Ухвала суду № 34474965, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 816/4381/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Гриценко С.В.,

представника відповідача- Висота І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 816/4381/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"(далі- ТОВ "УкрОлія") до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- Полтавська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ (Диканське відділення) від 04.07.2013 № 441500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 304 720 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 152 360 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Полтавської МДПІ на користь Товариства ТОВ" Укролія " витрати у вигляді судового збору, сплачені згідно з платіжним дорученням № 928 від 16 липня 2013 року, у розмірі 2 294 гривні.

Не погодившись з даною постановою суду, Полтавською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході проведеної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., при дослідженні ланцюга постачання до виробника та встановлення факту здійснення господарських операцій в цілому, не встановлено можливості здійснення досліджуваних операцій ТОВ «Компанія ЕЙ СІ ЕН» в бік ТОВ «ОІЛ Агро Трейд» та в бік ТОВ «УКРОЛІЯ», з огляду на те, що основний вид діяльності ТОВ «Компанія ЕЙ СІ ЕН» - консультування з питань комерційної діяльності і керування.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2013 р. у розмірі 304 720,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 152360,00 грн. відсутні, і як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 28.05.2013р. по 07.06.2013р. співробітниками Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби (Диканське відділення) (правонаступником якої є Полтавська ОДПІ) проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Укролія" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у періоді з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., за результатами якої складено атк від 14.06.2013 № 813/15/31577685 (а.с. 10-29).

На підставі вище зазначеного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 04.07.2013 № 441500, яким позивачу зменшено суму, заявлену до бюджетного відшкодування, в розмірі 304720,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 152 360,00 грн.(а.с.9).

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація отримана при дослідженні ланцюга постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), та встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія ЕЙ СІ ЕН» в бік ТОВ «ОІЛ Агро Трейд» та в бік ТОВ «УКРОЛІЯ» і як наслідок не встановлення надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгам руху товару.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із пунктами 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Укролія" (покупець) та ТОВ "Оіл Агро Трейд" (постачальник), укладено договір поставки від 04.02.2013 № 96, згідно якого постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - олію соняшникову нерафінована не виморожена (пресова) 1 сорт у кількості 200 тн., вартістю 9750 грн. з ПДВ за 1 тн. на загальну суму 1950000,00 грн. (а.с.40-43).

За умовами п. 2 вищевказаного договору відвантаження товару здійснювалось згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: EXW, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. Овочева, 13 (місцезнаходження ТОВ "Наша Олія").

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем було надано копії видаткових накладних, податкових накладних (а.с.50,53,56,59,62;67-70).

Транспортування товару здійснювалося перевізником ТОВ "Транс - Сервіс -1", з яким позивачем (Замовник) укладено договір транспортного перевезення від 21.01.2013 № 5024, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актом виконаних робіт від 28.02.2013 № 4968 (а.с. 73-74;51, 54, 57, 60, 63; 75).

Товар, придбаний у ТОВ "Оіл Агро Трейд", приймався позивачем, за адресою м. Зіньків, Полтавська області, вул. Фрунзе, 146 ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" на підставі укладених між ТОВ "Укролія" та ЗАТ "Зіньківський комбікормовий завод" договорів підряду № 2 від 31.08.2012 (фасування готової продукції) та № 7 від 04.01.2013 про надання послуг з переробки олії нерафінованої пресової в олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену (отриману з персової) марки "П" (а.с. 113-116; 106-109).

Надані послуги по рафінації підтверджуються виробничим звітом з рафінації олій та жирів, актом № ОУ-0000082 здачі прийняття -робіт від 28.02.2013 та податковою накладною від 28.02.2013 № 64 (а.с. 110-112).

Фасування олії підтверджується виробничим звітом з фасування олії за лютий 2013 року та актом приймання - передачі готової продукції № 6. Фасування олії відображено в бухгалтерському обліку позивача в журналі - ордері по рахунку 281 товари на складі за лютий 2013 року (а.с. 88-89).

Оплата позивачем поставленого товару була проведена в повному обсязі із розрахункового рахунку підприємства в лютому 2013, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 65-66, 141-144).

За результатами здійснених господарських операцій позивачем включено суму ПДВ, сплачену в ціні придбаного товару в розмірі 304720 грн., до складу податкового кредиту та заявлена до бюджетного відшкодування в березні 2013 року, у зв'язку із виникненням від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за лютий 2013 року.

Тобто позивачем були виконані вимоги п.200.6 ст. 200 ПК України, п.п 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України щодо підтвердження достовірності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за лютий 2013 р. так і дотримання процедури їх декларування та заявлення до повернення.

Враховуючи вище зазначені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарської операції по придбанню у ТОВ «Оіл Агро Трейд» товару та правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні отриманого товару, і як наслідок правомірного віднесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги на проведеному в ході перевірки дослідження ланцюга постачання до виробника (імпортера, кінцевого надавача послуг/робіт тощо), та не встановлення факту здійснення господарських операцій в цілому, з метою підтвердження нарахування ТОВ "Укролія" податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ у залежність від можливості чи неможливості проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачанн. Покупець -платник податку на додану вартість не несе відповідальності за правильність ведення податкового обліку та сплати податкових зобов'язання продавця та інших суб*єктів господарювання по ланцюга до виробника.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 р. по справі № 816/4381/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.10.2013 р.