Ухвала суду № 34473308, 16.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 36054/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Костопільське АТП-15638» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ВАТ «Костопільське АТП-15638» 07.05.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Костопільської МДПІ Рівненської області, в якому, змінивши позовні вимоги, просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0052741740/0 від 14.11.2008 року, №0000742341/0 від 21.10.2008 року, №0000742341/1 від 20.11.2008 року, №0000772341/0 від 05.11.2008 року; №0000812341/0, №0000822341/0 від 14.11.2008 року, з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 року №11190/10/23-031, а також рішення про застосування штрафних санкцій №0000902343 від 14.11.2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ №0052741740/0 від 14.11.2008 року, №0000742341/0 від 21.10.2008 року, №0000742341/1 від 20.11.2008 року, №0000772341/0 від 05.11.2008 року; №0000812341/0, №0000822341/0 від 14.11.2008 року, з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 року №11190/10/23-031; рішення про застосування штрафних санкцій №0000902343 від 14.11.2008 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Костопільська МДПІ Рівненської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що поїздки працівників ВАТ «Костопільське автопідприємство 15638» не є відрядженнями у відповідності до ч.1 загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон ( далі Інструкція № 59), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. №59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 р. № 146) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. № 218/2658.

Працівникам філії «Костопільський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор», робота яких має роз'їзний характер не видавались на ці роботи посвідчення про відрядження .

В порушення ч. З п. 1.1 статті 1,п.3.5. ст. 3,пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 p. № 889-IV (із змінами та доповненнями),платником при нарахуванні місячного сукупного доходу не включено надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам філії «Костопільський райавтодор «ДП «Рівненський облавтодор» та не утримано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2008 р. по 30.06.2008 р. чим занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 481,75 грн.та ,у зв»язку з наданням соціальної пільги працівникам розмір доходу яких перевищив суму, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму,на суму 115,88 грн.

Апелянт також вважає, що платнику податку правомірно нараховано ПДВ та податок на прибуток у зв"язку із виключенням витрат, понесених у зв"язку з оплатою електроенергії по зданих в оренду приміщеннях зі складу валових витрат, так як, згідно відповіді (вх.№ 2914/10 від 17.11.2008 р.) ЗАТ «Ей-І-ЕС Рівнеенерго» договірних орендних відносин з підприємствами: ТОВ «Сервістрансавто», Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат, ТОВ «Костопільська будівельна компанія», ТОВ фірма «Ліоніс», ПП ОСОБА_1, відділ ДАІ УМВС України в Рівненській області, ДП «Авіком Рівне». товариство не має.

На порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством віднесено до валових витрат вартість електроенергії, що використана не в господарській діяльності в сумі 44065 грн. ( в т.ч. ПДВ -7344 грн.), в тому числі:4 кв.2007 p. - 4576 грн. ( в т. ч. ПДВ -763 грн.),1 кв.2008 p.-15806 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2634 грн.), 2 кв.2008 p.- 23683 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3947 грн.).

Відповідачем правомірно було знято з валових витрат витрати на поліпшення основних фондів( ремонт трьох автобусів) в сумі 17 225 грн., оскільки ним було перевищено 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів підприємства як того вимагає п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 14.11.2008 року на підставі Акту №1216/23/03118446 від 03.11.2008 року «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Костопільське АТП-15638» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року» податковим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом не доведено скоєння порушень податкового законодавства, наслідком яких є оскаржені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій .

Так, згідно з Актом №1216/23/03118446, позивачем в порушення пп.3 п.1.1. ст.1, п.3.5. ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні місячного доходу не включено надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам та не утримано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2008р. по 30.06.2008p., чим занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 481,75 грн., а також позивачем в сукупному доході працівників підприємства не враховано надбавку за роз'їзний характер робіт, а отже неправильно утримано податок з доходів фізичних осіб з місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., що призвело до недобору податку з доходів фізичних осіб на суму 115,88 грн.

Відповідно до абз.3 п.1.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном заробітна плата розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які здійснюються поза установленими вказаними актами норми.

Відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» №490 від 31.03.1999 надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний характер, встановлюється у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником і не можуть перевищувати граничні норми витрат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» №663 від 23.04.1999, а для працівників, робота яких проводиться постійно в дорозі або має роз'їзний характер за межами України, граничний розмір надбавок не повинен перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон.

Пунктом 3 названої постанови передбачено, що витрати на проїзд до місця проживання і назад, а також на найом житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», якою, в свою чергу, норми відшкодування витрат для відряджень регламентовані лише у вигляді добових.

Зі змісту положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства фінансів №59 від 13.03.1998, випливає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів, що передбачено в Постанові Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)».

В розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що поїздки працівника, робота якого носить роз'їзний характер, не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням, оскільки надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати, оформлення яких законодавством передбачено в іншій спосіб, ніж встановлено для оформлення виплат на відрядження.

Судом першої інстанції були досліджені первинні документи, на підставі яких позивачем були оформлені компенсаційні виплати, та встановлено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження цих сум.

Отже, виплати за роз'їзний характер роботи проводяться лише на підставі документів, що підтверджують факт роз'їзної роботи, таких як: відомості за формою ФРУ №12 та за порядком надання надбавок працівникам, які мають роз'їзний характер роботи, закріпленим у колективному договорі, та такі компенсаційні виплати не потребують оформлення, що передбачено для виплат на відрядження. відтак вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0052741740/0 від 14.11.2008 року задоволено правомірно.

На підставі Акту №1216/23/03118446 від 03.11.2008 року та згідно з пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Костопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000812341/0 від 14.11.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 16 368,00 грн., з яких 10 912,00 грн. - основний платіж, 5 456,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Це податкове повідомлення-рішення прийняте за порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 912,00 грн. Податковим органом позивачу було зменшено податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з виключенням витрат, понесених через оплату електроенергії по зданих в оренду приміщеннях із складу валових витрат, оскільки перевіркою було встановлено, що використана ВАТ «Костопільське АТП 15638» електроенергія з листопада 2007 року по червень 2008 року, згідно рахунків Костопільської дільниці ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» кількість 115246 кВт/год. та вартістю 58 237,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9 706,00 грн.) не була використана в рамках господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції дана вірна оцінка вищевказаним обставинам, так як такі висновки податкового органу спростовуються вказаними нижче доказами.

Так, відповідно до приписів пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції досліджені податкові накладні виписані ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго», Костопільський РЕМ для ВАТ «Костопільське АТП 15638» на кожну поставку електроенергії, останні відповідають вимогам п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і були прийняті ревізорами при перевірці без будь-яких зауважень.

Крім того, згідно п.1.15. ст.1 вказаного вище Закону поняття господарської діяльності розуміється в значенні визначеному п.1.32, ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З матеріалів справи видно, що по кожному з договорів оренди з врахування сплаченої вартості використаної електроенергії ВАТ «Костопільське АТП 15638» отримувало дохід, тому посилання податкового органу на невикористання електроенергії ВАТ «Костопільське АТП 15638» в господарській діяльності не відповідають фактичним обставинам, відтак скасування податкового повідомлення-рішення №0000812341/0 від 14.11.2008 року є обгрунтованимим.

Податковим повідомленням-рішенням №0000822341/0 від 14.11.2008 року позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 13 150,00 грн. (у тому числі - 9 393,00 грн. основного платежу і 3 757,00 грн. штрафної (фінансової) санкції) за порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5. пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок віднесення платником до валових витрат в IV кварталі 2007 року вартість проведених робіт по поліпшенню основних фондів на суму 19 830,00 грн. ( витрати по оплаті робіт, проведених ПП ОСОБА_2 по ремонту автобусів).

Такий висновок податкового органу правильно не взято до уваги судом першої інстанції, позаяк він не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, згідно пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Оскільки сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на 01.01.2007 року становила 914 187,00 грн., то 10 відсотків складає 91 418,00 грн., а віднесені позивачем до валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, не перевищують даної суми.

У вказані вище оскаржені податкові повідомлення-рішення №0000812341/0, №0000822341/0 від 14.11.2008 року податковим органом були внесені зміни, то судом першої інстанції обгрунтовано їх скасовано з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 року №11190/10/23-031.

Колегія суддів також зазначає, що вимоги про скасування рішення суду першої інстанції в повному об»ємі не відповідають мотивувальній частині апеляційної скарги, в якій повністю відсутнє обґрунтування незаконності рішення суду в частині рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки.

Відповідно до ст.195 КАС України апеляційний перегляд здійснюється в межах апеляційної скарги

За таких обставин, на погляд колегії суддів, доводи суду першої інстанції для апелянта в цій частині є переконливими.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі №2а-4191/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик