Ухвала суду № 34472178, 29.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа №2а/0570/4385/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Романенко Т.О., за участю представників позивача Беленко О.В., Кащенко Т.В., представника відповідача Чоловян Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спільного Українсько-Іорданського підприємства «Сандіана» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/4385/2012 за позовом Спільного Українсько-Іорданського підприємства «Сандіана» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року відмовлено у задоволені позову Спільного Українсько-Іорданського підприємства «Сандіана» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій посадових осіб відносно визнання угод, що були укладені та виконувались протягом перевіреного періоду з підприємством-постачальником ТОВ "Стількомтраст" нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, та які на підставі п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не породжували правових наслідків, та про визнання протиправними дій посадових осіб відносно проведення позапланової виїзної перевірки з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Стількомтраст" за період з 01.09.2010р. по 08.02.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.02.2012р. № 560/23-2-14324574.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції була розглянута справа не по суті позовних вимог позивача, оскільки предметом спору у даній справі є не акт перевірки або його висновки, як зазначено в оскаржуваній постанові суду, а неправомірні дії посадових осіб відповідача відносно визнання угод нікчемними, що були укладені та виконувались протягом перевіреного періоду позивачем та його контрагентом.

Щодо позовних вимог в частині протиправними дій відповідача відносно проведення позапланової виїзної перевірки позивача, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що позивачем на запит відповідача документи були надані не в повному обсязі. Апелянт зазначає, що він направив відповідачу усі наявні документи за вересень 2010 року. Інших документів стосовно правовідносин з ТОВ «Стількомтраст» у цьому місяці у позивача не було, тому що вони були отримані позивачем від ТОВ «Стількомтраст» у жовтні 2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача.

Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 07.12.2011 р. № 39340/10/23-2 про надання пояснень та копій документів стосовно встановлених відхилень сум ПДВ, вказаних у податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 р. позивача з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням та сплатою податків ТОВ "Стількомтраст" (т. 5 арк. справи 13).

На вказаний запит позивачем була надана відповідь за № 38 від 09.12.2011 року з копіями документів (т.5 арк. справи 14).

Згідно наказу начальника ДПІ у м. Краматорську № 238 від 07.02.2012 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, посадовим особам відповідача були видані направлення на перевірку № 117, 118 (арк. справи 18, 19 т. 5).

Згідно наказу начальника ДПІ у м. Краматорську № 238 від 07.02.2012 р. та направлень на перевірку відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Спільного Українсько-Іорданського підприємства "Сандіана" з питання документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Стількомтраст" за період з 01.09.2010р. по 08.02.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.02.2012р. №560/23-2-14324574 (далі Акт перевірки).

Пред'явлення вказаних направлень на перевірку та вручення копії наказу начальника ДПІ у м. Краматорську № 238 директору СУІП «Сандіана» 08.02.2012 року підтверджено його підписом в направленнях на перевірку.

Згідно висновків Акту перевірки, позивачем порушено ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з 01.09.2010р. по 08.02.2012р. на суму ПДВ 52151,00 грн., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також встановлено, що за результатами зазначеної перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що складений відповідачем акт, висновки відповідача і дії щодо його складення не порушують прав позивача, як платника податку, не породжують правові наслідки та не мають обов'язкового характеру для позивача. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача відносно проведення позапланової виїзної перевірки, суд першої інстанції виходив з того, оскільки позивачем на запит відповідача не були надані в повному обсязі запитувані документи, то відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ПК України відповідач мав правові підстави для проведення перевірки позивача. Крім того, судом зазначено, що наказ № 238 від 07.02.2012 року, який став підставою для проведення перевірки, є чинним та позивачем не оскаржувався.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволені позову є законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених процесуальних норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. В контексті наведених приписів КАС підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що необхідною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та (або) виникнення додаткового обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо визнання нікчемними угод, що були укладені та виконувались протягом перевіреного періоду з підприємством-постачальником ТОВ "Стількомтраст".

Колегія суддів зазначає, що ці дії полягають у викладенні висновків щодо нікчемності цих угод в тексті Акту перевірки.

Вирішуючи цей спір в контексті правомірності дій відповідача, що полягали у викладенні в акті своїх висновків, суд апеляційної інстанції виходить з того, що у відповідності до п.86.1 ст.86 ПКУ результати перевірок, в ході яких встановлені порушення, оформлюються актом.

Згідно п. 4, 5 Порядоку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 (далі Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Оскільки посадові особи відповідача дійшли висновку про наявність порушень з боку позивача, вони обґрунтовано склали акт перевірки, в якому відобразили встановлені факти та свої висновки щодо наявності порушення вимог податкового законодавства.

В той же час в контексті оспорювання обґрунтованості зроблених висновків, в тому числі щодо угод, укладених між позивачем та його контрагентом, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про відсутність об'єкту судового захисту, оскільки висновки акта перевірки не створюють будь-яких наслідків для позивача і не змінюють його фінансово-економічного становища, тому не порушують його права та законні інтереси.

Як зазначено в п. 3 Порядку № 984, акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача відносно проведення позапланової виїзної перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Приписами п. 78.4 ст. 78 ПКУ встановлено, що безпосередньо проведенню документальної перевірки передує прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ відповідача про проведення позапланової перевірки № 238 від 07.02.2012 року, який є самостійним рішенням керівника відповідача, є чинним, не оскаржувався і не скасовувався, а позивач в своєму позові вимоги про визнання його протиправним чи скасування не заявляє. При цьому його копія була вручена керівнику позивача до початку перевірки.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПКУ, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як встановлено судом, при проведені перевірки посадовими особами відповідача вимоги ст. 81 ПК України були виконанні і вони були допущені до проведення перевірки, тому підстав для визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача відносно проведення позапланової виїзної перевірки не має.

Доводи апелянта про те, що були відсутні передбачені п.п. 78.1.1. п. 78.1 ПК України підстави для проведення перевірки є недоречними, оскільки це впливає на оцінку законності рішення керівника податкового органу про призначення перевірки, яке у даній справі не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Іорданського підприємства «Сандіана» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/4385/2012 за позовом Спільного Українсько-Іорданського підприємства «Сандіана» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій по викладенню висновків в акті перевірки та визнання дій протиправними по проведенню документальної позапланової перевірки залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 01 листопада 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

М.Г. Сухарьок