Постанова № 34477071, 22.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 910/3666/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гарнага П.А. - за довіреністю

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. (дата складання рішення 05.08.2013р.)

по справі №910/3666/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

до 1) Чернігівської обласної державної адміністрації

2) Головного управління Держземагенства в Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Славутицька міська рада Київської області

про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації та Головного управління Держземагенства в Чернігівській області про припинення права Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на постійне користування земельною ділянкою, площею 7,56 га, яка надана для будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до села Н.Рудня згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року та зобов'язання Головне управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на постійне користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. провадження у справі №910/3666/13 в частині позовних вимог про припинення права Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на постійне користування земельною ділянкою площею 7,56 га, яка надана для будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до села Н.Рудня згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року, припинено; в задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача 2 - Головного управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на постійне користування земельною ділянкою площею 7,56 га, яка надана для будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до села Н.Рудня згідно з рішенням ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області від 14.02.1992 року, відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. та стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" 1 147,00 грн. судового збору.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. в частині покладення на позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн. помилкове, не відповідає дійсним обставинам справи та порушує норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2013р. у справі №910/3666/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2013р.

17.10.2013р. через відділ документального забезпечення суду від Чернігівської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. - без змін, справу розглянути за відсутності свого представника.

У судове засідання 22.10.2013р. з'явився представник позивача, представники відповідачів та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та третьої особи, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Частиною 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно із ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого Радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області Української РСР відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №9, Управлінню капітального будівництва виробничого об'єднання Чорнобильська електростанція надано в постійне користування 7,56 га земель для будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до с. Н.Рудня.

Відповідно до Акту приймання - передачі відомчих об'єктів у комунальну власність від 31.03.2001р., комісією, створеною відповідно до рішення міського виконкому м. Славутич №22 від 17.01.2001р. "Про склад постійно діючої комісії з питань передачі об'єктів права держаної власності в комунальну власність територіальної громади міста Славутича", територіальній громаді міста Славутич передано об'єкт "Автодорога "Н. Рудня-Любеч-Неданчичі" (п.36 додатку №1 до Акту прийому-передачі), що належить ВП "ЧАЕС" НАЕК "Енергоатом".

Позивач звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою вих. №1323/39/09-101 від 26.03.2012р. про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 7,56 га, оскільки об'єкт "Автодорога "Н. Рудня-Любеч-Неданчичі" передано Чорнобильською АЕС у комунальну власність. Балансоутримувачем цього об'єкту є КП "Управління житлово-комунального господарства».

Чернігівська обласна державна адміністрація, у відповідь, листом вих. №06-05/1740 від 16.05.2012р. повідомила про те, що у разі надходження клопотання від КП "Управління житлово-комунального господарства» м. Славутича про оформлення права користування згаданою земельною ділянкою, Чернігівською обласною державною адміністрацією буде припинено право користування земельною ділянкою позивачу.

Позивач, не погоджуючись з такою позицією Чернігівської обласної державної адміністрації, повторно звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою вих. №2427/39/9-242 від 13.06.2012р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,56 га.

Відповіді на дану заяву позивач не отримав, відповідне рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Чернігівською обласною державною адміністрацією прийняте не було, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до організаційної структури Виробничого об'єднання "Чорнобильська АЕС" (ВО ЧАЕС), затвердженої наказом №80 від 01.02.1990р., в якості структурного підрозділу до складу ВО ЧАЕС було включено Управління капітального будівництва ВО ЧАЕС.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1268 від 17.10.1996р. на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур було створено Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України, Наказу Державного комітету України по використанню ядерної енергії №138 від 31.03.1997р. та Наказу Міністерства енергетики України №22 від 22.09.1997р. ДП «ВО «Чорнобильська АЕС» увійшло до складу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в якості відособленого підрозділу.

Постановою Кабінету Міністрів України №399 від 25.04.2001р. "Про утворення державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на базі відособленого підрозділу "Чорнобильська АЕС" ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" шляхом його виділення із складу зазначеної компанії з віднесенням до сфери управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 3.2. Статуту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (нова редакція), затвердженого Міністром України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та зареєстрованого державним реєстратором 06.11.2008р. за № 13601050008000015, Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» утворене внаслідок реорганізації Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», підпорядкованої Міністерству палива та енергетики України, шляхом виділення із її складу відособленого підрозділу «Чорнобильська АЕС».

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач - ДСП "Чорнобильська АЕС" є правонаступником прав та обов'язків Управління капітального будівництва НВО ЧАЕС, на яке був оформлений державний акт на право постійного користування землею, виданого Радою народних депутатів Ріпкинського району Чернігівської області Української РСР відповідно до рішення ІХ сесії 21 скликання Неданчицької сільської ради народних депутатів від 14.02.1992р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №9.

З огляду на положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 2 квітня 2002 року "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (чинної на час виникнення спірних правовідносин), де зазначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте Управлінням капітального будівництва НВО ЧАЕС у 1992 році в установленому законом порядку, не втрачено позивачем, як правонаступником, та зберігається до його належного переоформлення.

Пунктами «а», «е» ч. 1 ст.141 ЗК України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то відповідно розпорядження щодо неї здійснює Чернігівська обласна державна адміністрація.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 ЗК України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, оскільки Чернігівською обласною державною адміністрацією не було прийняте рішення за заявами позивача про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, площею 7,56 га, позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, Чернігівська обласна державна адміністрація прийняла розпорядження №272 від 11.07.2013р. "Про припинення права користування земельними ділянками", яким припинено право постійного користування Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" як правонаступника Управління капітального будівництва науково-виробничого об'єднання "Чорнобильська АЕС" земельними ділянками на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району, у зв'язку з добровільною відмовою, наданих для будівництва автодороги Комарівка-Мекшунівка площею 8,59 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів за №8) та будівництва автодороги від Неданчичі-Любеч до с. Н. Рудня площею 7,56 га (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в книзі записів державних актів за №9). Пунктами 2, 3 вказаного розпорядження, земельні ділянки загальною площею 16,15 га передано до земель запасу на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району та доручено Ріпкинській районній державній адміністрації забезпечити внесення відповідних змін до земельно-облікових документів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що предмет спору у даній справі в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,56 га відсутній, в зв'язку з чим правомірно припинив провадження у справі в цій частині вимог на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача 2 - Головне управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру про припинення права Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на постійне користування земельною ділянкою площею 7,56 га, оскільки на час звернення з позовом в цій частині вимог було відсутнє порушене право позивача за захистом якого він звернувся до суду.

Разом з тим, судова колегія вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про покладення на позивача витрат по сплаті судового збору, в зв'язку з припиненням провадження у справі в частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

При цьому, суд першої інстанції послався на п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де визначено, що статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Однак, дійшовши правильного висновку, що припинення провадження у справі в частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 7,56 га, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору, місцевим господарським судом не обгрунтовано підстав, згідно з правилами ст. 49 ГПК України, для покладення на позивача судового збору в цій частині вимог.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Оскільки провадження у даній справі в частині вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 7,56 га припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з тим, що Чернігівською обласною державною адміністрацією право постійного користування Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" як правонаступника Управління капітального будівництва науково-виробничого об'єднання "Чорнобильська АЕС" вказаною земельною ділянкою припинено, у зв'язку з добровільною відмовою, лише після звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів вважає, що судовий збір в цій частині вимог в розмірі 1147 грн. має бути покладений на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, а саме на відповідача 1 - Чернігівську обласну державну адміністрацію, що є правом суду незалежно від результатів вирішення спору.

Посилання Чернігівської обласної державної адміністрації у відзиві на апеляційну скаргу на те, що для вирішення питання про припинення права постійного користування земельними ділянками на підставі поданої ДСП «Чорнобильська АЕС» заяви про добровільну відмову від права постійного користування та підготовки проекту розпорядження про припинення права постійного користування позивач до облдержадміністрації не подав документи, що підтверджують правонаступництво між позивачем та Управлінням капітального будівництва НВО ЧАЕС, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, про необхідність надання таких документів відповідач 1 повідомив позивача лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується листом відповідача 1 № 10-05/2989 від 17.05.2013р.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача 2 - Головне управління Держземагенства в Чернігівській області внести відповідні зміни до бази даних земельного кадастру, судовий збір, у відповідності до ст. 49 ГПК України, в цій частині вимог правомірно покладений на позивача.

Водночас, судовою колегією встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, в якому об'єднано дві вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачений позивачем лише з однієї вимоги в розмірі 1147 грн., на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про достягнення з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України недоплаченої суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 147,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. у справі №910/3666/13 підлягає зміні в частині розподілу судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. у справі №910/3666/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. у справі №910/3666/13 змінити.

3. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. у справі №910/3666/13 пунктами 3, 4 наступного змісту:

3. Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7; ідентифікаційний код 00022674) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1; ідентифікаційний код 14310862) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1; ідентифікаційний код 14310862) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31215206783001, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору».

4. Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7; ідентифікаційний код 00022674) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1; ідентифікаційний код 14310862) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/3666/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Ільєнок Т.В.

Коротун О.М.