спростована.

Згідно п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно із п.138.4, п.п.138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з п.138.5, п.п.138.10.5, п.п.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 ст.138, п.140.1 ст.140 і ст.141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п.138.3 ст.138 та у ст.139 Податкового кодексу України.

Витрати операційної діяльності, у відповідності до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд. ІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Отож, враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до переконання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях між ТзОВ «Кернел Трейд» та ТзОВ «Ніка Захід» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»). Також, у рішенні у справі «Щокін проти України» (п.49) Європейський Суді з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Самбірська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення та нею не було спростовано доводів позивача. Окрім цього, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби №0000482210 від 01.06.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000782210 від 13.08.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000522210 від 13.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» сплачений судовий збір у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 листопада 2013 року.