Ухвала суду № 34477983, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/19648/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-10839/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Комунального підприємства «Київський іподром»

про стягнення заборгованості у розмірі 952 050,22 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (надалі - позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Київський іподром» (надалі - відповідач, КП «Київський іподром»), у якому просила суд стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом в розмірі 952 050,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Письмових заперечень відповідача на касаційну скаргу позивача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зазначає про наявність у відповідача податкового та іншого боргу в загальній сумі 952 050,22 грн., який виник в результаті проведення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що 15.03.2006 складений акт № 127/1-22-03-00846346 (надалі акт).

При цьому в додаткових письмових поясненнях позивач вказує, що борг із податку на додану вартість у сумі 541 678,65 грн. виник внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007-2010 роки; борг з податку на прибуток у сумі 2 720,00 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.06.2009 № 0036801510; борг з комунального податку у сумі 10 037,13 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.07.2009 № 0011071530/0; борг із земельного податку у сумі 69 849,43 грн. виник у 2007 році внаслідок несплати узгоджених сум податку згідно поданих декларацій, а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.07.2009 № 0010731530/0; борг із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5 737,86 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000572312/0; борг із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8 627,77 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000562312/0; заборгованість із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305 169,10 грн. виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 № 0010112305/0 та від 20.08.2008 № 0006142304/0.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається у підтвердження своїх вимог, зважаючи на недодержання позивачем процедури погашення податкового боргу, а також беручи до уваги, що заходів, спрямованих на стягнення всієї суми цього боргу податковим органом не вжито. До того ж, мотивами оскаржуваної постанови стало те, що на час розгляду даної справи щодо частини позовних вимог вже були судові рішення, які набрали законної сили.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним на час звернення позивача до суду з даним позовом, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення), відповідно до пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 вказаного Закону є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 6.2.1 п. 6.2). Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених пп. 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без поперед нього направлення (вручення) податкового повідомлення (пп. 6.2.2 п. 6.2).

Відповідно до абз. 2 пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 цього ж Закону, податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем).

Згідно з положенням п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, структурний підрозділ стягнення податкового боргу веде реєстри виданих податкових вимог в електронному вигляді щодо окремих платників податків. Податковим органом ведуться окремі реєстри податкових вимог, які формуються: - на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника податків; - на підставі подання іншого контролюючого органу, яке надсилається до відповідного органу державної податкової служби (пп. 5.1). При формуванні податкової вимоги їй автоматично присвоюються порядковий номер вимоги за певний рік, номер податкової вимоги згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та її порядковий номер. Номер податкової вимоги складається з двох частин: через дріб проставляються номер податкової вимоги згідно з вимогами ст.6 Закону та її порядковий номер (пп.5.3).

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Зокрема, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Із аналізу зазначених законодавчих та підзаконних актів, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що податковий орган зобов'язаний направляти платнику податків податкові вимоги та вчиняти інші заходи, спрямовані на забезпечення погашення податкового боргу.

Разом з тим, позивачем не формувалися і не направлялися відповідачу вимоги про сплату податкового боргу, який заявлено до стягнення в судовому порядку.

При цьому надані позивачем податкові вимоги від 07.03.2006 № 1/897 та від 18.04.2006 № 2/1505 дійсно не можна вважати належним доказом вжиття позивачем заходів погашення спірного податкового боргу в досудовому порядку, оскільки зазначені вимоги складені у 2006 році відносно боргу, який виник у 2006 році, щодо стягнення якого минув встановлений у ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 1095-денний строк давності, що в свою чергу пов'язується законодавцем із відкликанням таких податкових вимог (пп. «д» пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 вказаного Закону).

Крім того, згідно постанов Господарського суду міста Києва від 20.11.2006 у справі № 28-222-А та від 22.10.2007 у справі № 25-265-А, вказані податкові вимоги вже були використані відповідачем як підстава для стягнення податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доводи позивача про наявність у відповідача боргу із збору за виграш у бігах на іподромі у сумі 5 737,86 грн. ґрунтуються на посиланнях на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000572312/0, а про наявність боргу із збору за участь у грі на тоталізаторі на іподромі у сумі 8 627,77 грн. на податкове повідомлення-рішення від 15.03.2006 № 0000562312/0, однак ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011, яка набрала законної сили, закрито провадження в цій частині позовних вимог.

Щодо решти вимог позивача, слід зазначити, що за загальними правилами наявність боргу випливає із факту несплати узгодженого зобов'язання, яке може бути нараховане: рішенням контролюючого органу або самостійно визначено платником у поданих податкових деклараціях (розрахунках). За наявності спору між сторонами та відсутності у справі належних доказів виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати зазначених вище податків і зборів, у суду немає підстав стверджувати про наявність такого боргу.

При цьому, надані позивачем роздруківки облікових карток та інші повідомлення про наявність боргу не є належними доказами у підтвердження виникнення зобов'язань і як наслідок боргу, оскільки не відносяться законом до таких підстав.

Так, стверджуючи про наявність боргу з податку на додану вартість у сумі 541 678,65 грн., позивач посилається на несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданих декларацій за 2007 - 2010 роки, однак позивач не вказує ні конкретних обставин виникнення боргу (звітні періоди, підстави, суми), а також не подає декларацій з відмітками податкового органу про їх прийняття.

Стверджуючи про наявність у відповідача боргу з податку на прибуток у сумі 2 720,00 грн., позивач посилався на податкове повідомлення-рішення від 17.06.2009 № 0036801510. Разом з тим, сума нарахованого зобов'язання згідно вказаного повідомлення-рішення становить лише 2 210,00 грн. Інших доказів на підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 2 720,00 грн. позивачем до суду не надано, натомість відповідачем надано платіжний документ про сплату податку на прибуток за 2010 рік на суму 13 782,00 грн.

Стверджуючи про наявність у відповідача боргу з комунального податку у сумі 10 037,13 грн., позивач посилався на податкове повідомлення-рішення від 13.07.2009 № 0011071530/0, однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 1 530,00 грн. Інших доказів у підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 10 037,13 грн. позивачем до суду також не надано, натомість відповідачем було надано платіжні документи про сплату комунального податку на суму 5 540,60 грн. і картку рахунку по комунальному податку, що додатково вказує на сплату 3 640,63 грн.

Стверджуючи про наявність у відповідача боргу із земельного податку у сумі 69 849,43 грн., позивач посилався на податкове повідомлення-рішення від 07.07.2009 № 0010731530/0, однак сума нарахованого зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення становить лише 340,00 грн. Позивач також зазначає про несплату відповідачем узгоджених сум податку згідно поданої у 2007 році декларації, однак жодних конкретних обставин виникнення боргу не вказує, декларацій за 2007 рік з відмітками податкового органу про прийняття не надав. Натомість відповідач надав до суду платіжні документи про сплату земельного податку на суму 9 907,89 грн.

Щодо боргу із збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 1 607,21 грн.; із збору за спеціальне водокористування у розмірі 3012,00 грн.; із збору за участь в бігах на іподромі у розмірі 340,00 грн.; із транспортного збору у розмірі 3271,04 грн., позивачем не було вказано ні конкретних обставин виникнення таких заборгованостей (звітні періоди, підстави, суми), а також не подано жодних належних доказів, які б підтверджували їх виникнення.

Окрім цього колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що твердження позивача про наявність заборгованості із сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 305 169,10 грн., яка виникла на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.10.2007 № 0010112305/0 та від 20.08.2008 № 0006142304/0, не можуть бути предметом дослідження в межах даної справи, оскільки позовна заява не містить обставин наявності зазначеної заборгованості й вимог про її стягнення, а додаткові письмові пояснення позивача не є заявою про зміну предмету чи підстав позову, в тому числі, про збільшення позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій про відмову в їх задоволенні такими, що ґрунтуються на приписах матеріального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2а-10839/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна