Постанова № 34477968, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. Київ К-42252/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у письмовому провадженні касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Асоль» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 по справі №2-а-844/10/0270 за позовом Малого приватного підприємства «Асоль» до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2010 позовні вимоги Малого приватного підприємства «Асоль» (далі-МПП «Асоль», позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-Гайсинська МДПІ, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 16.12.2009 №0000702306/0 про застосування фінансових санкцій у розмірі 2125,00грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 21.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон України №509-ХІІ) Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон України №265/95-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2009 Гайсинською МДПІ проведена перевірка господарських одиниці позивача - магазину «Асоль», розташованого за адресою: с.Соболівка, вул. 40-річчя Перемоги, щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №55/02118/23/32258301 від 04.12.2009, яким встановлено порушення МПП «Асоль» вимог п.п. 9, 10, 11 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, а саме: незабезпечення зберігання п'яти щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме, №№399, 487, 565, 579, 710; незабезпечення зберігання двох контрольних стрічок до фіскальних звітних чеків, а саме, №№ 399, 487; проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме, вино «КАБЕРНЕ» запрограмовано без найменування товару «вино».

На підставі вказаного акту Гайсинською МДПІ прийнято рішення від 16.12.2009 №0000702306/0, яким до позивача на підставі п.4, п.5 та п.6 ст.17, Закону України №265/95-ВР застосовано штрафні санкції у розмірі 2125,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з дотримання податковим органом при проведенні перевірки вимог чинного законодавства, наявності фіскальних звітних чеків №579 та №710 в книзі обліку розрахункових операцій, та наявності в матеріалах справи контрольної стрічки до фіскального звітного чеку №399. В частині застосування штрафних санкцій за порушення п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР суд виходив з того, що фіскальний чек за 03.12.2009 відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 (далі-Порядок №614).

Про з таким висновком суд апеляційної інстанції не погодився та відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що незабезпечення фіскальних звітних чеків №№399, №487, 565 та стрічки до фіскального звітного чеку №487 свідчить про наявність вчинено порушення п.п. 9, 10 Закону України №265/95-ВР, а наявність порушення п.11 вказаної статті позивачем не заперечується.

Разом з тим, з таким висновком суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. п.9, 10 ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Згідно з п. 4 ст. 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну застосовується фінансова санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п.5 ст.17 Закону України №265/95-ВР).

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначені фінансові санкції встановлені за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій, а також друкувати та зберігати контрольну стрічку.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек та контрольну стрічку, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи чек у книзі обліку розрахункових операцій та контрольну стрічку - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п. 4 та п.5 ст. 17 Закону України №265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення п.9 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, та десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за порушення п.10 ст. 9 Закону України №265/95-ВР, незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій та друку контрольної стрічки та/або її незберігання.

Також до позивача на підставі п. 6 ст. 17 Закону України №265/95-ВР застосовано фінансові санкції у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Водночас факт відсутності попереднього програмування спростовується матеріалами справи, а окремі недоліки такого програмування не становлять складу правопорушення.

Отже, враховуючи вищезазначене та за встановлених судом обставин щодо вчинення позивачем порушення п.9 та п.10 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00грн. на підставі п.4 ст. 17 Закону України №265/95-ВР (340,00грн.) та п.5 ст. 17 Закону України №265/95-ВР (170,00грн.) є правомірним.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на порушення податковим органом вимог чинного законодавства при проведенні перевірки, оскільки згідно ст. 112 Закону України №509-ХІІ право на здійснення позапланової перевірки працівники податкового органу отримують за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, оформлених відповідно до вимог зазначеної норми Закону. Ненадання цих документів або їх надання з порушенням встановлених вимог є підставою для недопущення працівників податкового органу до проведення виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється відповідними контролюючими органами.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але судом апеляційної інстанції при вирішенні частини позовних вимог невірно застосовано норму матеріального права, відповідно до приписів ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 225, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Асоль» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 змінити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1615,00грн. Прийняти в цій частині нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.12.2009 №0000702306/0 в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 1615,00грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв