Рішення № 34478136, 30.10.2013, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/258/1539/13 258/3559/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 року м. Донецьк

Кіровський районний суд м Донецька в складі:

головуючого - судді Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Ярошенко І.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити майно з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити майно з-під арешту, визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Паращевіна І.В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-142, виданого 07 травня 2004 року Кіровським районним судом м. Донецька про конфіскацію майна належного позивачу, зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Паращевіна І.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-142, виданого 07 травня 2004 року Кіровським районним судом м. Донецька про конфіскацію майна належного позивачу, зупинення виконання провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-142, виданого 07 травня 2004 року Кіровським районним судом м. Донецька про конфіскацію майна належного позивачу, на період судового розгляду позовної заяви.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Донецька від 16 січня 2013 року відмовлено у відкриті провадження в справі № 258/78/13-ц (а.с.48).

25 лютого 2013 позивач, не погодившись з ухвалою Кіровського районного суду міста Донецька від 16 січня 2013 року, про відмову у відкритті провадження по справі та подав апеляційну скаргу (а.с.54-59).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Кіровського районного суду міста Донецька від 16 січня 2013 року відмовлено у відкриті провадження в справі № 258/78/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про звільнення майна з-під арешту, визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії скасовано в частині відмови у відкритті провадження у справі щодо позовних вимог про звільнення майна з-під арешту та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині. В іншій частині ухвалу Кіровського районного суду міста Донецька від 16 січня 2013 року, залишено без змін (а.с. 78-80).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Донецька від 05.04.2013 р. позов було залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви у порядку ст. 121 ЦПК України.

15.05.2013 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (а.с. 145).

31.05.2013 року ухвалою Кіровського районного суду міста Донецька провадження за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити майно з-під арешту зупинено до набрання законної сили рішення по адміністративній справі № 258/1900/13-А за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

07.08.2013 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити майно з-під арешту.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин. Згідно із ч. 2 цієї статті строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Враховуючи вищевикладене просив суд звільнити спірну квартиру з-під арешту.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та суду пояснив що він від виконання покарання за вироком суду не переховувався та не перешкоджав виконавчому провадженню по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-142, виданого 07 травня 2004 року Кіровським районним судом м. Донецька про конфіскацію майна належного позивачу.

Представники відповідача відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку у судових засіданнях позов не визнали, представник Паращевін І.В. надав письмові заперечення в яких, проти позову заперечував, при цьому наголошував, що позивач перешкоджав вчиненню виконавчих дій, також зазначив про те, що конфіскація майна не є стягненням в розумінні ст. ст. 49, 64 ЗУ «Про виконавче провадження».

Розглянувши доводи сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх відповідними доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із випискою з вироку Кіровського районного суду від 07.05.04 р. позивача було визнано винним у скоєні злочинів передбачених ст.ст. 307, 311 КК України та призначено основне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. (а.с.11).

На виконання цього вироку Кіровським районним судом був виданий виконавчий лист № 1-142 від 07 травня 2004 року (а.с.23-24).

02.08.2004 р. Відділом державної виконавчої службі Кіровського районного управління юстиції м. Донецька було відкрито виконавче провадження про конфіскацію майна ОСОБА_1 на користь держави (а.с. 25).

06.10.04 р. Відділом державної виконавчої службі Кіровського районного управління юстиції м. Донецька було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.26).

Свідоцтвом про право власності на квартиру від 20.06.2000 р. №28758 підтверджується право власності ОСОБА_1 на 1/5 квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

Протягом 2012 року відповідачем складено три акти щодо перешкоджанню вчиненню виконавчих дій позивачем, а саме не допуску державного виконавця до проведення опису частки квартири позивача (а.с.27-29).

Щодо доводів позивача стосовно застосування ч. 1,2 ст. 80 КК України, щодо звільнення особи від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в п'яти річний строк - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин та строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

То слід зазначити, що відповідно до п.13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання - про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Статтею 539 КПК України передбачено порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, при цьому звільнення від покарання відбувається згідно із ст. 74 КК України.

За таких обставин, звільнення позивача від відбування покарання в тому числі від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна відбувається відповідно до ст. 539 КПК України.

Так під час розгляду справи, позивачем не було надано ухвали місцевого суду про звільнення від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а отже у суду відсутні підстави для закриття виконавчого провадження.

Згідно частини 1 статті 74 Кримінального кодексу України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до постанови Микитівського районного суду м. Горлівка від 25.01.2007 року позивача було умовно-дострокове звільнено від відбування основного покарання на строк на 1рік 6 місяців 26 днів. Однак, зазначеною постановою він не звільнявся від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна і дане питання судом не вирішувалось.

Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна регулюється Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Додаткова мірна покарання (конфіскація майна), це не вид стягнення, та відповідно до п. 1 ст. 49 КК України покарання у виді конфіскації майна підлягає в примусовому вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Пунктом 1 ст. 64 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що майно яке підлягає конфіскації вилучається.

Враховуючи те, що позивач не надав доказів звернення до відповідного суду із клопотанням про звільнення від відбування покарання та відсутність відповідної ухвали суду про його задоволення, та у зв'язку з тим, що виконавче провадження про конфіскацію майна ОСОБА_1 на користь держави на час розгляду справи триває, суд приходить до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання звільнити майно з-під арешту - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суді може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2013 року.

Головуючий суддя Леонов О.С.