Рішення № 34476829, 28.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 р. Справа № 914/3265/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат", смт. Літин, Вінницька область

до відповідача Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ - ЗАХІД", м. Львів

про стягнення 191 149,85 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Каракулова О.Г. - представник (довіреність №13 від 02.01.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" до Приватного підприємства "АГРОСОЮЗ - ЗАХІД" про стягнення заборгованості в сумі 191 149,85 грн., в тому числі основного боргу 180 750,00 грн.; пені в сумі 8 594,98 грн.; 3% річних в сумі 1 804, 87 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.09.2013р.

Ухвалою суду від 11.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2013р. з підстав, викладених в ухвалі.

Ухвалою суду від 10.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2013р. з підстав, викладених у даній ухвалі. При цьому, цією ж ухвалою суду було продовжено строк розгляду спору до 05.11.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема стягнути з відповідача сумі 191 149,85 грн., в тому числі основного боргу 180 750,00 грн. за поставлений товар згідно договору поставки №17/04 від 17.04.2013р.; пені в сумі 8 594,98 грн.; 3% річних в сумі 1 804,87 грн. нарахованих у зв"язку з невиконанням відповідачем грошового зобов"язання.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, однак, подав відзив на позовну заяву (вх.№44642/13 від 25.10.2013р.), у якому зазначає, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про виконання зобов?язання з оплати товару, отриманого згідно договору поставки №17/04 від 17.04.2013р. (у листі отриманому відповідачем від позивача 28.05.2013р. претензія була відсутня), а отже, з огляду на приписи зазначеної вище норми, обов'язок відповідача щодо оплати товару в сумі 180 750,00 грн., на час звернення позивача до суду не настав, що виключає підстави для задоволення даного позову, як в частині суми основного боргу, так і в частині стягнення пені та 3%річних. На підставі вищенаведеного, відповідач стверджує про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, викладених у позовній заяві.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №79040 0454972 6 від 11.10.2013р. - вручено 14.10.2013р. ( вх. №43399/13 від 17.10.2013р.) та №79040 0455100 3 від 11.10.2013р. - вручено 16.10.2013р. (вх. №43944/13 від 22.10.2013р.).

Представник позивача заперечив проти тверджень, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

17.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літинський м'ясокомбінат» (надалі - продавець) в особі директора Крутинського Анатолія Андрійовича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та Приватного підприємства «Агросоюз - Захід» (надалі - покупець) в особі директора Нагірної Ірини Миронівни, що діє на підставі статуту з другої сторони було укладено договір поставки №17/04.

За умовами даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити на умовах та в порядку, визначену цим договором, продукцію вітчизняного виробництва - м'ясо яловичини у півтушах, надалі - товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невід?ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п.п. 2.1-2.3 договору загальна сума цього договору складається з окремих сум операцій поставки, що вказуються в специфікаціях. Ціна визначається в національній валюті України, в т.ч. ПДВ. Розрахунки за придбаний товар, за даним договором, здійснюються на підставі підписаних сторонами специфікацій шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. У разі якщо специфікація на поставку не була підписана, то оплата за товар здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

У відповідності до п.п.3.1-3.2 договору поставка здійснюється партіями протягом терміну дії договору на основі заявок (в письмовій чи усній формі) покупця. Продавець здійснює поставку партії товару з необхідними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, ветеринарне свідоцтво, посвідчення про якість, копія експертного висновку.

В силу п.п. 4.1-4.2 договору датою поставки вважається дата передачі товару і відповідних супроводжуючих документів. Приймання кожної партії товару здійснюється представником покупця на складі продавця по кількості та якості товару.

Разом з тим, пунктами 4.4 та 4.5 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по видатковій накладній. Факт приймання покупцем кожної партії товару по кількості оформляється видатковою накладною, підписаною представниками продавця і покупця. Фактом приймання покупцем товару по якості вважається час передачі документів, що засвідчують якість товару.

На виконання п. 2.3 вищенаведеного договору між продавцем та покупцем було підписано специфікацію №1 до договору поставки № 17/04 від 17 квітня 2013р. та специфікацію № 3 до договору поставки № 17/04 від 30 квітня 2013р.

Відповідно до п.2 специфікації №1 загальна сума (вартість) партії товару, що поставляється за цією специфікацією становить 125 520,83 грн., ПДВ 20 % 25 104,17 грн., а всього з ПДВ 150 625,00 грн.

Пункт 3 специфікації № 1 встановлює умови оплати поставленої продукції, зокрема: покупець здійснює 100 % оплату загальної суми партії товару, зазначеної в п.2 специфікації, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару. Моментом оплати вважається дата надходження коштів від покупця на поточний рахунок продавця.

Водночас, пункт 4 специфікації № 1 передбачає, що строк поставки товару - 18.04.2013р., за умови виконання покупцем п. 4.3 договору та надання автотранспортного засобу.

Специфікацією №3 від 30.04.2013р. до договору поставки №17/04 від 17.04.2013р. передбачено аналогічне положення щодо оплати поставленого товару. Однак, загальна сума (вартість) партії товару, що поставляється за цією специфікацією встановлюється у сумі 169 791,67грн., ПДВ 20 % 33 958,33грн., а всього з ПДВ 203 750,00 грн.

При цьому, визначається строк поставки товару - 30.04.2013 року, за умови виконання покупцем п. 4.3 договору та надання автотранспортного засобу.

Як пояснив представник позивача, специфікація №2 не була підписана відповідачем та не була направлена останнім на адресу позивача, тому представник позивача не має можливості представити суду дану специфікацію. Відсутність специфікації жодним чином не впливає на обставини справи, оскільки умовами п.2.3. договору визначено порядок оплати за товар за відсутності специфікації.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 586 375,00 грн., згідно видаткових накладних: № 0008175 від 18 квітня 2013р. на суму 150 625,00 грн.; № 0008636 від 23 квітня 2013р. на суму 232 000,00 грн. та № 0009506 від 30 квітня 2013р. на суму 203 750,00 грн.

Представником відповідача Нагірною Іриною Миронівною поставлений товар було одержано на підставі довіреностей: № 46 від 17 квітня 2013р., №52 від 23 квітня 2013р. та №61 від 30 квітня 2013р.

Проте, відповідач в порушення умов договору, оплатив поставлену йому продукцію лише частково в сумі 405 625,00грн.

Таким чином, станом на день подання позову основний борг відповідача перед позивачем становить 180 750,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.6.2, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню в сумі 8 594,98 грн.

Окрім того, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1 804,87 грн.

На підставі вищенаведеного, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 191 149,85 грн., з яких 180 750,00 грн. - основний борг; 8 594,98 грн. - пені; 1 804,87 грн. - 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними: № 0008175 від 18 квітня 2013р. на суму 150 625,00 грн.; № 0008636 від 23 квітня 2013р. на суму 232 000,00 грн. та № 0009506 від 30 квітня 2013р. на суму 203 750,00 грн.

З огляду на положення, передбачене п.п. 4.4-4.5 договору, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по видатковій накладній. Факт приймання покупцем кожної партії товару по кількості оформляється видатковою накладною, підписаною представниками продавця і покупця. Фактом приймання покупцем товару по якості вважається час передачі документів, що засвідчують якість товару.

Отже, підписання вищенаведених видаткових накладних та засвідчення їх печатками сторін свідчить про відсутність у відповідача будь-яких претензій щодо поставленого товару.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки за придбаний товар, за даним договором, здійснюється на підставі підписаних сторонами специфікацій шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. У разі якщо специфікація на поставку не була підписана, то оплата за товар здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Незважаючи на вищенаведені положення закону та договору, відповідачем було лише частково виконано свої зобов'язання за договором поставки №17/04 від 17 квітня 2013р.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 01/05-13 на суму 247 935,53 грн. (вих. №148 від 24 травня 2013р.), яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідачем було оплачено поставлений товар лише частково на загальну суму 405 625,00 грн. Факт оплати підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, зокрема: № 1600 від 22 квітня 2013р. на суму 60 000,00 грн.; №1670 від 23 квітня 2013р. на суму 30 000,00 грн.; №1669 від 23 квітня 2013р. на суму 60 625,00 грн.; №1700 від 07 травня 2013р. на суму 150 000,00 грн.; №1712 від 13 травня 2013р. на суму 30 000,00 грн.; №1726 від 15 травня 2013р. на суму 10 000,00 грн.; №1764 від 24 травня 2013р. на суму 10 000,00 грн.; №1769 від 29 травня 2013р. на суму 10 000,00 грн.; №1800 від 10 червня 2013р. на суму 10000,00 грн.; №1859 від 13 червня 2013р. на суму 10 000,00 грн.; №1887 від 18 червня 2013р. на суму 10 000,00 грн.; №1920 від 19 червня 2013р. на суму 5 000,00 грн.; №1959 від 02 липня 2013р. на суму 5 000,00 грн.; №1669 від 16 липня 2013р. на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, станом на день подання позову, у відповідача виникла заборгованість за договором поставки № 17/04 від 17.04.2013р. у сумі 180 750,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 180 750,00 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних судом встановлено, що фактично ця сума є більшою ніж просить стягнути позивач. З огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог за своєю ініціативою, позивачем така заява не подавалась відтак, до стягнення підлягають нараховані позивачем 3% річних в сумі 1 804,87 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу п. 6.2 покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в день від неоплаченої суми.

Як вбачається із розрахунку пені позивач, при її нарахуванні правомірно взяв до уваги обмеження розміру пені визначеного Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань.

Слід зазначити, що при нарахуванні пені позивач в поданому ним розрахунку невірно визначив періоди прострочки. У зв"язку з проведеними частковими оплатами не зменшив суму боргу в саме день оплати, не врахував перенесення робочих днів у травні 2013року згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012р. № 1043 "Про перенесення робочих днів у 2013році" та листа Національного банку України від 12.03.2013р. № 25-205/2969 з цього ж приводу, оскільки оплата відраховується в банківських днях.

З огляду на вищенаведене, судом здійснено розрахунок пені згідно якого до стягнення підлягає сума значно більша ніж та, що просить стягнути позивач. Зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, відтак до стягнення підлягає 8 594,98 грн. пені, нарахованої позивачем згідно поданого ним розрахунку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов, підлягає до задоволення повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №162210043 від 22.08.2013р. на суму 3 823,00 грн. та відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОСОЮЗ-ЗАХІД» (юридична адреса: 79015, Львівська область, м. Львів, Франківський район, вул. Героїв УПА, 73; фактична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 14, р/р 26004341000213 в ПАТ "Діамант Банк" МФО 320854; код ЄДРПОУ 33252578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м'ясокомбінат" (22300, Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Сосонське шосе, буд.8; р/р 26002000249617 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; код ЄДРПОУ 31380537) основний борг в сумі 180 750,00 грн.; пеню в сумі 8 594,98 грн.; 3% річних в сумі 1 804, 87 грн. та 3 823,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.11.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.