Рішення № 34476435, 03.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2013 Справа № 904/4234/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля», м.Павлоград

до відповідача 1: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ

до відповідача 2: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк

про стягнення 866грн.18коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Ляшко Д.В. (довіреність №Н-01/792 від 01.04.2013р.);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів, Державного підприємства «Придніпровська залізниця» м. Дніпропетровськ та Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 866грн.18коп.

Ухвалою від 31.05.2013р. господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/4234/13 за вищевказаними позовом.

Господарський суд Дніпропетровської області 13.08.2013р. виніс ухвалу про передачу справи № 904/4234/13 за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки даний спір пов'язаний з відшкодуванням вартості вантажу, а органом транспорту, на якого Статутом і Правилами пред'явлення та розгляду претензій покладено розгляд претензій покладено розгляд претензій є ДП "Донецька залізниця", даний спір має розглядатися за місцезнаходженням вказаного органу транспорту. Супровідним листом від 21.08.2013р. матеріали вказаної справи були надіслані до господарського суду Донецької області.

09.09.2013р. справа №904/4234/13 надійшла до канцелярії господарського суду Донецької області.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 904/4234/13 призначено суддю Макарову Ю.В.

Ухвалою від 09.09.2013р. прийнято справу №904/4234/13 до провадження та призначено розгляд справи на 03.10.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вугілля, яке перевозилось за залізничною накладною №45975273 у вагоні № 60519030, було доставлене на станцію призначення з недостачею вантажу у розмірі 2180кг, про що складено комерційний акт БА №789134/17. На думку позивача, недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу залізницею під час перевезення.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву від 19.06.2013р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на статтю 131 Статуту залізниць України вважає, що збитки, спричинені через нестачу вантажу у вагоні №60519030 повинна нести саме ДП "Донецька залізниця", а ДП "Придніпровська залізниця" є неналежним відповідачем по справі.

03.10.2013р. позивач надав письмові пояснення по справі від 27.10.2013р., за змістом яких повідомив, що позивач не виставляв рахунок покупцю на оплату продукції, яка не була поставлена, у зв'язку з чим рахунок на оплату продукції не може бути наданий до суду. Крім того позивач посилається на те, Статутом залізниць України не передбачено що документом, який засвідчує вартість нестачі вантажу, має бути виключно рахунок.

У судове засідання 03.10.2013р. відповідач-2 з'явився, проти позову усно заперечив, письмової позиції по суті спору не надав. Позивач та відповідач 1 до судового засідання 03.10.2013р. не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час судового засідання, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача 1 за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступних висновків.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

12.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) зі станції Богуславський Придніпровської залізниці направило згідно договору № 25/12-ВЭ від 25.12.2012 на адресу вантажоотримувача - ТОВ "ДТЕК Східенерго" Курахівська ТЕС на станцію Роя Донецької залізниці у вагоні № 60519030 за залізничною накладною №45975273 на групу вагонів вантаж: вугілля кам'яне марки г-газове, масою нетто 69800кг. В накладній зазначено, що поверхня вантажу маркована 5 подовжніми смугами.

На станції призначення Роя Донецької залізниці був складений комерційний акт БА №789134/17 від 14.01.2013, відповідно до якого проведено комісійне переважування вагону №60519030 на 200т тензометричних вагах вантажоотримувача та встановлено наступне: вагон № 60519030 за документом нетто 69800кг, тара 23780кг, фактично при переважуванні брутто 91400кг, нетто 67620 кг, тара 23780, що менш документу на 2180кг. У комерційному акті також вказано, що вагон прибув з поглибленнями, зліва за рухом поїзду з 4 по 7 люки є поглиблення 3м х 2м х 1м. Завантаження конусообразне. Маркування порушене. Двері люку зачинені. Вагон в технічному відношенні справний.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці - начальником станції, ст. комерційним агентом, та комерційним агентом, з боку одержувача - заступником начальника ТТЦ Курахівської ТЕС.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На залізничній накладній № 45975273 міститься переуступний напис, який свідчить про передачу права на пред'явлення претензії та позову від ТОВ "ДТЕК Східенерго" до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", тобто від вантажоотримувача до вантажовідправника. Переуступний напис засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - ТОВ "ДТЕК Східенерго".

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом. Судом також прийнято до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу, поглиблення над люками у спірному вагоні.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що недостача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу (ст. 131 Статуту залізниць України).

Як вбачається з спірної залізничної накладної станцією призначення вантажу є станція Роя Донецької залізниці.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно п.2.7 Роз`яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Матеріали справи містять довідку №1/5-10 від 22.01.2013р. за підписами директора ф.ПТП «Павлоградпогрузтранс» та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за змістом якої вартість 1 т. вугільної продукції марки ДГР 0-200 за залізничною квитанцією № 45975273, з урахуванням якісних характеристик, складає з урахуванням ПДВ 585грн.26коп.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах (п. 27 Правил видачі вантажів).

Нестача згідно комерційного акту № БА 789134/17 від 14.01.2013р. складає 2180кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 866грн.18коп.

Відповідачі заперечень проти розрахунку не надали. Судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позов до Державного підприємства "Донецька залізниця" обґрунтований і підлягає задоволенню у сумі 866грн.18коп.

Позовні вимоги до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки Придніпровська залізниця не є залізницею призначення, а відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають.

У зв'язку із задоволенням позову по відношенню до ДП «Донецька залізниця», відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.909, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів, ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля», м.Павлоград, до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 866грн.18коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, р/р 260360300019 у ДФАБ «Експрес-Банк», МФО 335838) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353, р/р 26006039733200 в АКІБ «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) вартість нестачі вугілля у розмірі 866грн.18коп. та судовий збір у розмірі 1720грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - відмовити.

В судовому засіданні 03.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 08.10.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова