Постанова № 34477199, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (11:33)м.Сімферополь Справа №2а-9534/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Петришак М.Я.,

від відповідача ТОВ "Криммаркет Центр" - Рульова І.П.,

від відповідача ПП "Рекон" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом

Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммаркет Центр", Приватного підприємства "Рекон"

про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Суть спору. Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммаркет Центр" (далі- відповідач 1) та Приватного підприємства "Рекон" (далі- відповідач 2) в якому просять стягнути з ПП «Рекон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммаркет Центр" грошові кошти в розмірі 549195,40грн, а також стягнути в дохід державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммаркет Центр" суму в розмірі 549 195,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачами укладено договори про надання послуг не спрямованих на реальне настання правових наслідків, у зв'язку із чим кошти, отримані за правочини, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства підлягають стягненню на користь держави.

Ухвалами суду від 03.09.2012 відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 25.10.2012 у справі призначено судово-економічну експертизу, у звіз чим зупинено провадження у справі, яке відновлено ухвалою від 15.07.2013.

Під час розгляду справи позивача Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим було реорганізовано у Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка на час розгляду справи є її правонаступником.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила останні задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснила, що угода яка є предметом спору була укладена та виконана сторонами належним чином, про що надані відповідні документи та докази.

Представник відповідача 2 в судове засідання жодного разу не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції на час подання даного позову, далі- Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону № 509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, спір у даній справі стосується реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, що встановлюються між цим органом, суб'єктом господарювання, і пов'язані з його компетенцією щодо здійснення відповідних управлінських функцій. Зазначені повноваження податкового органу визначають його статус у даних відносинах як владного суб'єкта, а суб'єктів господарювання -як підпорядкованих суб'єктів. Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та характером є адміністративними. Таким чином, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки податковий орган у даному випадку у розумінні п. 7 ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, а відтак, посилання відповідача, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку Господарсько-процесуального кодексу України, є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідачі є юридичними особами та є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Посадовими особами позивача проведена перевірка відповідача 1 з питань взаємовідносин з ПП «Рекон» (ЄДРПОУ30056555) за серпень 2011. За результатам перевірки складено Акт №16712/23-4/32624945 від 15.11.2011 в якому встановлено, зокрема порушення ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків та відповідно є нікчемним.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Висновки перевірки обґрунтовані тим, що ПП «Рекон» на час перевірки мало стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження» (продавець), на суму ПДВ 58333 грн. сформувало податковий кредит ТОВ "Криммаркет центр". Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «Рекон» відобразило у своїй податковій звітності підприємства з наступними станами: ТОВ «Єистемактив-Буд» (ЄДРПОУ 37264189) основні фонди відсутні, чисельність працівників -0. стан 32 «фактична адреса не встановлена.

До перевірки не були надані будь-які фінансово-господарські документи і обов'язкові письмові запити ДПІ в м. Сімферополі. Запит про надання інформації та нак про проведення перевірки підприємство отримало, документів до перевірки не надано.

Аналізуючи дані податкової звітності (для перевірки не представлено жодні первинних бухгалтерських документів) встановлено, що ТОВ "Криммаркет центр декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) які фактично не відбувались.

Оскільки на ТОВ «Системактив-Буд» (ЄДРПОУ 37264189) відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ «Системактив-Буд» (ЄДРПОУ 37264189) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до части 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначеної угоди мають ознаки нікчемності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у відповідачів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачами при проведені господарських операцій оформлені первинні документи, які відображені в податковому обліку відповідача 1, що не заперечувалось позивачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факти сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Відповідно до частини 1,2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.04.2011 між ТОВ «Криммаркет Центр» та ПП «Рекон» укладений Договір № 2, згідно якого ПП «Рекон» зобов'язується на свій ризик, своїми силами та з своїх матеріалів в межі калькуляції вартості робіт (Додаток № 1 до Договору) виконати в установлений цим Договором строк оздоблювальні роботи ротонди на об'єкті «Культурно-музейний та готельний комплекс колишнього будинку О.А. Спендіарова» у м.Ялта по вул.Катеринівська,3, відповідно до наданою проектною документацією та чинними в Україні нормами, а ТОВ «Криммаркет Центр» зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 2.1 Договору строк виконання робіт складає два календарних місяця з моменту отримання авансового платежу у розмірі 350 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт визначена калькуляцією та складає не більше 549 195,40 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 40 копійок), у т.ч. ПДВ - 91 532,57 грн.

Платіжним дорученням №81 від 11.08.2011 ТОВ «Криммаркет Центр» перерахував ПП «Рекон» кошти в розмірі 350000грн., в т.ч. і ПДВ 58 333,33грн.

Акт здачі-приймання робіт між сторонами не підписано, у зв'язку із неналежним виконанням вказаних послуг з боку ПП «Рекон».

Викладене вище цілком підтверджується також і висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №249-02/11 від 10.07.2013, якою встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються висновки, викладені в акті перевірки відповідача.

Отже в судовому засіданні беззаперечно встановлено, та не оскаржено представником позивача, що на виконання вказаних зобов'язань про надання послуг між відповідачами були складені первинні бухгалтерські документи. Представником позивача заперечувалось та наголошувалось на тому, що останні є фіктивними, тобто без настання реальних наслідків за угодою.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Судом також встановлено та ніким не оскаржено той факт, що обидва відповідачі в перевіряємий період часу були зареєстровані у якості юридичних осіб та являлись платниками ПДВ.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи оцінки вимогам позивача із посиланням на конкретні правові норми, то суд зазначає, що ст.228 ЦК України та ст.208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З огляду на вказані правові норми, позивачем не обґрунтовано, в кого саме із відповідачів була мета на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також застосування відповідних наслідків цього. З огляду на характер заявлених вимог, на думку позивача вказана мета була тільки у ТОВ "Криммаркет Центр" оскільки позивач просить стягнути одержане за договором тільки із нього. Між тим, за положеннями ст.208 ГК України повинно стягуватись в дохід держави одержане останнім або належне йому на відшкодування виконаного.

Є не мотивованими вимоги позивача в пункті 1 позовних вимог, щодо стягнення з ПП «Рекон» на користь ТОВ "Криммаркет Центр" грошові кошти в розмірі 549195,40грн., оскільки останні заявлені поза межами повноважень податкової інспекції, та може бути спором двох господарюючих суб'єктів в рамках господарської справи, а ні як не предметом адміністративної справи в рамках даного позову.

Отже позивачем взагалі не обґрунтовано, у зв'язку із чим стягненню підлягає сума тільки із Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммаркет Центр" та підстави її стягнення є безпідставними.

Згідно із ч.5 ст.94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Оскільки про компенсацію судових витрат відповідачами не заявлялось, останні на їх користь судом не стягувались.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 17.09.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.