Ухвала суду № 34475934, 23.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1321/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Іванова Ю.В.

відповідача - Кошелюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Вінницькій області, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Вінницькій області, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги заявник мотивував тим, що він проживає в смт. Чечельник, який, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991р. № 106, відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Відтак на думку позивача, в порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплата до заробітної плати йому проводиться в значно менших розмірах, ніж передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2013 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Головним управлінням юстиції у Вінницькій області подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив про відсутність бюджетного фінансування, водночас здійснення видатків у сумі, що перевищують встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

У судовому засіданні представники апелянта та відповідача вимоги скарги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не зявився, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4, відповідно до посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1 (а.с. 5), є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та постійно проживає у смт. Чечельник Вінницької області (а. с. 4). При цьому, позивач працює в смт. Чечельник Вінницької області заступником начальника - начальником відділу державної виконавчої служби Чечельницького районного управління юстиції.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідним категоріям громадян, а саме:

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України про Державний бюджет на відповідний рік і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати доплати.

У розрізі наведених правових положень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на позивача поширюється дія зазначеного Закону, оскільки ОСОБА_4 працює і проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується долученими до позову документами, а відтак відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щомісячної грошової доплати до заробітної плати.

Як свідчать матеріали справи, апелянт - Головне управління юстиції у Вінницькій області виплачувало позивачу доплату до заробітної плати не у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а згідно Постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи", про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка щодо щомісячного нарахування ОСОБА_4 доплати за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Фактично виплачені позивачу щомісячні суми доплати є набагато меншими від сум, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В свою чергу порядок нарахування і виплати вказаної доплати встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), зокрема доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.

Пунктом 6 цього ж Порядку встановлено, що підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінпраці, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.

До 25 числа місяця, за який здійснюються нарахування, підприємства подають до управління праці документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Міністерством праці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що спірні правовідносини виникають безпосередньо між набувачем соціальної допомоги та роботодавцем, відтак апелянт - Головне управління юстиції у Вінницькій області, як роботодавець, зобов'язане було керуватись чинним Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як правовим актом, який має вищу юридичну силу, на що вказує ч. 4 ст. 9 КАС України і не допускати зменшення виплат, порушуючи права позивача та здійснити нарахування та виплату відповідно чинного Закону.

Проте, оскільки Головне управління юстиції у Вінницькій області проводило розрахунки на компенсаційні виплати в розмірі 5,20 гривень, тобто знаючи, що керується постановою КМУ №836, а не нормами чинного закону, чим в свою чергу свідомо не реагувало на порушення закону, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України де органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Своїми діями Головне управління юстиції у Вінницькій області допустило звуження змісту, обсягу, прав та свобод позивача, передбачених ст. 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника - Головного управління юстиції у Вінницькій області на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Вихідним критерієм нарахування доплати, визначеної статтею 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є мінімальна заробітна плата.

Зміст Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", положеннями якого встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат у 2010 році, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія якої у 2010 році не зупинялась.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (від 14 червня 2011 року №3491-VI) Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, відповідно до якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. (Пункт 4 розділу VII "Прикінцевих положень" визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2011 від 26.12.2011).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, визначено в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 39 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 19 червня 2011 року.

Безпідставними є також доводи скаржника, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України бюджету на 2011 рік є обґрунтованими, однак вказані обставини настають з 19 червня 2011 року, в той час коли позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів 16 травня 2011 року та просить здійснити виплати за шестимісячний період, що передує зверненню до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності у Головного управління юстиції у Вінницькій області обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату, передбачену ст. 39 Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2013 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Граб Л.С.

Полотнянко Ю.П.