Ухвала суду № 34477503, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/57810/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Весельської Т.Ф., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року по справі за позовом КП Ворошиловського району "Комунсервіс" до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Комунальне підприємство Ворошиловського району «Комунсервіс» (далі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення №324/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року, №322/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року, № 325/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року та про скасування рішень про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі акту № 03-18/107 від 30.03.2012 року про результати планової перевірки КП Ворошиловського району «Комунсервіс» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 01.10.2009 року до 01.03.2012 року, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2009 року по 01.03.2012 року, були винесені вище зазначені рішення про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів. Просив їх скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову, а саме: скасовано рішення УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька №324/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року, № 322/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року, № 325/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058 та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464) та дійшов висновку, що дії відповідача відповідали вимогам зазначених Законів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та, задовольняючи позов, судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку відповідач, при винесенні спірних рішень про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів, застосував правову норму, яка втратила чинність.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки № 03-18/107 від 30.03.2012 року в п. 3 Правильність нарахування та сплати страхових внесків, були встановлені порушення вимог ст. 19, 20 Закону № 1058 щодо повноти включення до фонду оплати праці найманих працівників виплат, на які нараховуються внески за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року (а.с.9-40).

Рішенням № 324/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року було застосовано фінансові санкції до позивача, на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону України № 1058 у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених в повному обсязі або несвоєчасно сплачених авансових платежів в розмірі 8166,89 грн. В розрахунку суми фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків вказаний період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року (а.с.3-4).

Рішенням № 322/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року було застосовано фінансові санкції до позивача, на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України № 1058 у вигляді стягнення суми штрафу за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) в сумі 38696,68 грн. В розрахунку суми фінансових санкцій за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, вказаний період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року (а.с.5-6).

Рішенням № 325/02/44/1/24654226 від 14.05.2012 року було застосовано фінансові санкції до позивача, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України № 1058, за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, в розмірі 29040,81 грн. В розрахунку фінансових санкцій за подання за не встановленою формою до органів Пенсійного фонду України відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, вказаний період з 2009 року по грудень 2010 року (а.с.7-8).

Відповідно до статті 106 Закону України від 09.07.2003р № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) - відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому, згідно з пунктом 3 частини 9 статті 106 Закону за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не: за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей,. звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Пунктом 7 частини 9 статті 106 Закону за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що дана норма права, як і стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058- ІV, яка регламентує вчинене порушення та встановлена відповідачем в Акті, втратила чинність з 01 січня 2011 року, згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464- ІV, тобто не діяла на дату прийняття УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області оскаржуваних рішень станом на 14 травня 2012 року.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Конституційний Суд України у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

У Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року відсутня пряма вказівка про надання зворотної дії у часі положенням у частині проведення перевірки та встановлення порушень, що має наслідком накладення штрафу за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.

Тобто, УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області протиправно прийнято рішення від 14 травня 2012 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів.

Колегія суддів приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні. Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року по справі за позовом КП Ворошиловського району "Комунсервіс" до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області про стягнення коштів, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

О.Ф.Ситников