Рішення № 34476678, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18043/13 28.10.13За позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-

Україна"

до: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про: відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11 059,09 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники сторін:

від позивача Голоднюк О.Г. - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11 059,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 12.03.2013р. в м.Києві, по вул.А.Ахматової, вул.Дніпровська Набережна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Позивач вказує, що ним, як страховиком, виплачено страхове відшкодування страхувальнику ОСОБА_2, внаслідок чого, до позивача, в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність особи з вини якої сталася ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.13р. порушено провадження у справі №910/18043/13 та призначено справу до розгляду на 28.10.13р.

У судове засідання 28.10.13р. представник позивача з'явився, долучив додаткові документи до матеріалів справи та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.13р. не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що відповідач не має можливості направити у судове засідання уповноваженого представника, оскільки представники відповідача приймають участь в інших судових засіданнях на підтвердження чого, відповідачем долучено копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013р.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем належними доказами не доведено неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника та неможливість розгляду справи без участі представника, у зв'язку з чим, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 30.09.13р. було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 20.09.13р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 20.09.13 року була надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справі, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

28.10.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування №АТ08099 від 25.01.2013р., відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

12.03.2013р. в м.Києві, по вул.А.Ахматової-вул.Дніпровська Набережна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Матеріали справи свідчать про те, що 12.03.2013р. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в м.Києві, по вул.А.Ахматової - вул.Дніпровська Набережна, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №753/4358/13-п водія автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля Kia Ceed держномер НОМЕР_1 №148 від 11.04.2013р., вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 11 059,09 грн.

Страховим актом №70822 від 28.03.2013р. пошкодження транспортного засобу марки «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.03.2013р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12 287,15 грн.

Відповідно до п.36.4. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 14.03.2013р., рахунку-фактури №С-00003743 від 19.03.2013р., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Харківському», позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 12 287,15 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Харківському», що підтверджується платіжним дорученням №4462 від 16.04.13р.

Згідно з ч.1 та ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2004366.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи з вини якої сталося ДТП за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 11 059,09 грн.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкода, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки, а не рахунку суб'єкта господарської діяльності.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/1333/13 від 30.07.2013 р.

Таким чином, позивач має право на відшкодування в порядку регресу суми в розмірі, що не перевищує розмір оціненої шкоди, завданої транспортного засобу «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України (Лист №7/2-28/27169 від 03.10.13р.) за Полісом №АЕ/2004366 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в межах ліміту відповідальності розмір оціненої шкоди, завданої транспортного засобу «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за вирахуванням франшизи, яка становить 10 549,09 грн. (11059,09 грн. - 510 грн. =10 549,09 грн.).

Судом встановлено, що позивач 10.06.2013р. звертався до відповідача з регресною вимогою №03664 від 05.06.2013р., яка була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка відповідача про отримання вх.№12/1198 від 10.06.13р.

Однак, як вказує позивач страхове відшкодування в порядку регресу виплачено відповідачем не було.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р., у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову безпосередньо до суду.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" реалізувало своє право шляхом подачі позову про відшкодування шкоди безпосередньо до суду.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 549,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м.Київ, вул.Воровського, буд.33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в розмірі 10 549 (десять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 09 коп. та 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 16 коп. - суми судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.11.13р.

Суддя Капцова Т.П.