Постанова № 34482829, 23.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року Справа № 811/2140/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003740171 від 12.06.13, №0003750171 від 12.06.13.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими їй визначено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 36590,01 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25567,65 грн., прийняті Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі акту перевірки №429/17-1/НОМЕР_1 від 30.03.13, яким встановлено нікчемність правочинів, укладених між нею та ПП "ПКФ "Каскад". Стверджуючи, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, позивачка просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, стверджуючи, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформовані позивачкою за правочинами з ПП "ПКФ "Каскад", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати перевірки цього контрагента, якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2010 року, наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивачки та оскаржуваних нею податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

У ході судового розгляду справи на підставі ст.55 КАС України допущено заміну відповідача - Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС - її процесуальним правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, утвореною на виконання постанови Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 20.03.13 №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів".

Сторони у судове засідання 23.09.13 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їхніх представників.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 03.06.03 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку платників податків у Кіровоградській ОДПІ, з 12.08.03 є платником податку на додану вартість. (а.с. 66, т.1)

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС у період 13-23.05.13 проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.10 по 31.12.12, результати якої оформлено актом №429/17-1/НОМЕР_1 від 30.03.13 (а.с. 6-27, т.1).

Висновками акту перевірки констатовані зокрема такі порушення:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.01 №53, із змінами, внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.01 №523 від 16.07.03 №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64), внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.10.10 по 31.12.10 в сумі 25567,65 грн.;

- ч.1, 3, 5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 36 589, 01 грн. в т.ч.: за січень 2011 року на 648,67 грн., за лютий 2011 року на 10 568 грн., за березень 2011 року на 16 205,67, за квітень 2011 року на 9 166,67 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено такі податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0003740171 від 12.06.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36 590,01 грн., з яких 36 589, 01 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 28, т.1)

- №0003750171 від 12.06.13, яким згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 25 567,65 грн. (а.с. 29, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачкою даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ПП "ПКФ "Каскад".

Відповідно до акту перевірки №429/17-1/НОМЕР_1 від 30.03.13 та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 93, т.2) на розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0003740171 від 12.06.13 у сумі 36 589, 01 грн. (у т.ч. за січень 2011 року на 648,67 грн., за лютий 2011 року на 10 568 грн., за березень 2011 року на 16 205,67, за квітень 2011 року на 9 166,67 грн.) вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачкою податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 9056, 67 грн., у лютому 2011 року на суму 9199 грн., у березні 2011 року на суму 9166, 67 грн., у квітні 2011 року на суму 9 166,67 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ у зв'язку з придбанням товарів у ПП "ПКФ "Каскад".

На розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0003750171 від 12.06.13 у сумі 25 567,65 грн., вплинули висновки акту перевірки про завищення позивачкою валового доходу за ІУ квартал 2010 року на 9704, 31 грн. та завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, на 180 155, 31 грн. (у тому числі - на 170 451 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у ПП "ПКФ "Каскад"), що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 170 451 грн. та заниження податку на 25 567,65 грн.

Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, і полягали в тому, що позивачка сформувала податковий кредит з податку на додану вартість та витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, за господарськими операціями з ПП "ПКФ "Каскад", визнаними нікчемним правочином.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.11 - положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.01 набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктами 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Пунктом 9.12 статті 9 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", чинного на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності. Так, за замістом підпунктів 9.12.1, 9.12.2 вказаної норми, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який застосовувався з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та діяв до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За визначенням, наведеним у п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64 та була чинною на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Інструкція №12). Розділ IV цієї Інструкції містив аналогічні правила оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Абазом 3 статті 13 розділу IV Інструкції №12 передбачено, що якщо витрати, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, для цілей визначення оподатковуваного доходу, не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до цієї Інструкції.

Згідно з додатком №7 до Інструкції №12 відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення статті 5 вказаного Закону ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Таким чином, витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, для цілей визначення оподатковуваного доходу, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ході судового розгляду справи представник позивачки посилався на те, що дані податкового обліку ФОП ОСОБА_1, у яких відображені взаємовідносини ПП "ПКФ "Каскад" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які не були взяті податковим органом до уваги.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на нікчемності господарських відносин між позивачкою та цим контрагентом.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивачки з ПП "ПКФ "Каскад", на підставі яких нею сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що позивачка у листопаді - грудні 2010 року придбала у ПП "ПКФ "Каскад" товар - борошно вагою 88 т вартістю 219 540 грн., у т.ч. ПДВ - 36 590 грн.

Поставка товару оформлена видачею ПП "ПКФ "Каскад" видаткових накладних №РН-00268 від 01.11.10, №РН-00280 від 15.11.10, №РН-2744 від 23.12.10, №РН-2758 від 26.12.10 (а.с. 36, 39, 41, 44, т.1), та податкових накладних №268 від 01.11.10, №286 від 15.11.10, №426 від 23.12.10, №428 від 26.12.10 (а.с. 37, 40, 42, 45, т.1)

Розрахунки за поставлений товар проведено ФОП ОСОБА_1 у безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень (а.с. 46-55, т.1, 134, т.2),

Витрати на придбання товару у сумі 170 451 грн. були задекларовані позивачкою у складі витрат, пов'язаних з одержанням доходів (валових витрат), декларації про отримані доходи за 2010 рік. (а.с.116 -117, т.1)

Суми ПДВ з вказаної операції віднесено позивачкою до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, зокрема: за грудень 2011 року - 9056, 67 грн., за лютий 2011 року - 9199 грн., за березень 2011 року - 9166, 67 грн., за квітень 2011 року - 9 166,67 грн. (а.с. 67 - 80, 81 - 98, т.1).

Щодо обставин фактичного постачання товарів судом установлено, що придбане у ПП "ПКФ "Каскад" борошно доставлене з міста Світловодська до міста Кіровограда належними позивачці на праві власності транспортними засобами (а.с. 56-57, т.1), вантажні перевезення оформлені шляховими листами, копії яких надані до справи (а.с. 137 - 148, т.1)

Прийняття товару від постачальника здійснювала особисто позивачка за довіреностями №26 від 29.10.10, №27 від 15.11.10, №31 від 21.12.10, які зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік. (а.с. 139 -141, т.2).

Як пояснив суду представник позивачки, придбане борошно використано ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності, а саме передано у пакування та виробництво макаронних виробів ПП ОСОБА_2, з яким нею укладено договір про надання послуг від 01.09.08 (а.с. 121 - 136, т.1), та в подальшому реалізовано покупцям. (а.с. 150 -250, т.1, а.с. 1 - 83, т.2).

Операції з придбання борошна відображені у книзі обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2010 рік, витяг з якої надано до справи (а.с. 135 - 138, т.2)

Таким чином, судом установлено, що право на формування витрат, пов'язаних з одержанням доходів (валових витрат), та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "ПКФ "Каскад" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивачки, підставою для невизнання її права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цим контрагентом послугували висновки податкового органу про нікчемність укладених ними правочинів, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 11.01.13 №2/22-00/13757383 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ПКФ "Каскад" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Торгівельний дім "Каскад" та наступними контрагентами - покупцями за листопад, грудень 2010 року. (а.с. 94 - 98, т.2).

Посилаючись на встановлені вказаним актом обставини, відповідач, здійснюючи перевірку позивачки, дійшов висновку, що операції з поставки товарів ПП "ПКФ "Каскад" позивачці не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Як передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України (у редакції Закону України від 02.12.10 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.11), у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи відповідачем не надано суду належних доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивачки чи ПП "ПКФ "Каскад", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного між ними правочину, що б тягло за собою негативні наслідки для позивачки у вигляді невизнання даних податкового обліку, у яких відображені ці взаємовідносини.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті №429/17-1/НОМЕР_1 від 30.03.13, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачкою та ПП "ПКФ "Каскад", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228, статтею 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчиненого позивачкою правочину, не довів наявність у неї мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від можливості проведення зустрічної звірки його контрагентів податковими органами, або від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачкою товарів у ПП "ПКФ "Каскад" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Витрати, пов'язані з одержанням доходів (валові витрати), та сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операції з поставки товару позивачці, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивачки як платника податків.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ФОП ОСОБА_1 норм податкового законодавства, а саме пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на вартість", п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року, лютому - квітні 2011 року по взаємовідносинах з ПП "ПКФ "Каскад", тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 36 589, 01 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у розмірі 1 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так само, є безпідставними висновки податкового органу про порушення позивачкою ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян при декларуванні нею витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, по спірним взаємовідносинах з ПП "ПКФ "Каскад", які, за висновками відповідача, призвели до заниження оподатковуваного доходу на 170 451 грн. та податку на доходи фізичних осіб на 25 567, 65 грн. Воднораз, зафіксовані в акті перевірки порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян в частині завищення позивачкою валового доходу за ІУ квартал 2010 року на 9704, 31 грн. та завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, за цей же період на 9704,31 грн., які позивачкою не оспорюються, не призвели до заниження оподатковуваного доходу та не вплинули на визначення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень - рішень Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №0003740171 від 12.06.13, №0003750171 від 12.06.13 не доведено, тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачці з державного бюджету здійснені нею судові витрати у сумі 621, 59 грн. (а.с. 2, т.1)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0003740171 від 12.06.13, №0003750171 від 12.06.13.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 621, 59 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш