Постанова № 34476992, 28.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа№ 5028/10/3/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Одноралов Е.Л. - представник за дов. № 16 від 01.04.2013 р.;

від відповідача: Федорова Т.М. - представник за дов. № 15 від 02.01.2013р.;

від третьої особи: не з'явились;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери КФТП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012р.

у справі № 5028/10/3/2012 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери КФТП"

до Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Альпи"

про визнання недійсним договору та повернення отриманих коштів в сумі 150 000 грн.

В судовому засіданні 28.10.2013 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Слов'янські шпалери КФТП" (далі - ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" (далі - ПАТ "Полікомбанк", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства "Альпи" (далі ПП «Альпи», третя особа) про визнання недійсним договору поруки № 144 від 18.03.2011 р. та повернення отриманих відповідачем коштів в сумі 150 000 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012 року у справі № 5028/10/3/2012 в задоволенні позову ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" до ПАТ "Полікомбанк" відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору та повернення грошових коштів, зокрема, встановив, що договір поруки № 144 від 18.03.2011 р. був підписаний позивачем, підпис зі сторони позивача було засвідчено печаткою підприємства № 2, а також, що позивачем було схвалено укладення спірного договору шляхом здійснення дій по його виконанню, а саме перерахування на рахунок відповідача 150 000,00 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем неодноразово заявлялися клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, які були залишені судом першої інстанції без задоволення. Місцевий суд не задовольнив клопотання позивача, однак, дійшов висновку про те, що спірний договір відповідає вимогам статей 203, 207 Цивільного кодексу України, оскільки підпис на договорі поруки візуально схожий на підпис ОСОБА_4, який міститься в картках із зразками підписів, а також засвідчений печаткою № 2 підприємства (даний висновок суд першої інстанції зробив, взявши до уваги той факт, що відповідач мав подані та заповнені 19.02.09р. позивачем картки із зразками підписів та відбитків печаток №1 та №2., які були взяті під час ідентифікації позивача у ПАТ "Полікомбанк" при відкритті відповідачем - позивачу банківських рахунків).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, помилково застосував положення статті 241 ЦК України, невірно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012 року у справі № 5028/10/3/2012 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Вербицької О.В., суддів - Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу по справі та зупинено апеляційне провадження. При цьому, експертизу не було проведено у зв'язку з тим, що оригінал договору поруки був вилучений у відповідача за протоколом виїмки від 29.02.2012 р. та знаходився в матеріалах кримінальної справи № 2512/2803/2012 (номер провадження 1-кп/738/1/2013) Менського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 р. апеляційне провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р., апеляційне провадження у даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею кримінальної справи № 2512/2803/2012 (номер провадження 1-кп/738/1/2013) Менського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. провадження по справі поновлено, розгляд справи призначено на 10.10.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. розгляд справи відкладався на 21.10.2013 р.; а також продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів ухвалою від 17.10.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. розгляд справи відкладався на 28.10.2013 р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі № 5028/10/3/2012 призначено колегію суддів у складі: Коротун О.М. (головуюча); судді: Іоннікова І.А., Корсакова Г.В.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, рішення місцевого суду - скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2013 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання 28.10.2013 р. не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить штемпель канцелярії суду на ухвалі про відкладення розгляду апеляційної скарги про відправку сторонам копії даної ухвалу, а також реєстр поштових відправлень.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р.,в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з огляду на тривалий час перебування справи в суді апеляційної інстанції на розгляді різних складів суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Чернігівської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є визнання недійсним договору поруки № 144 від 18.03.2011 р. (далі - договір поруки) та повернення отриманих відповідачем коштів в сумі 150 000 грн., перерахованих платіжним дорученням № 388 від 20.06.11р., в рахунок погашення кредиту, одержаного третьою особою.

Як вбачається зі змісту спірного договору поруки (т. 1, а/с 10), сторони - ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» (яке згідно протоколу № 17 від 02.03.2011 р. змінило найменування на ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" (поручитель за умовами договору) та ПАТ «Полікомбанк» (кредитор за умовами договору) встановили, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ПП «Альпи» (боржник за умовами договору) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 18.03.2011 р. № 143, укладеного між кредитором та боржником (пункт 1.1. договору поруки).

Пункт 1.2. договору поруки встановлює, що поручителю відомі всі умови кредитного договору, зокрема те, що сума кредиту становить 500000,00 грн., а строк повернення кредитних коштів - 17.06.2011 р.

Як зазначено в договорі поруки, з боку поручителя його підписано заступником генерального директора ОСОБА_4 та скріплено печаткою підприємства.

Платіжним дорученням № 388 від 20.06.2011 р. ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" перерахувало на рахунок ПАТ «Полікомбанк» 150000,00 грн. з призначенням платежу: на погашення кредиту згідно договору № 144 від 18.03.11.

Разом з цим, обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, позивач зазначав, що про існування вищезазначеного договору поруки йому стало відомо лише у листопаді 2011 р., після проведення службової та аудиторської перевірок. Також стверджував, що заступником генерального директора ОСОБА_4 даний договір не підписувався, згоди на підписання договору поруки позивач не надавав та не уповноважував жодну особу на укладання даного правочину.

Як було зазначено вище, місцевий суд дійшов висновку про те, що спірний договір відповідає вимогам статей 203, 207 Цивільного кодексу України, обґрунтувавши це тим, що підпис на договорі поруки візуально схожий на підпис ОСОБА_4, який міститься в картках із зразками підписів, а також засвідчений печаткою № 2 підприємства, на підставі чого відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи по справі.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає в цій частині висновки місцевого суду необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5) (далі - Інструкція), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Вирішення питань щодо встановлення відповідності та належності підпису у документі підпису тієї чи іншої особи, безпосередньо відносяться до завдань судової почеркознавчої експертизи, оскільки для встановлення дійсності підпису потрібні спеціальні знання експерта (пункт 1.2. Інструкції).

З огляду на наведене, висновок місцевого суду про підписання договору поруки заступником генерального директора ПАТ "Слов'янські шпалери КФТП" ОСОБА_4, є необґрунтованим та недоведеним, оскільки оснований лише на підставі візуальної схожості підпису ОСОБА_4 з підписом, який міститься в договорі поруки, без призначення судової почеркознавчої експертизи, до компетенції якої відноситься встановлення такого виду фактів. Таким чином, відмовляючи позивачу у задоволенні клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції порушив наведені норми процесуального права у зв'язку з чим дійшов невірного та необґрунтованого висновку про належне підписання договору поруки з боку позивача, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29.05.2013 р. у справі № 2512/2803/2012 (частково зміненого ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11.09.2013 р.) визнано винною ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 3, 4, 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України та встановлено наступне.

18.03.2011 р. обвинувачена ОСОБА_6, яка з 25.02.2008 р. по 17.11.2011 р. працювала на посаді фінансового директора ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів», з метою заволодіння коштами товариства, з корисливих мотивів, підробила договір поруки № 144 від 18.03.2011 р. між ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» (поручитель) в особі заступника генерального директора ОСОБА_4 та ПАТ «Полікомбанк» (кредитор) в особі голови правління Тарасовця М.П., шляхом виконання підпису від імені поручителя в особі заступника генерального директора ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» ОСОБА_4 Згідно умов договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання ПП «Альпи» (боржник) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 143 від 18.03.2011.

20.06.2011 року обвинувачена ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами ПАТ «Слов'янські шпалери-КФТП», платіжним дорученням № 388 від 20.06.2011, до якого внесла завідомо неправдиві відомості щодо платежу, перерахувала грошові кошти товариства у сумі 150 000 грн. з рахунку ПАТ «Слов'янські шпалери-КФТП» № 26005000365.9801 у ПАТ «Полікомбанк» м. Чернігів на рахунок ПАТ «Полікомбанк» № 29099021.980 на погашення простроченого кредиту ПП «Альпи» згідно договору поруки № 144 від 18.03.2011, заподіявши збитки товариству у великих розмірах.

Крім того, вироком районного суду встановлено, що посадовою інструкцією директора фінансового ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів», відповідно до п. 2.5 якої, ОСОБА_6 забезпечувала своєчасне надходження доходів, оплату рахунків постачальників та підрядників, оформлення за встановленими термінами фінансово- розрахункових та банківських операцій, погашення позик, проводила перерахунок платежів в установи банків, своєчасні платежі по зобов'язанням у державний бюджет, включаючи здійснення операцій з використанням системи «Клієнт-Банк». Згідно п. 2.6. посадової інструкції ОСОБА_6 контролювала правильність і достовірність проведення банківських операцій та достовірне їх відображення в бухгалтерському обліку.

Судом апеляційної інстанції частково приймаються доводи відповідача про те, що договір окрім підпису містив печатку позивача №2. Так у вироку встановлено, що на підприємстві використовувались дві печатки ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» № 1 та № 2. Печатка № 2 закріплена та використовувалася директором фінансовим ОСОБА_6, крім того 14.03.2011 року було змінено найменування підприємства та отримані нові печатки. З моменту державної реєстрації змін, а саме з 14.03.2011 року по 31.03.2011 року печатки № 1 та № 2 ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів» використовувалась лише на податкових та бухгалтерських документах. Ці обставини були зумовлені тим, що свідоцтво про реєстрацію податку на додану вартість на нову назву ПАТ «Слов'янські шпалери - КФТП» було отримано тільки 31.03.2011 року.

Таким чином, наявність печатки позивача на договорі поруки не є належним доказом погодження правочину з боку позивача, оскільки, обидві печатки зберігалися у ОСОБА_6 та, як встановлено у вироку, застосовувалися нею при підробці оспорюваного договору.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивачем було схвалено спірний правочин в розумінні статті 241 ЦК України, шляхом здійснення платежу на рахунок відповідача платіжним дорученням № 388 на суму 150000,00 грн. з призначенням платежу „погашення кредиту згідно договору № 144 від 18.03.11р.", який був здійснений з використанням системи електронних платежів згідно укладеного між сторонами 30.01.03р. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" (далі - договір № 29). Крім того, місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору № 29, керівництвом позивача 12.10.2000р. була видана довіреність № 1644 ОСОБА_6 на право отримання ключів шифрування по системі клієнт-банк АК „Полікомбанк" (т. 2 а.с. 121). а також, відповідно до розпорядження № 2 від 12.01.09р., виданого керівництвом позивача, фінансового директора ОСОБА_6 було уповноважено здійснювати набір та передачу телекомунікаційними лініями зв'язку у банк платіжних документів завірених електронними підписами. Для виконання даного розпорядження було передано ОСОБА_6 дискети із ключами шифрування й електронними підписами уповноважених осіб (т. 2 а.с.4). На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про схвалення керівництвом позивача договору поруки (вільним волевиявленням уповноважених посадових осіб) шляхом сплати платіжним дорученням № 388 150000,00 грн. з зазначенням призначення платежу „погашення кредиту згідно договору 144 від 18.03.11р.".

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду в цій частині, оскільки, як видно з вироку, за фінансовим директором ОСОБА_6 був закріплений системний блок з інвентарним № 9109 з 30.11.2006 року, а для виконання посадових функцій директора фінансового ОСОБА_6 на комп'ютері з інвентарним № 9109 із зареєстрованим доменним ім'ям FINDIR.lokal, встановленому в окремому кабінеті, були інстальовані системи «Клієнт-Банк». Інсталяція та настроювання систем «Клієнт-Банк» проводилося для доменного облікового запису kftb.s.ОСОБА_6, який було створено для співробітника ОСОБА_6.

Крім того, у вироку встановлено, що всі електронні ключі-підписи знаходилися на USB Flash накопичувачі у ОСОБА_6, а паролі передавалися безпосередньо ОСОБА_6 співробітниками банківських установ при встановленні систем «Клієнт-Банк». Доступ до платежів за допомогою системи «Клієнт-Банк» було можливо тільки безпосередньо з кабінету, де встановлено комп'ютер FINDIRVKFTB.lokal, з-під облікового запису kftb.s.ОСОБА_6, при наявності електронних ключів-підписів, за умови знання всіх паролів доступу до систем «Клієнт-Банк». Також у вироку встановлений той факт, що доступ до системи «Клієнт-Банк» ніхто, крім ОСОБА_6 не мав, тому звірку руху грошових коштів на поточних рахунках а також перерахування коштів за допомогою даної системи здійснювала безпосередньо ОСОБА_6

Вищевикладене спростовує висновок суду першої інстанції та доводи відповідача про схвалення оспорюваного правочину з боку керівництва позивача в розумінні статті 241 ЦК України, шляхом перерахування платіжним дорученням № 388 150000,00 грн. з призначенням платежу „погашення кредиту згідно договору 144 від 18.03.11р., оскільки, як встановлено у вироку, зазначене перерахування здійснювалося одноособово ОСОБА_6 без відома позивача, з метою незаконного заволодіння коштами товариства з корисливих мотивів.

Враховуючи факти, які були встановлені Менським районним судом Чернігівської області в межах кримінальної справи № 2512/2803/2012, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, що позивач не виявляв бажання, не надавав згоди та не наділяв повноваженнями жодного представника на укладання спірного договору поруки, оскільки даний правочин не залежав від волевиявлення позивача, не відповідав його інтересам та не погоджувався з ним у встановленому законодавством порядку. Висновки суду першої інстанції про підписання та подальше схвалення договору поруки з боку позивача - є передчасними, оскільки прийняті при невірному застосуванні норм матеріального (статті 241 ЦК України) та вищенаведених норм процесуального права.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1, 3 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що відсутність вільного волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі - є підставою недійсності правочину, беручи до уваги той факт, що позивач не надавав згоду та не виявляв бажання на укладання договору поруки, а підроблення даного договору та незаконне переведення грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. на рахунок відповідача за платіжним дорученням № 388 - є злочинними діями фізичної особи ОСОБА_6, встановленими та доведеними у вироку по справі № 2512/2803/2012 Менського районного суду Чернігівської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання договору поруки недійсним та повернення незаконно сплачених 150000,00 грн. - є обґрунтованими. Тому позов підлягає до задоволенню повністю.

За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012р. - скасуванню на підставі пунктів 1, 2, 4 частини 1, частини 2 статті 104 ГПК України з прийняттям нового рішення по справі.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32 - 36, 43, 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери КФТП" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012р. у справі № 5028/10/3/2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2012р. у справі № 5028/10/3/2012 скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки № 144 від 18.03.2011 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Корюківська фабрика технічних паперів» та Публічним акціонерним товариством "Полікомбанк".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" (адреса: 14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Київська, 3; код 19356610) на користь Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери КФТП" (адреса: 15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Передзаводська, 4; код 00278876) 150000,00 грн.,, 4073,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, 2036,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 5028/10/3/2012 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст рішення складено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Корсакова Г.В.