Постанова № 34477008, 29.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа№ 4/144-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Макоцьоба Ю.А., - представник за дов. № 84 від 15.08.2013 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, - представник за договором № 07/21 від 07.10.2013 р.;

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2013 року

у справі № 4/144-12 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

про: стягнення 11 170,11 грн.

В судовому засіданні 29.10.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (далі - третя особа), з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 11170,11 грн., яка складається з 9365,96 грн. заборгованості по орендній платі, 1102,36 грн. 3% річних, 702,45 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2013 р. у справі № 4/144-12 повністю задоволені уточнені позовні вимоги РВ ФДМУ по Київській області до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 5591,38 грн. заборгованості з орендної плати, також 430,12 грн. пені та 746,33 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2013 р. у справі № 4/144-12, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, а також не надав належної оцінки доказам по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2013 р. касаційну скаргу відповідача було задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2013 р., зокрема, через нез'явлення у судове засідання представника третьої особи.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2013 р. підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник третьої особи у судове засідання 29.10.2013 р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411607800936 про вручення 16.10.2013 р. третій особі копії вищезазначеної ухвали суду.

Згідно частини 3 пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи той факт, що третя особа була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як видно з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом першої інстанції, 15 лютого 2006р. між РВ ФДМ (орендодавець за умовами договору) та ФОП ОСОБА_4 (орендар за умовами договору) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №279 ( далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 53 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (балансоутримувач за умовами договору), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку 35820,00 грн.

Згідно пункту 1.1. договору, майно передається з метою його використання при наданні комп'ютерних послуг студентам.

Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2005р. 301,18 грн. (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 3.2. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% відповідно щомісяця, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції.

09 січня 2007 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесені зміни до п.3.1 договору, а саме визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за січень 2007 р. 504,30 грн., орендна ставка - 15%.

Додатковою угодою № 2 від 12.03.2009р. та додатковою угодою № 3 від 10.02.2010р. було продовжено термін дії договору, який згідно додаткової угоди № 3 продовжено на 1 рік до 14.02.2011р. включно.

Згідно з пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі припинення договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі, який був підписаний 14 березня 2011 року між Переяслав-Хмельницьким державним педагогічним університетом ім. Г.Сковороди (балансоутримувачем) та орендарем, тобто договір оренди від 15.02.2006 № 279 припинив свою дію з моменту передачі майна.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким, та в силу статті 759 ЦК України, статті 283 ГК України, статті 2 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна", орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач належним чином не виконував умови договору та не в повному обсязі здійснював оплату орендних платежів. Суд апеляційної інстанції не погоджується в цій частині з даними висновками, враховуючи наступне.

Сторонами у договорі було погоджено розмір орендної плати та строки її щомісячного перерахування, проте ні в договорі, ані в додаткових угодах до нього не визначений порядок перерахування орендної плати у відсотковому відношенні орендодавцю та балансоутримувачу, зокрема не визначено реквізити, за якими слід здійснювати перерахування; не зазначено розрахункових рахунків, на які орендар повинен сплачувати кошти, в тому числі реквізити бюджету, куди мала спрямовуватись частина орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач щомісячно сплачував 100% орендної плати на рахунок балансоутримувача, оскільки саме ним виставлялися рахунки на сплату, а балансоутримувач, в свою чергу, перераховував 50% орендної плати позивачу.

Отже, враховуючи багаторічну практику виставлення рахунків за оренду майна балансоутримувачем в обсязі 100% орендної плати, ця плата і була повністю і своєчасно сплачена орендарем, однак розподілена балансоутримувачем не у співвідношенні 70% - в бюджет, 30% - балансоутримувачу, як передбачено п. 3.3 договору оренди, а в пропорції 50% на 50%, як то встановлено у разі оренди майна бюджетних установ пунктом 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції постанови КМУ від 27.12.2006 № 1846) (далі - Методика) та Законами України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Отже, спір у справі щодо стягнення різниці у розмірі 20% орендної плати виник не через несплату відповідачем коштів за оренду майна, в внаслідок існування суперечностей між умовами договору та вимогами законодавства та неузгоджених дій балансоутримувача та орендодавця державного майна при розподілі грошових коштів, які надійшли від орендаря в повному обсязі.

Водночас, у відповідності до абз. 10 п. 17 Методики (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік. А як встановлено Законами України "Про Державний бюджет України" на 2007 - 2011 роки до доходів загального фонду державного бюджету України належить 50% плати за оренду майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Разом з тим, ні приписи зазначеної Методики, ані умови договору оренди не містять конкретної вимоги щодо обов'язку саме орендаря здійснювати відповідний розподіл орендної плати і самостійно перераховувати до бюджету відповідну частину орендної плати.

Судом апеляційної інстанції перевірено рахунки на оплату оренди, виставлені балансоутримувачем, та копії звітів про стан внесення плати за оренду майна до бюджету. Дані докази приймаються судом, оскільки були подані відповідно до вимог частини 1 статті 101 ГПК України.

У пункті 33 статті 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що до доходів державного бюджету належать 47 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету; ЗУ «Про державний бюджет України», які були прийняті в період з 2007 по 2011 роки встановлено, що до доходів державного бюджету 50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету. Зазначена норма також міститься у пункті 10 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України.

З матеріалів справи (зокрема з витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки про взяття на облік платника податків № 269 від 25.10.2005 р.) вбачається, що Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди є бюджетною установою, а саме неприбутковою організацією, створеною органами державної влади України, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що в умовах договору оренди та додаткових угодах до нього відсутні платіжні реквізити державного бюджету, встановлені для зарахування орендної плати.

За таких обставин, відповідно до вищезазначених норм матеріального права, розподіл орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем повинен здійснюватися у пропорції 50 на 50 відсотків.

Вищий господарський суд України в постанові від 03.09.2013р. по даній справі в порядку статті 111-12 ГПК України вказав на необхідність встановити під час нового розгляду обставини, які входять до предмета доказування у справі, зокрема, чи виник і існує борг перед бюджетом з орендної плати за договором оренди від 15.02.2006 № 279, як вважає позивач, в розмірі різниці, що становить 20% орендної плати, чи це є боргом саме відповідача.

Частина 1 статті 111-12 ГПК України встановлює, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду попередньої інстанції під час нового розгляду справи.

Зважаючи на доводи, які були викладені вище, дослідивши та надавши правову оцінку доказам (звітам) про стан внесення орендної плати, суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідача відсутня заборгованість як перед бюджетом, так і перед іншими учасниками даних правовідносин. В цій частині, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, що відповідачем у повному обсязі та належним чином сплачувалась орендна плата на виставлені балансоутримувачем рахунки (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами), а також про правомірність розподілу орендної плати між позивачем та третьою особою в пропорції 50 на 50 відсотків, відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що оплата орендних платежів відповідачем шляхом перерахування 100% грошових коштів на рахунок балансоутримувача з подальшим розподілом орендних платежів між балансоутримувачем та орендодавцем в пропорції 50 на 50 відсотків, відбувалася увесь період дії договору (понад 6 років) і позивач жодного разу не скористався правом, наданим йому умовами пунктів 10.3., 10.4. договору та чинним законодавством на корегування або доповнення умов договору стосовно зміни порядку сплати орендних платежів.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне виконання відповідачем умов договору по сплаті орендних платежів, що підтверджено матеріалам справи та не спростовано позивачем, а відтак про відсутність підстав для стягнення на користь позивача 5591,38 грн. заборгованості з орендної плати, а як наслідок - 430,12 грн. пені та 746,33 грн. 3% річних у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю даних вимог. Отже, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, про те, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2013 року у справі № 4/144-12 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2013 року у справі № 4/144-12 скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (адреса: 01133, Київська обл., м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19028107) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (адреса: 08400, АДРЕСА_2; код ІНН НОМЕР_1) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 4/144-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 31.10.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Отрюх Б.В.

Михальська Ю.Б.