Рішення № 34477051, 28.10.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2013 р.Справа № 924/1024/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" м. Ходорів Жидачівський район Львівська область

до публічного акціонерного товариства Агрофірма "АВІС" с. Гуменці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область

про стягнення 1367810,06 грн., з яких 1335868,80 грн. основний борг, 26345,22 грн. - пеня, 5596,04 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Янклевич Я.Є - представник за довіреністю від 06.08.2013р.

від відповідача: Сидоренко О.Е. - представник за довіреністю №65 від 25.10.2013р.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач - ТОВ "Дунапак-Україна" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ПАТ "Агрофірма "АВІС" 1365018,10 грн., з яких 1335868,80 грн. - основний борг, 23507,09 грн. - пеня, 5642,30 грн. 3% річних. При цьому останній просить суд стягнути з відповідача 26000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копії договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р., видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, рахунків на оплату, банківських виписок, акту звірки взаємних розрахунків за договором №250313/01 від 25.03.2013р.

Ухвалою суду від 14.08.2013р. порушено провадження у справі №924/1024/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін. Розгляд справи відкладався.

18.09.2013р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 25.09.2013р. вказане клопотання задоволено.

Надалі предметом спору виступила вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1367810,06 грн., з яких 1335868,80 грн. основний борг, 26345,22 грн. - пеня, 5596,04 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 25.09.2013р. представник відповідача повідомив про визнання суми основного боргу в розмірі 1335868,80 грн. та до матеріалів справи додав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого зазначив про відсутність специфікації до спірного договору, заперечив проти нарахованих позивачем до стягнення сум пені та 3% річних з огляду на відсутність підтвердження факту відвантаження товару для початку їх нарахування позивачем та специфікації з датою граничної поставки. При цьому останній заперечив щодо розміру сплачених позивачем послуг адвоката оскільки вважає вартість послуг адвоката завищеною.

Представником позивача у судовому засіданні 25.09.2013р. надано найменування послуг адвоката та їх вартість по виконанню умов договору про надання юридичних послуг від 19.08.2013р. у справі №924/1024/13.

Ухвалою суду від 09.10.2013р. строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено.

До судового слухання справи 28.10.2013р. на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі №924/1024/13, в яких зазначив про поставку продукції відповідачу за період з 26.03.2013р. по 18.07.2013р. на загальну суму 2577084,96 грн. та часткову оплату останнім за неї у сумі 1241216,16 грн., яка зарахована в порядку черговості поставок. Представник позивача вказує про відсутність оплати за поставлену продукцію за період з 11.05.2013р. по 19.07.2013р. на суму 1335868,80 грн. На підтвердження письмових пояснень представником позивача додано копії видаткових накладних за період з 26.03.2013р. по 10.05.2013р., довіреностей, товарно-транспортних накладних, рахунків за період з 11.05.2013р. по 19.07.2013р., банківських виписок, та акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.03.2013р. по 18.10.2013р.

До судового засідання 28.10.2013р. надійшла заява представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі №924/1024/13, проведення якої доручити Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 4). У вказаній заяві останній просить суд на вирішення експертів поставити такі запитання: який загальний обсяг товару був поставлений ТОВ «Дунапак-Україна» та ПАТ Агрофірмі «Авіс»; на підставі яких договорів (договору) здійснювалась поставка ТОВ «Дунапак-Україна»; чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві розмір заборгованості у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору (№250313/01 від 25.03,2013 року); чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах ТОВ «Дунапак-Україна» розмір заборгованості за поставлений ПАТ Агрофірмі «Авіс» товар; які вимоги правил обліку даних про доходи і видатки не були виконані за приймання-здавання товарно-матеріальних цінностей; які відхилення від правил були допущені під час складання розрахункових і платіжних відомостей та інших документів; чи дотримувалась визначена методика ведення бухгалтерського обліку в даних господарських операціях; чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах ТОВ «Дунапак-Україна» розмір заборгованості за поставлений ПАТ Агрофірмі «Авіс» товар. Оплату за проведення експертизи представник відповідача у заяві просить покласти на позивача.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013р. на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві та додаткових поясненнях до справи. Стосовно клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи повідомив, що зазначене клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню у зв'язку з його безпідставністю. При цьому повідомив, що позивач не погоджується оплатити експертизу, оскільки витрати, пов'язані з її проведенням під час судового розгляду має нести заінтересована в цьому сторона.

Повноважний представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2013р. позицію викладену у відзиві на позовну заяву від 24.09.2013р. підтримав. Стосовно клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи повідомив, що відповідач не погоджується з оплатою її проведення. Відносно позовних вимог представник відповідача вказав про визнання позовних вимог по стягненню 1335868,80 грн. основного боргу в повному обсязі, а в частині стягнення 26345,22 грн. - пені та 5596,04 грн. - 3% річних заперечив з огляду на доводи викладені у відзиві на позов та клопотанні про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

В порядку ст. 32 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язав представників сторін, які беруть участь в судовому процесі пояснення викласти письмово.

У письмових пояснень представником позивача відображено позицію викладену в судовому засіданні, а представником відповідача повідомлено про можливість визнання позовних вимог лише після проведення експертизи.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна" (постачальник) та публічним акціонерним товариством „Агрофірма „Авіс" (покупець) укладено договір поставки №250313/01 від 25.03.2013р. (з врахуванням змін та доповнень, внесених протоколом розбіжностей №1 до договору №250313/01 від 25.03.2013 року (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язується поставити й передати у власність покупця гофрокартонну продукцію виробництва ТОВ "Дунапак - Україна", іменовану надалі "товар", а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування і асортимент товару, що поставляться, вказуються в додатках (Специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною його частиною, відповідна кількість вказується у заявках покупця.

Загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товарів, поставлених згідно цього договору за весь строк його дії станом на останній день терміну дії договору (п. 1.4 договору).

Товар поставляється на умовах "DAP" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору, якщо інше не визначене в додатках (специфікаціях) до договору. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової та/або товаро-транспортної накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження на складі покупця. Право власності на поставлений товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної покупцем. Асортимент, вид, найменування, розміри, кількість, якість, бажані строки поставки товару вказуються покупцем у додатках (Специфікаціях) та заявках на виготовлення. Товар може поставлятись з відхиленням +/- 5 % від замовленого обсягу товару. Товар виготовляється та поставляється на підставі додатків (Специфікацій) до даного договору, заявок покупця і технічної документації розробленої для виготовлення цих заявок і належним чином відображаючи підписи та печатки обох сторін (п.п. 3.1 - 3.5 договору).

Згідно з розділом 4 "Ціна товарів і порядок розрахунків" договору ціна товару, що поставляється, вказується в додатках (Специфікаціях) до даного договору. Зміна цін товару оформлюється додатковими угодами до додатку (Специфікації) або шляхом підписання нового додатку (Специфікації). Розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 11 (одинадцяти) календарних днів після розвантаження товару, якщо інше не вказане в додатках (Специфікаціях). Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця. Загальна сума неоплаченого товару не може перевищувати 780 (сімсот вісімдесят) тис. грн.

Відповідно до п. п. 5.2, 5.6 договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за цим договором.

Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й дії до 31 грудня 2013 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Будь-які зміни й доповнення до даного договору дійсні лише за умови, що вони складені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін. Письмовою формою для цілей даного договору розуміється як складання єдиного документа, так і обмін листами й повідомленнями з використанням засобів телеграфного й факсимільного зв'язку, які належним чином відтворюють підписи повноважних представників сторін (п. 9.2 договору).

Договір поставки №250313/01 від 25.03.2013р. та протокол розбіжностей №1 до договору № 250313 від 25.03.2013 року підписано та скріплено відбитками печаток сторін. При цьому на договорі наявна відмітка "Договір чинний з протоколом розбіжностей №1 від 25.03.2013р."

Позивачем до матеріалів справи додано копії замовлень від 22.04.2013р., від 07.05.2013р. та від 10.05.2013р. згідно договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р. про поставку гофроящика №18 визначеного в заявці з визначеними датами поставки.

На виконання умов договору позивачем поставлено (передано повноваженому представнику покупця згідно довіреностей), а відповідачем (покупцем) отримано товар, що підтверджується підписаними останнім видатковими накладними: №438 від 26.03.2013р. на суму 120358,08 грн., №441 від 27.03.2013р. на суму 120358,08 грн., №448 від 27.03.2013р. на суму 120 358,08 грн., №655 від 25.04.2013р. на суму 89717,76 грн., №681 від 27.04.2013р. на суму 85639,68 грн., №684 від 29.04.2013р. на суму 93795,84 грн., №687 від 29.04.2013р. на суму 70856,64 грн., №704 від 02.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №705 від 01.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №706 від 02.05.2013р. на суму 25956,00 грн., №731 від 09.05.2013р. на суму 87014,40 грн., №732 від 09.05.2013р. на суму 63283,20 грн., №733 від 09.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №748 від 10.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №747 від 11.05.2013р. на суму 90969,60 грн., № 765 від 14.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №784 від 15.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №785 від 16.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №787 від 16.05.2013р. на суму 86767,20 грн., №786 від 17.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №857 від 24.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №859 від 27.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №882 від 28.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №1111 від 04.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1117 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1118 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1121 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1122 від 05.07.2013р. на суму 66496,80 грн., №1217 від 19.07.2013р. на суму 90969,60 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. Всього поставлено товар - гофроящик на загальну суму 2 577 084,96 грн.

Крім того поставка товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на виконання умов щодо поставки продукції позивачем виставлено до оплати відповідачу відповідні рахунки за період з 11.05.2013р. по 19.07.2013р.

Відповідачем товар поставлений у період з 26.03.2013р. по 10.05.2013р. оплачено в сумі 1241216,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9688 від 13.05.2013р., №9813, №9814, №9815, №9816, №9817, №9818 від 23.05.2013р., №10686 від 18.07.2013р., №9665 від 08.05.2013р. та банківськими виписками від 26.03.2013р., від 27.03.2013р., від 08.05.2013р., від 13.05.2013р., від 23.05.2013р., від 18.07.2013р.

Докази погашення відповідачем заборгованості у сумі 1335868,80 грн. в матеріалах справи відсутні.

Оскільки при здійсненні відповідачем проплат в призначенні платежу не вказувалось номеру та дати накладної, на підставі якої отримано товар, а лише номер та дата договору (№250313/01 від 25.03.2013р.), проплати зараховані позивачем в порядку черговості виникнення заборгованості по договору поставки.

Враховуючи, що ПАТ "Агрофірма "АВІС" неналежно виконало умови договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р. з врахуванням протоколу розбіжностей №1 до вказаного договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) 1367810,06 грн., з яких 1335868,80 грн. - основний борг, 26345,22 грн. - пеня, 5596,04 грн. - 3% річних.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2013р. між позивачем (Замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (Виконавець), який здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 06.07.2005р., було укладено Договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по підготовці та наданню послуг по представництву інтересів замовника в господарському суді Хмельницької області по справі, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" до відповідача - публічного акціонерного товариства агрофірма "Авіс" про стягнення коштів.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовились, що за виконання виконавцем обов'язків, передбачених пунктом 2.1. цього договору, замовник оплачує виконавцеві за надання юридичних послуг кошти в сумі 26000,00 грн., без ПДВ.

На виконання умов вказаного договору позивачем сплачено 26000,00 грн. на оплату послуг адвоката, що підтверджується платіжним дорученням №400249971 від 09.08.2013р., а адвокат ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до господарського суду Хмельницької області за захистом інтересів ТОВ "Дунапак-Україна" та прийняв участь в судових засіданнях по справі 924/1024/13.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Як встановлено судом, публічне акціонерне товариство "Агрофірма "Авіс" у своїй заяві вказує на необхідність призначення судово-бухгалтерської експертизи для визначення документальної обґрунтованості відображення в обліку сторін операцій та документального обсягу заборгованості.

При розгляді даного клопотання судом враховується, що відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З врахуванням ст. 41 ГПК України, суд дійшов до висновку, що зміст наявних матеріалів справи, враховуючи достатню визначеність, обґрунтованість та деталізацію заявлених до стягнення сум заборгованості у доданому позивачем до заяви розрахунку заборгованості та акті звірки взаємних розрахунків станом на 18.10.2013р., відсутня необхідність у роз'ясненні експертом питань, що запропоновані представником відповідача, а також тих, що виникають при вирішенні господарського спору.

З огляду на викладене клопотання ПАТ агрофірма "Авіс" про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Окремо судом прийнято до уваги п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", яким звернуто увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Судом також враховується що відповідно до п. 23 наведеної Постанови Пленуму витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Оскільки сторони відмовились від оплати експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами укладено договір поставки №250313/01 від 25.03.2013р.

Правовідносини, які виникли між ТОВ "Дунапак-Україна" та ПАТ "Агрофірма "АВІС" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ "Дунапак-Україна" та ПАТ "Агрофірма "АВІС" договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р. вбачається, що позивач зобов'язується поставити й передати у власність покупця гофрокартонну продукцію виробництва ТОВ "Дунапак - Україна", іменовану надалі "товар", а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного договором.

Сторонами погоджено, що вказаний договір чинний з протоколом розбіжностей №1 від 25.03.2013р., про що наявна відповідна відмітка на договорі.

Судом враховується, що ТОВ "Дунапак-Україна" на виконання умов договору та виставлених замовлень поставлено ПАТ "Агрофірма "АВІС" товар - гофроящик на зальну суму 2 577 084,96 грн., що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними: №438 від 26.03.2013р. на суму 120358,08 грн., №441 від 27.03.2013р. на суму 120358,08 грн., №448 від 27.03.2013р. на суму 120 358,08 грн., №655 від 25.04.2013р. на суму 89717,76 грн., №681 від 27.04.2013р. на суму 85639,68 грн., №684 від 29.04.2013р. на суму 93795,84 грн., №687 від 29.04.2013р. на суму 70856,64 грн., №704 від 02.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №705 від 01.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №706 від 02.05.2013р. на суму 25956,00 грн., №731 від 09.05.2013р. на суму 87014,40 грн., №732 від 09.05.2013р. на суму 63283,20 грн., №733 від 09.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №748 від 10.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №747 від 11.05.2013р. на суму 90969,60 грн., № 765 від 14.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №784 від 15.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №785 від 16.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №787 від 16.05.2013р. на суму 86767,20 грн., №786 від 17.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №857 від 24.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №859 від 27.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №882 від 28.05.2013р. на суму 90969,60 грн., №1111 від 04.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1117 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1118 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1121 від 05.07.2013р. на суму 90969,60 грн., №1122 від 05.07.2013р. на суму 66496,80 грн., №1217 від 19.07.2013р. на суму 90969,60 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та не спростовується відповідачем.

Відповідачем товар поставлений у період з 26.03.2013р. по 10.05.2013р. оплачено в сумі 1241216,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9688 від 13.05.2013р., №9813, №9814, №9815, №9816, №9817, №9818 від 23.05.2013р., №10686 від 18.07.2013р., №9665 від 08.05.2013р. та банківськими виписками від 26.03.2013р., від 27.03.2013р., від 08.05.2013р., від 13.05.2013р., від 23.05.2013р. та від 18.07.2013р.

Докази виконання відповідачем умов договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р. щодо оплати за поставлений товар за період з 11.05.2013р. по 19.07.2013р. у сумі 1335868,80 грн. у матеріалах справи відсутні.

Судом також враховується, що у випадку зазначення в платіжних документах конкретного договору без конкретно визначеної накладної, спочатку погашається та заборгованість, яка виникла хронологічно раніше.

Крім того представником відповідача у судових засіданнях 25.09.2013р. та 28.10.2013р. повідомлено про визнання суми основного боргу в розмірі 1335868,80 грн.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності специфікації до договору, яка б свідчила про факт замовлення та поставку товару, що також робить неможливим визначення моменту виникнення зобов'язання внаслідок відсутності встановленого граничного строку поставки до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Позивачем до матеріалів справи додано копії замовлень від 22.04.2013р., від 07.05.2013р. та від 10.05.2013р. згідно договору поставки №250313/01 від 25.03.2013р. про поставку гофроящика №18 визначеного в заявці розміру в загальній кількості 154620 штук з визначеними датами поставки, що свідчить про узгодженість між сторонами про найменування та асортимент товару.

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової та/або товаро-транспортної накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження на складі покупця.

Підписані довіреною особою відповідача та скріплені відбитком печатки останнього видаткові та товаро-транспортні накладні свідчать про факт поставки, прийняття та розвантаження товару, за узгодженою в видаткових накладних ціною.

Посилання представника відповідача на неузгодженість дати поставки товару через відсутність в видаткових накладних дат розвантаження товару до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому додані до матеріалів справи видаткові накладні містять дату складання, яка відображена в верхній частині зазначених документів.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість та підтвердження належними доказами наявності непогашеної відповідачем заборгованості за період з 11.05.2013р. по 19.07.2013р., суд вважає за належне позовні вимоги про стягнення 1335868,80 грн. - основного боргу задовольнити.

Окремо судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З урахуванням п. 5.2 договору та норм ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за кожен день прострочення у сумі 26345,22 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в договорі не передбачено збільшеного розміру річних позивач на прострочену суму боргу нарахував три відсотки річних у сумі 5596,04 грн. за період з 23.05.2013р. по 08.08.2013р.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та трьох відсотків річних судом встановлено, що заявлені суми нараховані в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1367810,06 грн., з яких 1335868,80 грн. основний борг, 26345,22 грн. - пеня, 5596,04 грн. - 3%річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

При цьому, судом враховуються позиція визначена в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів, йому надавались адвокатські послуги, що підтверджується договором про надання юридичних послуг від 06.08.13р. укладеним з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 06.07.2005р.) Оплата адвокатських послуг позивачем підтверджується платіжним дорученням №400249971 від 09.08.2013р. на суму 26000,00 грн.

При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Аналогічна позиція викладена у листі Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи складність справи, подані документи, розмір заборгованості відповідача, предмет позову, об'єм виконаної адвокатом роботи, суд вважає доцільним вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката задовольнити частково та покласти на ПАТ "Агрофірма "АВІС" обов'язок по відшкодуванню вказаних судових витрат у сумі 13000,00 грн., а у решті суми відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову судовий збір та інші витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 48, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" м. Ходорів Жидачівський район Львівська область до публічного акціонерного товариства Агрофірма "АВІС" с. Гуменці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область про стягнення 1367810,06 грн., з яких 1335868,80 грн. основний борг, 26345,22 грн. - пеня, 5596,04 грн. - 3%річних задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Агрофірма "АВІС" (Хмельницька область Кам'янець-Подільський район с. Гуменці, вул. Вербецьке шосе, 1, код ЄДРПОУ 21332083) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (Львівська область Жидачівський район м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, код ЄДРПОУ 30028622) 1335868,80 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 80 коп.) основного боргу, 26345,22 грн. (двадцять шість тисяч триста сорок п'ять грн. 09 коп.) пені, 5596,04 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шість грн. 04 коп.) - 3% річних, 13000,00 грн. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.) - оплати послуг адвоката, 27356,20 грн. (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят шість грн. 44 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст складено 01.11.2013р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - рекомендованим: м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, вл. Стрілецька, 11,

3 - відповідачу - рекомендованим: с. Гуменці, Кам'янець-Подільський район, вул. Вербецьке шосе, 1.