Постанова № 34482979, 25.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 року Справа № 812/5021/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

прокурора Толока І.В. посвідчення від 28.10.2013,

представників позивача Попова А.П. довіреність від 09.01.2013,

Дацової Ю.О. довіреність від 23.09.2013,

представників відповідача Бугаєвської І.А. довіреність від 20.09.2013,

Зайцевої Т.М. довіреність від 26.09.2013,

Артюхової Л.Т. довіреність від 20.06.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 0000132200, № 0000142200 та № 0000152200, -

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 0000132200, № 0000142200 та № 0000152200.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про безпідставність прийнятих рішень. Так, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000132200 від 15.05.13 про визначення зобов'язання з плати за землю прийнято відповідачем без урахування вимог ст.ст. 12, 116, 120, 122, 124, 186 Земельного кодексу України, пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп.270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України. А саме, відповідачем не враховано, що землекористувачем земельних ділянок щодо яких відповідачем донараховано податкове зобов'язання у період з 01.07.2001 по 31.12.2012 було ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія», якою було придбано у позивача ряд об'єктів нерухомості та якій було надано в оренду земельні ділянки для розміщення придбаних об'єктів нерухомості.

Податкові повідомлення-рішення № 0000142200 та № 0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відповідно, позивач вважає неправомірними з огляду на те, що їх прийнято відповідачем у порушення норм ст. 198 Податкового кодексу України. Так, відповідачем зменшено суму податкового кредиту з ПДВ з підстав того, що позивач не мав права включати до податкового кредиту податкову накладну №1209/009 від 28.02.11, оскільки її не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних і поданий додаток № 8 не в тому звітному періоді. Позивач вважає, що суму за вказаною податковою накладною включено до податкового кредиту у вересні 2011 року, що відображено у декларації за вересень 2011 року з додатком №8, що відповідає вимогам п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача надали аналогічні пояснення, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого зазначили про відповідність прийнятих повідомлень-рішень вимогам податкового законодавства. Щодо визначення податкового зобов'язання з плати за землю представники відповідача вказали на відсутність державної реєстрації переходу прав на земельні ділянки. Тобто фактично землекористувачем цих земельних ділянок залишається позивач, тому у відповідності до норм Податкового кодексу саме позивач має сплачувати податок.

Стосовно податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання та про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість представники відповідача вказали, що позивачем включено до податкового кредиту вересня 2011 суму за податковою накладною ПАТ «Луганськгаз» від 28.02.2011, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач мав подати скаргу на вказане товариство (додаток № 8) та включити суму за такою накладною до складу податкового кредиту березня 2011 року тобто за звітний період, оскільки податкова накладна виписана в лютому 2011 року. Таким чином, на думку відповідача позивач порушив норми ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України, що й призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та відповідно до заниження суми ПДВ за вересень та жовтень 2011 року.

За таких обставин представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити у позові у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 вересня 2013 року замінено відповідача у справі Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області Державної податкової служби - Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Державне підприємство Хімічний завод «Південний», ідентифікаційний код 35283037, зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 23.11.2007, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській ОДПІ, зареєстрований платником податку на землю, платником податку на додану вартість.

У період з 27.03.2013 по 09.04.2013 відповідачем - Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт за № 264/22/35283037 від 23.04.2013 (т. 1 а.с.126-162).

Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема,:

1) п. 198.6 ст. 198. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1. п. 201.2 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок подання Додатку № 8 «заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» у вересні 2011 року до незареєстрованої в ЄДР податкової накладної, яка виписана в лютому 2011 року ( №1209/009 від 28.02.2011), тобто не за звітний період, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2011 року у сумі 1 097 368,00 грн.;

2) п. 198.6 ст. 198. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1. п. 201.2 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1 097 368,00 грн. призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1 097 368,00 грн., заниження суми ПДВ. яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в загальній сумі 608749,00 грн. в тому числі вересень 2011 року - 27 379,00 грн., жовтень 2011 року - 581 370,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на суму 488 619,00 грн.;

3) пп. 270.1..1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок у періоді з 01.07.2011 по 31.12.2012 на суму 345086,12 грн., а саме:

заниження податку на загальну суму 399 719,91 грн., у тому числі за липень 2011 - 78462,54 грн., за серпень 2011 - 68809,48 грн., за вересень 2011 - 68809,68 грн., за жовтень 2011 - 68809,48 грн., за листопад 2011 - 69999,68 грн., за грудень 2011 - 37037,62 грн., за січень 2012 - 2761,26 грн., за лютий 2012 - 2761,26 грн., за березень 2012 - 2269,11 грн.;

завищення податку на загальну суму 54 633,79 грн., у тому числі за квітень 2012 - 2114,36 грн., за травень 2012 - 2114,36 грн., за червень 2012 - 3325,14 грн., за липень 2012 - 7846,66 грн., за серпень 2012 - 7846,66 грн., за вересень 2012 - 7846,66 грн., за жовтень 2012 - 7846,66 грн., за листопад 2012 - 7846,66 грн., за грудень 2012 - 7846,63 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб 445016,10 грн., в тому числі за основним платежем - 345086,12 грн., та ., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 99929,98 грн.(т.1 а.с.6);

від 16 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 913124,00 грн.. в тому числі за основним платежем - 608749,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 304375,00 грн.(т.1 а.с.7);

від 16 травня 2013 року форми «В1» № 0000152200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі суми податку 488619,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 244310,00 грн.(т.1 а.с.8).

Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувались.

Доводів щодо непогодження безпосередньо із сумами грошових зобов'язань позивачем під час судового засідання не висловлювалось.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з акта перевірки, суть виявлених податковим органом порушень щодо нарахування земельного податку полягає у тому, що, позивач, фактично залишаючись землекористувачем земельних ділянок у відповідності до норм Податкового кодексу (у зв'язку з відсутністю державної реєстрації переходу прав на земельні ділянки), не включив суми податку за передані ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія» землі до податкових декларацій з плати за землю.

В силу норм ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп.пп. 269.1.1., 269.1.2. п. 269.1. ст. 269 ПК України платниками податку з плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування відповідно до норм пп. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за результатами аукціону від 22.09.2011 укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко-енергетична компанія» договори купівлі-продажу об'єкта нерухомості. (т.1 а.с. 188-210). За умовами договорів позивач зобов'язується передати у власність вказаному товариству об'єкти державної власності (окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - будівлі, споруди).

На продане за вказаними договорами майно ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія» видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) (т.1 а.с. 12-37).

Рішеннями Рубіжанської міської ради від 30..06.11. № 9/26, від 28.07.11. № 10/54, від 29.09.11. № 13/58, від 07.11.11 № 14/69, від 26.01.12. № 16/42, від 10.02.11. № 3/58, від 24.05.12. № 21/53. від 24.05.12. № 24/54, від 14.03.11. № 5/17, від 24.05.12. № 21/71, № 21/72, № 21/73 про надання в оренду ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія» земельних ділянок для розміщення об'єктів нерухомості, які придбані за вказаними договорами, за рахунок земель, наданих у постійне користування позивачу (т.1 а.с.38-50). Вказаними рішеннями зобов'язано позивача привести у відповідність правовстановлюючі документи на зазначені в рішеннях земельні ділянки.

Позивачем було подано до відповідача податкові декларації з плати за землю за 2011, 2012 роки з урахуванням передачі вказаних земельних ділянок ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія» (як новому землекористувачу).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 4 цього Закону, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства з визначення плати за землю, через відсутність документів, які посвідчують державну реєстрацію права користування земельними ділянками ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія». Не надано позивачем відповідних доказів також й під час судового засідання.

Також, за інформацією, наданою Управлінням Держземагентства у м. Сєвєродонецьку Луганської області вказані земельні ділянки протягом 2011 - 2012 років знаходились у користуванні позивача.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм Земельного кодексу України, позивач фактично залишався користувачем земельних ділянок, які передані в оренду ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія» рішеннями Рубіжанської міської ради для розміщення об'єктів нерухомості, що були придбані у позивача.

Відтак, виходячи з норм пп.пп. 269.1.1., 269.1.2. п. 269.1. ст. 269, пп. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України у позивача у період, що став предметом перевірки податкового органу, зберігався обов'язок щодо нарахування та сплати земельного податку. Тому у суду відсутні підстави для визнання неправомірними висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині визначення грошового зобов'язання з плати за землю, та як наслідок, для скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

За таких обставин у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 в сумі 445016,10 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Розглядаючи позов в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, суть виявлених порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість полягає в тому, що позивачем включено до податкового кредиту вересня 2011 суму за податковою накладною ПАТ «Луганськгаз» від 28.02.2011, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. В акті відповідач зазначає, що позивач мав подати скаргу на вказане товариство (додаток № 8) та включити суму за такою накладною до складу податкового кредиту березня 2011 року тобто за звітний період, оскільки податкова накладна виписана в лютому 2011 року.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (надалі - Закон № 996).

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено, що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 202.1 статті 201 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Судом встановлено, що в рамках здійснення господарсько-правових відносин між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за договором від 01.08.2010 № 9П/354Пр позивач отримав податкову накладну від 28.02.2011 року № 1209/009 на суму 6584207,01 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1097367,83 грн. (т.1 а.с. 60).

Акт перевірки не містить висновку про відсутність документального підтвердження здійснених господарських операцій за вказаним договором.

Актом перевірки встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» не зареєстрована, що також не заперечувалось сторонами під час судового розгляду справи.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2011 року під № 19 (т.1 а.с. 59).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 28.02.2011 року № 1209/009 згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» включена позивачем до складу податкового кредиту в вересні 2011 року (а.с.52-58).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до податкової декларації з податку на додану вартість позивач подав скаргу на постачальника ПАТ «Луганськгаз» (додаток № 8, в якому відображена податкова накладна від 28.02.2011 року № 1209/009).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про завищення позивачем податкового кредиту за податковою накладною від 28.02.2011 року № 1209/009 на суму 557357,07 грн.

Пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що заява подається до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано.

При цьому, Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум податку на додану вартість за податковою накладною до складу податкового кредиту. Так, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, на думку суду, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону № 996, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В даному випадку позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяву (додаток № 8) до податкової декларації за вересень 2011 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкових повідомлень рішень про збільшення суми грошового зобов'язання та про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства «Хімічний завод «Південний» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 16 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 913124,00 грн. та форми «В1» № 0000152200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі суми податку 488619,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 244310,00 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 30 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко