Постанова № 34482094, 20.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 804/8034/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Якуб Д.В.

за участю сторін:

від позивача - Маненко О.Г.. Строїло Л.В.

від відповідача - Петрашко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮтіСі «ПриватХозТорг» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської ОДПІ, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001122240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1015460 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 865201 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 160259 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001132240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1296523 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 1065577 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 230946 грн.;

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №465/225/31585570 від 15.05.2013. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про заниження підприємством податку на прибуток у сумі 855201 грн. та податку на додану вартість у сумі 1065577 грн. Такого висновку податковий орган прийшов у зв'язку з невизнанням показників податкової звітності, сформованих на підставі правочинів, укладених ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» з основними контрагентами ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» та іншими контрагентами. На підставі акта перевірки відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки протиправними та безпідставними, такими, що не ґрунтуються на реальних обставинах, а є припущеннями відповідача, які зроблені з порушенням норм законодавства. Крім того, господарські правовідносини позивача з його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на факти, викладені в акті перевірки №465/225/31585570 від 15.05.2013, а тому важає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Дніпропетровської ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №465/225/31585570 від 15.05.2013, в якому зафіксовані наступні порушення з боку «ЮТіСі ПриватХозТорг»:

- п.п.14.1.108, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139, Податкового кодексу України, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі - 855 201 грн., у тому числі за І квартал 2010р. у сумі 78 893 грн., II квартал 2010р. - 85 863 грн., III квартал 2010р. - 96 209 грн., ІУ квартал 2010 - 120 810 грн., І квартал 2011р. - 71 525 грн., II квартал 2011р. - 73 001 грн., III квартал 2011 - 16 258 грн., ІУ квартал 2011р. - 53 388 грн., І квартал 2012 - 84 160 грн., II квартал 2012р. - 13 545 грн., III квартал 2012 - 61 138 грн., ІУ квартал 2012 - 100 411 грн.;

- п.14.1.18 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.1, п.201.7, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого Товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі - 1 065 577 грн. у т.ч. за січень 2010 - 18 009 грн., за лютий 2010 - 21 280 грн., березень 2010-23 825 грн., квітень 2010р. - 37 560 грн., травень 2010 р. -20 158 грн., червень 2010 р.- 16 767 грн., липень 2010 р.- 21 438 гри., серпень 2010 р.- 31 929 грн., вересень 2010 - 23 600 грн., жовтень 2010 р.- 32 803 грн., листопад 2010 р. - 20 965 грн., грудень 2010 - 42 880 грн., січень 2011 р.- 4483 грн., лютий 2011р. - 31 557 гри., березень 2011 р. - 21 180 грн., квітень 2011 р.-36 861 грн., травень 2011 р.-21 994 грн., червень 2011 р. - 25 740 грн., липень 2011р. - 11 735 грн., серпень 2011 р.- 28 238 грн., вересень 2011 р. - 30 179 грн., жовтень 2011 р. - 26 792 грн., листопад 2011 р.- 50 722 грн., грудень 2011 р. - 18 031 грн., січень 2012 р. - 80 233 грн., лютий 2012 р.- 49 384 грн., березень 2012 р. - 20 867 грн., квітень 2012 р. - 8 101 грн., травень 2012 р. - 10 744 грн., червень 2012 р. - 10 112 грн., липень 2012 р. - 15 923 грн., серпень 2012 р. - 20 348 грн., вересень 2012р. - 127 979 грн., жовтень 2012 р.- 30 803 грн., листопад 2012 р. -28 846 грн., грудень 2012-43 511 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу, ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» надало заперечення до вказаного акту перевірки, проте, ці заперечення не були враховані відповідачем.

На підставі акту перевірки №465/225/31585570 від 15.05.2013 відповідачем були винесенні наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001122240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1015460 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 865201 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 160259 грн.;

- №0001132240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1296523 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 1065577 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 230946 грн.;

Суд вважає вищенаведені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та протиправними з огляду на наступне.

Так, що стосується висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 855 201 грн., у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення №0001122240 від 30.05.2013, то як вбачається зі змісту акту перевірки, такі висновки обґрунтовані тим, що ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість послуг на загальну суму 1781155 грн., отриманих за відповідними договорами від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У».

Як підставу для такого висновку податкова вказала відсутність звітів, наданих виконавцем послуг щодо кожного виду товару за кожним видом наданих послуг, що, на думку податкового органу, свідчить про фактичне неотримання таких послуг.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що послуги, які надавались ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» на відповідають напрямку господарської діяльності позивача.

Також, податковий орган вважає, що ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» безпідставно завищено витрати на суму 32040 грн., які сформовані по господарським операціям з ТОВ «Вега Прім», та витрати на суму 56 390 грн., які сформовані по господарським операціям з ПП «Промінвестмаш».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладених договорів з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У», зазначеними контрагентами надавалися позивачу спеціальні послуги по стимулюванню подальшого збуту товарів, що полягали у виявленні днів найбільшого продажу товарів, повідомленні позивача про необхідність поставки (додаткової поставки) товарів, вербальному інформуванні покупця про товар позивача за допомогою повідомлень у гіпермаркетах, включення товарів позивача до каталогів, інформуванні покупця про користь майбутньої купівлі товару, моніторинг збільшення продажу в залежності від якості викладеного товару тощо.

Також, надавалися маркетингові послуги відносно товарів позивача, що полягали в щотижневому (за допомогою засобів телефонного зв'язку) наданні замовнику висновків і рекомендацій відносно управління запасами товарів, формування асортиментного переліку товарів, які поставляються позивачем виконавцю, відносно росту товарообігу, а також виконавцем проводився моніторинг та аналіз товарообігу, про що повідомлялося менеджерам позивача .

Крім того, ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» отримувало послуги по організації збуту товарів постачальника та просуванню таких товарів, що полягали у визначенні найбільш вигідних способів викладки товару, розміщенні товару у місцях найбільшого попиту з урахуванням супутніх товарів, розроблення і представлення найбільш ефективної викладки товару позивача, формуванні асортименту відповідного товарного сегменту торгової точки з урахуванням представлення товару постачальника у відсотковій участі до 70%, представлення продукції постачальника на тимчасових рекламних вітринах.

Також, позивачем отримано супутні послуги технічного характеру, пов'язані з наведеними вище послугами: послуги з централізації поставок, оформлення й централізації замовлень, введення нових найменувань товарів до баз даних, введення нових артикулів, зміна артикулів окремих видів товарів тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічна вимога міститься й у Податковому кодексі України.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У», реальності отримання послуг та правомірності формування показників податкової звітності, у т.ч. валових витрат, на підставі таких операцій, позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, податкових накладених, актів приймання наданих послуг, рахунки, платіжні доручення тощо.

Зі змісту досліджених вище документів, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств, тобто складені відповідно до вимог закону.

Отже, враховуючи вище наведені приписи законодавства, суд вважає, що саме перелічені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У», реальність надання цими контрагентами послуг та їх отримання позивачем, та правомірність формування показників податкової звітності за результатами таких операцій, у т.ч. валових витрат у сумі 1781155 грн.

Крім того, первинні документи, які підтверджують господарські операції з наведеними контрагентами, були надані позивачем під час перевірки, що зазначено в акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Тобто, суд вважає посилання відповідача на неотримання позивачем послуг від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» безпідставними та необгрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що звіти про отриманні послуг, на відсутність під час перевірки яких посилається податковий орган, не є первинним документом в розумінні вищенаведених норм права, а такі звіти можуть бути додатковими документами, які передують та можуть бути однією з підстав для складання первинних документів.

Звіти про надання послуг позивачу ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» були надані під час розгляду справи.

Також, судом встановлено, що послуги від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» надавались саме стосовно товару позивача, тобто отримання таких послуг було необхідно для реалізації власного товару позивача.

Окрім вищенаведеного, суд бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 (менеджер ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг»), яка пояснила, що якість послуг та обсяг їх надання перевірялася працівниками (менеджерами) позивача. Жоден акт приймання-передачі послуг не підписувався позивачем без попередньої перевірки фактичного отримання послуг від контрагентів. Звіти виконавців послуг затверджувалися підписами уповноважених осіб позивача (менеджерами) тільки після фактичного надання послуг контрагентами.

Розрахунки за отримані послуги між позивачем та контрагентами проведено у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Таким чином, вищенаведене свідчить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У».

Разом з тим, суд вважає необгрунтованими та безпідставними висновки податкового органу щодо завищення позивачем інших витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Вега Прім» та ПП «Промінвестмаш» на суму 32040 грн. та 56 390 грн. відповідно, оскільки реальність здійснення господарських операцій та правомірність формування інших витрат з цими контрагентами було доведено позивачем під час розгляду справи та підтверджено відповідними первинними документами.

Що стосується висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язаннь з податку на додану вартість всього у сумі 1 065 577 грн., у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення №0001132240 від 30.05.2013, то такі висновки відповідача обґрунтовані по-перше, тим, що позивач безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 721 696 грн. по господарським операціям з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» з тих самих підстав, які були зазначені судом при досліджені правомірності нарахування валових витрат по податку на прибуток, тобто не підтвердження отримання наданих послуг; по-друге, позивачем безпідставно завищено податковий кредит в сумі 326 195 грн., який на думку відповідача сформованого з порушенням вимог ст. 201 ПК України; по-третє, позивачем завищений податковий кредит на суму 17 686 грн., сформований за наслідками господарських операцій з ПП «Промінвестмаш» та ТОВ «Вега Прім».

Господарські взаємовідносини між ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» та контрагентами ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «ТБ Амстор», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» та ПП «Промінвестмаш» та ТОВ «Вега Прім» вже були досліджені судом вище, та відповідно встановлено реальність здійснення таких господарських взаємовідносин та формування показників податкової звітності за результатами їх здійснення, у т.ч. податкового кредиту у сумі 721 696 грн. та 17 686 грн.

Такий податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Отже, висновки податкового органу щодо завищення ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» податкового кредиту по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами є безпідставними та необґрунтованими.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу щодо безпідставного завищення позивачем податкового кредиту в сумі 326 195 грн., який на думку відповідача сформованого з порушенням вимог ст. 201 ПК України, то судом встановлено наступне.

Так, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, податковий кредит у цій частині було сформовано за умови відмови постачальників видати податкову накладну або видано податкову накладну з порушенням порядку її заповнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, керуючись абз. 11 п. 201.10 ПК України, до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011р. (20.05.11 №9003616673), травень 2011р. (20.06.11 №9004252695), червень 2011р. (20.06.11 №9004252695), серпень 2011р., вересень 2011р. (20.10.11 №9009247713), жовтень 2011р. (21.11.11 №9011709057), листопад 2011р., січень 2012 (20.02.12 №9006787965), лютий 2012р. (20.03.12 №9013054972), березень 2012р. (20.04.12 №9020591404), квітень 2012р. (21.05.12 №9028161607), травень 2012р. (20.06.12 №9035012787), червень 2012р. (20.07.12 №9042063474), липень 2012 (05.10.12 №9060764825), серпень 2012р. (19.09.12 №9056877920), вересень 2012 (22.10.12 №9065004140), жовтень 2012р. (20.11.12 №9073180418), листопад 2012р. (20.12.12 №9080332502) ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» були додані до податкового органу заяви зі скаргами на відповідних постачальників з доданням відповідних документів, що підтверджують сплату ПДВ під час придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що у разі подання заяви із скаргою на постачальника по податкових накладних, виписаних в інший податковий період ніж той, за який було подано податкову декларацію, за такими податковими накладними у платника відсутнє право на податковий кредит.

Таким чином, податковий орган не врахував вищенаведені заяви та скарги ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг», які були подані ним на постачальників.

Згідно з п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виняток із цього загального правила встановлено абз. 11 п. 201.10 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, підставою для отримання права на податковий кредит є саме заява покупця з доданими документами, а не оформлена з порушеннями податкова накладна.

Мета цієї норми полягає у захисті права покупця на податковий кредит у разі проявів недобросовісності з боку постачальника.

З аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що у разі виникнення обставин, передбачених абз. 11 п. 201.10 ПК України, законодавством чітко не встановлено обов'язок платника податків подавати заяви та скарги на постачальників саме до декларацій того звітного періоду, у якому було видано податкову накладну.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 26.11.2012 №К9991/55097/12.

Отже, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу стосовно завищення податкового кредиту в сумі 326195 грн., який на думку відповідача сформованого з порушенням вимог ст. 201 ПК України, такими, що не мають правового обґрунтування, тобто є безпідставними.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки №465/225/31585570 від 15.05.2013, та правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0001122240 від 30.05.2013 та №0001132240 від 30.05.2013 на підставі такого акту, а тому позовні вимоги ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2294 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮтіСі «ПриватХозТорг» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ №0001122240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1015460 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 865201 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 160259 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровська ОДПІ №0001132240 від 30.05.2013, яким ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1296523 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 1065577 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 230946 грн.;

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЮтіСі ПриватХозТорг» (ЄДРПОУ 31585570) сплачений платіжним дорученням від 18.06.2013 №525 судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 26.08.2013 року.

Суддя О.С. Луніна