Ухвала суду № 34472151, 29.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа №805/6893/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Романенко Т.О., за участю представника позивача Нелашковського В.М., представника відповідача Железньової І.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду 02 вересня 2013 року у справі № 805/6893/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 02 вересня 2013 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволені. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.04.2013 року № 0000281602, № 0000271602.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Стимул-ТГВ», що було виявлено в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Підставою для таких висновків стали акти перевірок вищезазначених підприємств, якими встановлено неможливість реального здійснення ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Стимул-ТГВ» операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, про відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень економічно необхідних для реалізації товарів тощо. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з вищенаведеними контрагентами. Також апелянт зазначив, що на порушення абз.1 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, посадові особи ТОВ «Солді-Донбас» не надали товарно-транспортні накладні, щодо підтвердження реальності отримання товару від ТОВ «Рослит».

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді-Донбас" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року . За результатами перевірки складено акт № 174/16-0/24656946 від 08.04.2013 року (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем ст. 44, абз.1 п. 85.2 ст. 85, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 930847 гривень; п. 85.4 ст. 85, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПКУ, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які призвели до заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в сумі 767078 гривень. Висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Стимул-ТГВ», у зв'язку з тим, що згідно до актів перевірок вищезазначених підприємств, встановлено порушення останніми вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, та відсутність товарного характеру укладених ними угод.

25.04.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000271602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 884388,50 гривень, з якої основний платіж 767078,00 гривень, штрафна фінансова санкція 117310,50 гривень (том 1 а.с. 90), та № 0000281602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1031292,75 гривень, з якої основний платіж 930847,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 100445,75 гривень (том 1 а.с. 92).

Також встановлено, що реальність господарських операцій, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, підтверджується наданими позивачем до суду документами, а саме договорами, укладеними між ТОВ "Солді-Донбас" та його контрагентами (том 1 а.с. 121-134), актами звірки взаєморозрахунків (том 1 а.с.135-166), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою (том 1 а.с.167-168), видатковими накладними на отримання товару (том 10 а.с.1-250, том 11 а.с.1-202, 214-222, том 9 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-250), виписками банку (том 1 а.с. 174-239, том 3 а.с. 167-250, том 4 а.с. 7-6), податковими накладними (том 1 а.с. 240-250, том 12 а.с.1-69, том 4 а.с. 8-250, том 5 а.с.1-250, том 11 а.с. 223-242, том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-250) податковими деклараціями (том 2, а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-166, том 11 а.с. 243-249), товарними звітами (рух по постачальнику в розрізі контрагентів) (том 12 а.с. 88-244, том 13 а.с. 1-245, том 14 а.с. 1-250, том 15 а.с. 1-250, том 16, а.с. 1-239, том 17 а.с.1-250, том 18 а.с. 1-250, том 19 а.с. 1-250), висновками державної санітарно-гігієнічної експертизи, паспортами якості придбаних товарів (том 12, а.с. 71-82), товарно-транспортними накладними (том 12, а.с. 83-87).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Стимул-ТГВ» не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових і видаткових накладних є підставою для включення до валових витрат і податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик та ТОВ «Стимул-ТГВ» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик та ТОВ «Стимул-ТГВ» підтверджено долученими до справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Рослит», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Стимул-ТГВ» і правомірність формування позивачем валових витрат та віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження господарський операцій з ТОВ «Рослит» судом до уваги не приймаються, оскільки ці документи не впливають на формування податкового кредиту, а реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Рослит» підтверджена іншими дослідженими судом доказами, зокрема поясненнями свідків, які відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 02 вересня 2013 року у справі № 805/6893/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 31 жовтня 2013 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

М.Г. Сухарьок