Постанова № 34476303, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 34/5005/4642/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,за участю представників сторін:

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - Рудяка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. в частині визначення вимог ініціюючого кредитора в сумі 1 472 075,87 грн. по справі №34/5005/4642/2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання банкрутом Іноземного підприємства "Технопарк",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. визначено розмір вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ до боржника Іноземного підприємства "Технопарк" в сумі 1 472 075,87 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 05.01.2013р., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чеснову Н.В., зобов`язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. апеляційну скаргу іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. в частині визначення вимог ініціюючого кредитора залишено без змін.

Іноземне підприємство "Технопарк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. в частині визначення вимог кредитора у сумі 1 472 075,87 грн. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про визначення суми вимог ініціюючого кредитора, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012р. порушено провадження по справі про банкрутство іноземного підприємства "Технопарк", м.Дніпропетровськ за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 472 075,87 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 05.01.2013р., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чеснову Н.В.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір заборгованості боржника перевищує 300 мінімальних заробітних плат й така заборгованість є безспірною, оскільки підтверджується рішеннями суду, які не були виконані у примусовому порядку державною виконавчою службою більш ніж три місяці.

Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознаками неплатоспроможності боржника є: грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати, вимоги мають бути безспірними, вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 8 ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

В першу чергу всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

З'ясування ознак неплатоспроможності боржника є одним із основних завдань підготовчого засідання як однієї зі стадій судового процесу у справах про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, безспірність цих вимог, тобто з'ясувати обґрунтованість порушення провадження по справі про банкрутство згідно ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та винести відповідну ухвалу, якою визначає подальший хід процедури банкрутства або припиняє провадження по справі у випадку встановлення підстав необґрунтованості порушення такого провадження. Ухвала підготовчого засідання суду може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство, ініціюючий кредитор послався на те, що між ним та боржником були укладені договір фінансового лізингу № L1730-02/08 від 01.02.2008р. та договір лізингу № L1734-02/08 від 14.02.2008р., умови яких були порушені боржником. Так, рішеннями господарського суду Дніпропетровської області по справі № 14/263-10 стягнуто з боржника на користь кредитора 806 060,69 грн. та по справі № 5005/797/2011 стягнуто з боржника 650 973,45 грн. Рішення по справі № 14/263-10 залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. Рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 5005/797/2011 не було оскаржено. Отже, вищевказані судові рішення набрали законної сили. На виконання зазначених рішень господарським судом Дніпропетровської області були видані накази по справі № 14/263-10 від 12.10.2010р. та по справі № 5005/797/2011 від 15.11.2011р. Постановами Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 14.02.2011р. та від 14.12.2011р. були відкриті виконавчі провадження на виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з іноземного підприємства "Технопарк".

01.03.2011р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС прийнято рішення про об`єднання двох виконавчих проваджень по справам №№ 14/263-10, 5005/797/2011 у зведене провадження з присвоєнням йому номеру № В-16/221. Платіжні вимоги державного виконавця щодо стягнення з боржника грошових коштів залишились без оплати.

Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство (24.05.2012р.) заборгованість боржника перед ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" становила 1 472 075 грн. 87 коп. (814 356 грн. 69 коп. + 657 719 грн. 18 коп.), при цьому, докази виконання (повного або часткового) вищевказаних судових рішень, докази виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу № L1730-02/08 від 01.02.2008р. та договором лізингу № L1734-02/08 від 14.02.2008р. в матеріалах справи відсутні.

Оскільки грошові вимоги ініціюючого кредитора перевищують 300 мінімальних заробітних плат на день подачі заяви про порушення провадження у справі, є грошовими, мають безспірний характер та не виконані боржником у примусовому порядку більше трьох місяців, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість порушення провадження по справі про банкрутство та наявність підстав для подальшого ходу процедури банкрутства, а саме, введення процедури розпорядження майном боржника.

Отже, при проведенні підготовчого засідання судом першої інстанції, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції, було надано відповідної оцінки поданим доказам та належним чином перевірено ознаки неплатоспроможності боржника.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження заявника касаційної скарги про те, що до кредиторських вимог ініціюючого кредитора увійшла пеня в розмірі 16722,54 грн. згідно рішення від 02.11.2011р. по справі № 5005/797/2011 як сума основного боргу, з тих підстав, що вказаним рішенням, яке набрало вже законної сили, стягнуто з боржника 650 973,45 грн. основного боргу, який складається з відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума непогашеної вартості) в розмірі 539957,03 грн., відшкодування частини вартості предмету лізингу (сума курсової різниці) в розмірі 38382,31 грн., відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 72 634,11 грн., а пеня в розмірі 16722,54 грн. до вказаної суми основного боргу не входить.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. в частині визначення вимог кредитора у сумі 1 472 075,87 грн. прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Технопарк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012р. в частині визначення вимог ініціюючого кредитора в сумі 1 472 075,87 грн. по справі №34/5005/4642/2012 залишити без змін.

Стягнути з Іноземного підприємства "Технопарк" недоплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 536,50 грн. на рахунок - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку отримувача - 820019; код за ЄДРПОУ - 38004897; код бюджетної класифікації: 22030004, символ звітності банку 254.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.