Рішення № 3447321, 03.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.09 Справа№ 11/259

Суддя Сало І.А.

Секретар судового засідання Легуцький І.Б.

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, м.Бровари, Київської області

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів

Про стягнення 6228,78грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Тітаренко-предст.згідно доручення б/н від 20.01.2009року

Від відповідача: не з'явився

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ” про стягнення із Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 6228,78грн боргу.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2008року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.01.2008року.

З метою уточнення розрахунків позовних вимог, розгляд справи було відкладено на 03.02.2009року

Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

На підставі укладеного між сторонами договору поставки (відстрочки) № 336/2006 від 19.07.2006року, позивач зобов'язався поставити відповідачу автомобільні товари згідно з асортиментом, що вказаний у сертифікації до договору, а відповідач, в свою чергу, придбати замовлений товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 4336,00грн, що підтверджується видатковою накладною:

- № ЕЛВ 0720003 від 20.07.06р.

Відповідно п.3.1.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом авансового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 14,29% від вартості вказаної у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною, та наступною помісячною оплатою відповідно з графіком, визначеним додатками до договору.

Оскільки, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, внаслідок чого за ним числиться заборгованість в сумі 3710,00грн., позивач звернувся до суду із позовом про захист своїх охоронюваних законом прав та інтересів у вигляді примусового стягнення заборгованої суми шляхом винесення рішення.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано передбачений п.10.2 договору штраф у розмірі 30 відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання, що складає 1113,00грн., а також відповідно до ст.. 625 ЦК України 1202,04грн. інфляційних та 203,74грн. річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 6228,78грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Позивачем поставлено товар відповідачу на підставі договору № 336/2006 від 19.07.2006року.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № № ЕЛВ 0720003 від 20.07.06р на суму 4336,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. Термін та порядок оплати визначений розділом 3 договору.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач здійснив постачання товару на суму 4336,00грн., а відповідач зобов'язався провести оплату у визначений строк.

Відповідно п.3.1.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом авансового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 14,29% від вартості вказаної у додатках до договору, які є невід'ємною його частиною, та наступною помісячною оплатою відповідно з графіком, визначеним додатками до договору.

Додатком до договору поставки № 336/2006 від 19.07.2006року визначено графік погашення заборгованості відповідно до якого датою останнього платежу в сумі 619,43грн. є 19.01.2007року.

Сума заборгованості відповідача, на момент подання позову, складає 3710,00грн.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім сплати суми основної заборгованості, сторони в якості забезпечення виконання зобов'язання передбачили ряд штрафних санкцій, що зазначені у п.п. 10.2., 10.4. договору.

Оскільки згідно ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ПС то враховуючи зміст статті 225 ч.5 ГК, а також зміст статі 546 ч. 1 ЦК України, згідно якої виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком - слід застосовувати наведені вище норми ГК України разом із відповідними нормами ЦК, що регулюють неустойку, так як позивач у своїх вимогах просить стягнути передбачену п. 10.2 неустойку у вигляді штрафу за невиконання грошового обов'язку відповідача понад 30 днів в розмірі 60% від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Згідно ст. 549 ч.2,ч.3 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 551 ч. абз.2 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони в договорі передбачили 30 відсотковий штраф від суми простроченої заборгованості, який позивач просить стягнути із відповідача в розмірі 1113,00грн. Однак, суд відмовляє у його стягненні з огляду на наступне:

У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм ГК України можливе лише за перших 183 дні прострочення оплати боржником.

У відповідності до п. 2 ст. 258 ЦК України до вимог, що пов'язані із стягненням неустойки, пені, штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

З огляду на викладене, позивач пропустив строк позивної давності по нарахуванню штрафу.

Також позивач правомірно нарахував передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні та річні. Розмір річних складає 203,74грн. Розмір нарахованих інфляційних-1202,04грн.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково в частині стягнення 3710,00грн. основної заборгованості, 203,74грн. річних та 1202,04грн. інфляційних.

Судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

 в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ”, вул. Богунська, 26В, м. Бровари Київської області (код ЄДРПОУ 33212540) 3710,00грн. основної заборгованості, 203,74грн. річних та 1202,04грн. інфляційних, 83,64грн. держмита та 96,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Сало І.А.