Постанова № 34483079, 30.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2013 року Справа № 812/8066/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Ковальової М.В. (довіреність від 08.10.2013 № 428),

представника відповідача - Пономарьової Н.В. (довіреність від 03.10.2013 № 48/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТДВ «Світлофор» до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 179211,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ «Світлофор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» за період травень-грудень 2011 року, січень, березень-липень 2012 року та з ТОВ «Донбаселектро» за період липень-грудень 2010 року та січень 2011 року відповідачем було складено акт від 03.09.2013 № 178/12-36-22-03/10/21810683. В акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Світлофор» п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТДВ «Світлофор» завищено податковий кредит на загальну суму 130030 грн., а також порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТДВ «Світлофор» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, в сумі 130030 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 121672,21 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 57539 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно з наступних підстав. Відповідач посилається на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська в справі № 1кп-42/13 від 21.03.2013 як на доказ недійсності первинних бухгалтерських документів та на відсутність документів на перевезення. Позивач зауважує, що він надав до перевірки всі первинні документи (договори, накладні, податкові накладні тощо), на підставі яких формуються податковий та бухгалтерський обліки. Позивач отримав товар, використав його в своїй господарській діяльності, розрахувався за нього.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» були зареєстрованими в якості юридичних осіб та платників ПДВ. Ухвала Ленінського районного суду м. Луганська стосовно посадових осіб контрагентів позивача не є вироком суду, тому обставини, викладені в ній, не можуть бути визнані встановленими. Ухвалою суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не є посадовими особами позивача, були звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», у зв'язку з чим кримінальні провадження відносно них були закриті. Таким чином, вину вказаних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень не встановлено.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних позивач зазначає, що товар перевозився власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами. Таким чином, посилання в акті на безтоварність операцій внаслідок відсутності ТТН є безпідставним.

Позивач вважає, що податковий кредит та податкові зобов'язання було визначено ним правомірно, на підставі належним чином оформлених документів, тому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на наступне. Ленінською ОДПІ у м. Луганську було проведено позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Світлофор» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» за період травень-грудень 2011 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року та ТОВ «Донбаселектро» за період липень-грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2013 № 178/12-36-22-03/10/21810683 та винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення.

28.05.2013 відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання пояснень та копій первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселктро». Листом від 06.06.2013 № 247 підприємством надано пояснення, що первинні документи було вилучено протоколом виїмки від 02.11.2012 у кримінальній справі № 01128096. Судом було надано податковому органу доступ до вилучених документів, перевіркою податкових декларацій з ПДВ встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбасантрацит». Однак, відповідач зазначає, що на момент перевірки позивач взагалі не мав ніяких первинних документів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська у кримінальній справі стосовно керівників ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, - фіктивне підприємництво.

Також відповідач посилається, що позивач не надав до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару.

Відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи, що правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 та продовжилися після цього, в даному випадку підлягають застосуванню норми як Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 № 168/97-ВР, «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, так і Податкового кодексу України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 № 168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі - Закон № 168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що ТДВ «Світлофор» зареєстровано 23.08.2000 виконавчим комітетом Луганської міської ради, є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 13, 35, 36).

На підставі наказу від 20.08.2013 № 286 та повідомлення від 20.08.2013 Ленінською ОДПІ у м. Луганську було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Світлофор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» за період травень-грудень 2011 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року та з ТОВ «Донбаселектро» за період липень-грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2013 № 178/12-36-22-03/10/21810683 (том 1 арк. справи 43-65).

В акті зроблено висновок про порушення ТДВ «Світлофор» п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТДВ «Світлофор» завищено податковий кредит на загальну суму 130030 грн., а також порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТДВ «Світлофор» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, в сумі 130030 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270, згідно з яким ТДВ «Світлофор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179211,21 грн., у тому числі за основним платежем - 121672,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57539 грн. (том 1 арк. справи 71).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 130030 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Первинні документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» було вилучено в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1, ч. 2 ст. 205 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212 КК України, що підтверджується протоколами виїмки (том 1 арк. справи 73-80).

Судом було витребувано та оглянуто матеріали вказаного кримінального провадження та встановлено наступне.

ТДВ «Світлофор» (покупець) уклало з ПП «Строй-Експо» (продавець) договори від 26.06.2012 № 260601, від 14.06.2012 № 140601, від 29.05.2012 № 290501, від 29.05.2012 № 290502, від 26.04.2012 № 260401, від 26.03.2012 № 260301, від 27.12.2011 № 271202, від 19.01.2012 № 190102, від 21.12.2011 № 211203, від 16.12.2011 № 161203, від 14.11.2011 № 141101, від 06.10.2011 № 061001, від 08.09.2011 № 080901, від 23.09.2011 № 230901, від 02.09.2011 № 020901, від 23.08.2011 № 230801, від 09.08.2011 № 090801, від 10.08.2011 № 100802, від 25.07.2011 № 250701, від 25.07.2011 № 250702, від 24.06.2011 № 240601, від 24.05.2011 № 240501, від 25.11.2011 № 251101 (том 1 арк. справи 130, 134, 138, 141, 146, 151, 155, 158, 162, 167, 172, 175, 180, 182, 187, 191, 198, 201, 206, 209, 214, 218, том 2 арк. справи 44).

Також ТДВ «Світлофор» (покупець) уклало з ТОВ «Донбаселектро» (продавець) договори від 02.07.2010 № 020701, від 12.07.2010 № 120701, від 05.08.2010 № 050801, від 11.08.2010 № 110801, від 25.08.2010 № 250801, від 30.08.2010 № 300801, від 10.09.2010 № 100901, від 14.09.2010 № 140901, від 08.10.2010 № 081001, від 04.11.2010 № 041101, від 08.11.2010 № 081101, від 03.12.2010 № 031201, від 06.12.2010 № 091201, від 04.01.2011 № 040101.

У період з липня 2010 року по липень 2012 року позивач отримав від контрагентів - ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» товар, визначений у накладних (знаки дорожні, фарба дорожня, кронштейни, щебінь та інше), на підтвердження чого контрагентами було видано позивачу податкові накладні від 04.01.2011 № 040101, від 03.02.2010 № 031204, від 06.12.2010 № 061201, від 09.12.2010 № 091202, від 04.11.2010 № 41101, від 08.11.2010 № 081102, від 08.10.2010 № 081002, від 14.09.2010 № 140902, від 10.09.2010 № 100901, від 30.08.2010 № 300801, від 11.08.2010 № 110801, від 25.08.2010 № 250801, від 05.08.2010 № 050801, від 05.07.2010 № 50701, від 15.07.2010 № 150701, від 11.07.2012 № 11, від 26.06.2012 № 13, від 14.06.2012 № 8, від 29.05.2012 № 290502, від 29.05.2012 № 290503, від 26.04.2012 № 260404, від 26.03.2012 № 260306, від 27.12.2011 № 271202, від 19.01.2012 № 190102, від 21.12.2011 № 211203, від 16.12.2011 № 161203, від 14.11.2011 № 141101, від 06.10.2011 № 061001, від 08.09.2011 № 080901, від 23.09.2011 № 230901, від 02.09.2011 № 020906, від 23.08.2011 № 230801, від 09.08.2011 № 090805, від 10.08.2011 № 100804, від 25.07.2011 № 250701, від 25.07.2011 № 250702, від 24.06.2011 № 240601, від 24.05.2011 № 240501, від 25.11.2011 № 251106 (том 1 арк. справи 81, 84, 86, 88, 91, 93, 96, 99, 102, 105, 111, 113, 116, 120, 122, 127, 131, 135, 139, 142, 147, 152, 156, 159, 163, 168, 173, 176, 180а, 183, 188, 193, 199, 203, 207, 210. 215, 219, том 2 арк. справи 45).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит за періоди з липня 2010 року по липень 2012 року на загальну суму 130030 грн., що відображено в податкових деклараціях з ПДВ з додатками (том 2 арк. справи 55-250, том 3 арк. справи 1-13).

ТДВ «Світлофор» прийняло товар та повністю розрахувалося за нього з контрагентами, що підтверджується видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками, картками складського обліку (том 1 арк. справи 82, 83, 85, 87, 89, 90, 94, 95, 97, 98, 100, 101, 103, 104, 106-110, 114, 115, 117-119, 121, 123-126, 128, 129, 132, 133, 136, 137, 140, 143-145, 148-150, 153, 154, 157, 160, 161, 164-166, 169-171, 174, 177-179, 181, 185-186, 189, 190, 194-197, 200, 204, 205, 208, 211-213, 216, 217, 220-222, том 3 арк. справи 24-112).

Щодо посилань відповідача на не підтвердження факту транспортування товару суд зазначає наступне. За умовами договорів забезпечення вивезення товару зі складу продавця покладається на покупця. Згідно з поясненнями представника позивача транспортування товару здійснювалося власним автотранспортом позивача. Вказані обставини підтверджуються дорожніми листами та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (том 2 арк. справи 37-43).

Судом також установлено, що в подальшому придбаний товар було використано позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, актами використання матеріалів, накладними, довіреностями (том 1 арк. справи 223-243, том 2 арк. справи 1-36).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська у кримінальному провадженні стосовно керівників ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, - фіктивне підприємництво.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом установлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.03.2013 у справі № 1кп-42/13 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», кримінальне провадження стосовно вказаних осіб закрито (том 3 арк. справи 114-115).

Зважаючи, що вирок суду, яким би встановлювалася вина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, відсутній, висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПП «Строй-Експо» та ТОВ «Донбаселектро» є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Досліджені первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1792,11 грн. (том 1 арк. справи 2). У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 № 0000132270 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 12.09.2013 № 0000132270, яким Товариству з додатковою відповідальністю «Світлофор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 121672,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57539 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Світлофор» судові витрати в сумі 1792 грн. 11 коп. (одна тисяча сімсот дев'яносто дві грн. 11 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 04 листопада 2013 року.

Суддя І.О. Свергун