Рішення № 34482085, 30.10.2013, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/774/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області та просить

- визнати неправомірним проведене відповідачем звільнення його з посади провідного фахівця (інженера) Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької райдержадміністрації з 01.04.2013 року за п.4 ст.40 КЗпП України та скасувати наказ відповідача від 30.04.2013 року №85-к "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити його з 01.04.2013 року на посаді провідного фахівця (інженера) Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької райдержадміністрації;

- стягнути з відповідача на його користь середньомісячну заробітну плату за весь період вимушеного прогулу - з дня звільнення з 01.04.2013 року по день поновлення на роботі;

- стягнути з відповідача на його користь заподіяну йому внаслідок неправомірного звільнення моральну шкоду в розмірі 500000 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Дубровицького районного суду від 05 вересня 2012 року його поновлено на роботі на посаді провідного спеціаліста (інженера) групи постачання відділу освіти Дубровицької райдержадміністрації. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 13 листопада 2012 року вищезазначене рішення залишено без змін. На підставі вищевказаного судового рішення відділом освіти винесено наказ від 05 вересня 2012 року №311-к у відповідності до якого його поновлено на посаді провідного спеціаліста (інженера) відділу освіти. Після поновлення на роботі, керівництво відповідача розпочало здійснювати по відношенню до нього різні утиски. Це призвело до того, що відповідач 30 квітня 2013 року прийняв наказ №85-к, яким звільнив його з посади провідного фахівця (інженера) управління освіти, молоді та спору з 01 квітня 2013 року за п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає, що звільнення його з роботи було проведене незаконно. Внаслідок неправомірного звільнення йому заподіяно значної моральної шкоди, суть якої полягає у виникненні глибоких душевних страждань, що стали підставою для настання у його житті вимушених змін та позначилися на порушенні звичного для нього способу життя, на його здоров'ї. Відповідач залишив його напризволяще з тяжко хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду, без джерела доходу. Звільнивши його з роботи, відповідач позбавив його перспективи не лише працевлаштуватися, але й по досягненню пенсійного віку вийти на пенсію.

В судовому засіданні позивач, представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали.

Представники відповідача Стасюк Н.І. та Охмак Д.О. позов не визнали. Пояснили, що відсутність позивача на роботі зафіксована актами, а відсутність на робочому місці позивач не оскаржує. Крім того, профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача і розрахунок з позивачем проведено у день звільнення. Просять у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Вислухавши сторони та дослідивши докази по справі, суд у задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді провідного фахівця (інженера) відділу освіти з 05 вересня 2012 року, згідно наказу №311-к від 05.09.2012 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" виданого на виконання рішення Дубровицького районного суду від 05 вересня 2012 року (а.с.9).

Згідно наказу №85-к від 30.04.2013 року "Про звільнення ОСОБА_1" (а.с.5) ОСОБА_1 звільнений з посади провідного фахівця (інженера) управління освіти, молоді та спорту з 01.04.2013 року (п.4 ст.40 КЗпП України).

На підставі п.4 ст.40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.

Законодавець визначає, що поважними причинами варто визнати такі причини, що виключають вину працівника.

Відсутність позивача на робочому місті без поважних причин з 01 квітня по 30 квітня 2013 року підтверджується поясненнями представників відповідача в судовому засіданні.

Суд не може прийняти як поважну причину, причину вказану позивачем, а саме те, що він рахував, що знаходиться у відпустці, оскільки такої відпустки йому надано не було.

Із доповідних записок начальника групи господарського обслуговування Камінського О.М. та актів, складених комісією в складі 5 осіб про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочих днів від 01 квітня по 16 квітня 2013 року (а.с.53-77) вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці без вказаних на це причин.

Як вбачається із вказаних вище доповідних записок, начальник управління освіти, молоді та спорту Стасюк Н.І. зобов'язувала взяти пояснення від ОСОБА_1 про причини його відсутності на роботі.

Однак, дана вимога виконана не була у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'являвся в управління освіти, молоді та спорту.

Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача - начальник відділу освіти, молоді та спорту Стасюк Н.І., вона неодноразово телефонувала до позивача з пропозицією приступити до роботи та надати пояснення про причини невиходу на роботу, але позивач на роботу не виходив та відмовлявся надавати будь-які пояснення. Лише 16 квітня 2013 року при зустрічі позивача з нею у присутності голови профкому Твердюк В.М., позивач мотивував невихід на роботу потребою доглядати хвору матір та вимагав відпустку за 2013 рік. Від надання пояснень відмовився, однак заявив, що надасть такі пояснення на наступний день, тобто 17 квітня 2013 року.

Пояснення на яке вказував позивач, було надіслано відповідачу поштою.

Однак, як вбачається із вказаного пояснення (а.с.78) останнє не містить причин відсутності на роботі в період з 01 квітня 2013 року, а лише звинувачення в адресу відповідача, які не стосуються питання звільнення.

Посилання позивача в судовому засіданні про те, що він був відсутній на робочому місці з поважних причин, оскільки він, як вважав, перебував у відпустці та доглядав хвору матір, суд вважає, що не відповідає вимогам трудового законодавства.

Невихід працівника на роботу або самовільне використання без узгодження з власником або уповноваженими ним органом відпустки, відгулів рахується як неповажні причини відсутності працівника на роботі. Ніяких письмових заяв позивач начальнику відділу освіти, молоді та спорту про невихід його на роботу з поважних причин не надавав.

Суд не бере до уваги численні заяви позивача про надання йому відпустки, які передували періоду невиходу його на роботу, оскільки є наявний графік відпусток, де чітко зазначено період надання позивачу відпустки.

Як вбачається з наданого відповідачем повідомлення від 14.03.2013 року (а.с.15-16) за час трудової діяльності у відділі освіти позивача неодноразово відкликали із щорічних відпусток у зв'язку з виробничою необхідністю, однак всі дні відгулів за невикористані відпустки ним були використані у повному обсязі у зручний для нього час.

У судовому засіданні представником відповідача було звернено особливу увагу на те, що відділом освіти враховувалось становище позивача і його потребу у догляді за хворою матір'ю, а тому, першочергово враховуючи особисті інтереси позивача, останньому надавалися різні види відпусток і завжди відповідач ішов йому на зустріч.

Відповідно до роз'яснень п.22 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог п.24 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

В ході судового розгляду справи, судом в підтвердження правомірності звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України були досліджені: повідомлення відділу освіти від 14.03.2013 року про надання ОСОБА_1 щорічних оплачуваних відпусток (а.с.15-16), пояснююча ОСОБА_1 від 18.04.2013 року (а.с.26), доповідні записки та акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці за період з 01.04.2013 року по 16.04.2013 року (а.с53-77), повідомленням управління освіти, молоді та спорту від 22.04.2013 року про звернення до профкому з поданням про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогули (а.с.79).

Відповідно до п.п. 49, 49.9 Статуту профспілки працівників освіти і науки України, профспілковий комітет первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у згоді на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником який є членом Професійної спілки працівників освіти і науки України, що діє в установі чи закладі у випадках передбачених чинним законодавством.

Дана вимога Закону продубльована в ст.43 КЗпП України, де чітко зазначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених зокрема п.4 ст.40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Вказана вимога закону відповідачем дотримана, що підтверджується поданням від 16.04.2013 року №458/01-01/13 "Про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив проступок" (а.с.81) та повідомленням профспілкового комітету Управління освіти, молоді та спорту про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, інженера, з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України (у зв'язку з прогулами без поважних причин) з наданням йому гарантій і компенсацій при звільненні, передбачених чинним законодавством.

Отже, таку згоду на звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України профспілковий комітет Управління освіти, молоді та спорту дав правомірно.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позивач з 01 квітня по 30 квітня 2013 року вчинив прогул без поважної причини, що є підставою в силу п.4 ст.40 КЗпП України для його звільнення.

Крім того, суд вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури, встановленої законом, а доводи позивача про його незаконне звільнення та звільнення його без поважних причин, спростовується вказаними вище доказами по справі.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає .

Керуючись ст.ст.40, 43 КЗпП України, ст.ст.10, 60, 88, 209, 213-215, 218, 292, 294 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: З.С.Сидоренко