Ухвала суду № 34473634, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 2а-5510/12/1470

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року по справі за позовом Прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем в установлені законодавством строки узгоджену суму податкового зобов'язання сплачено не в повному обсязі, а тому решта боргу підлягає стягненню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, рнокпп НОМЕР_1) на користь державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (банківські реквізити: р/р 34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 23626096) податковий борг з орендної плати за землю в сумі 13631,33 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень та до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.05.2000 року ОСОБА_1 була зареєстрована виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6-7), а також була взята на облік в якості платника податків, що підтверджується довідкою (а.с.8).

Згідно з договором оренди землі від 11.01.2010 року № 7342 (а.с.13-15) відповідач використовує земельну ділянку площею 1609 кв.м.

09.02.2012 року відповідач подала позивачу податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, в якій визначила річну суму орендної плати - 29174,55 грн. (а.с.9-10). За розрахунком прокурора і ДПІ податковий борг відповідача за цією декларацією складає 4356,19 грн.

27.02.2012 року відповідач подала позивачу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік, в якій визначила річну суму орендної плати - 56009,92 грн. (а.с.11-12). За розрахунком прокурора і ДПІ податковий борг відповідача за цією декларацією складає 9221,78 грн. (за липень і серпень 2012 року).

Крім того, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання ДПІ нарахувала відповідачу пеню в сумі 53,36 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Прокурора Заводського району м. Миколаєва, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу землекористувачі є платниками плати за землю.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що самостійно обчислена платником податків і зазначена ним у податковій декларації сума податкового зобов'язання вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення. 06.06.2012 Відповідач отримала податкову вимогу від 05.06.2012 № 344 на суму 6447,90 грн. (а.с.16). Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу не виконала.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.