Постанова № 34471819, 25.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2115/13-a

25 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Капустинської Н.П., Кулініч Т.М.

представників відповідача - Стецько Н.Ю., Попілевич В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод»

до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 15 квітня 2013 року №0000352200, №0000192200, №0000202200 та Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0000782200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» (надалі по тексту - ТОВ «Збаражський цукровий завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Тернопільській області (надалі по тексту - Збаразька ОДПІ, податковий орган або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (правонаступником якої є Збаразька ОДПІ Головного управління Міндоходів в Тернопільській області) від 15 квітня 2013 року №0000352200, №0000192200, №0000202200 та Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0000782200.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Щодо висновку податкового органу з приводу порушення Товариством п. 138.2, абз. «е» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в зв'язку з включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості придбаного цукру білого кристалічного та меляси бурякової, а також включенням до витрат - суми витрат на транспортування продукції - цукру білого кристалічного, представники позивача зазначили, що необхідними та достатніми підставами для включення Товариством до складу витрат є: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України). На думку представників відповідача, в результаті проведених господарських операцій, Товариством правомірно включено до податкової звідності - податкової декларації з податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року витрати на собівартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (цукор білий кристалічний та меляса бурякова) в сумі 77 697 240 грн. Доводячи правомірність включення сум понесених витрат Товариством по транспортуванню продукції (цукру білого кристалічного в мішкотарі) до покупців до витрат на збут, представники ТОВ «Збаражський цукровий завод» зсилаються на пп. «е» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, який передбачає право на віднесення платником податків понесених витрат на транспортування товару від продавця до покупця - до витрат на збут. Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК України).

Щодо висновків податкового органу з приводу неправомірності формування товариством податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання ТОВ «Збаражський цукровий завод» у ТОВ «Юніком А» цукру білого кристалічного в мішкотарі та меляси бурякової, представники позивача зазначили, що податок на додану вартість Товариством сплачено в ціні придбаного товару в повному обсязі, податковий кредит за вказані звітні періоди підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, що в акті перевірки не заперечується. Крім того, представники товариства звернули увагу суду на те, що правомірність віднесення до складу податкового кредиту за січень 2012 року сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість по операції з придбання у ТОВ «Юніком» цукру білого кристалічного в сумі 16 240 582 грн., вже була предметом дослідження і постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року у справі № 819/202/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року у справі №876/5437/13, факт правомірного декларування Товариством податкового кредиту в сумі 16 240 582,00 грн. за січень 2012 року підтверджено, визнано протиправним та скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення Збаразької МДПІ від 18.09.2012 року.

З аналогічних підстав представники позивача вважаю неправомірним податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000782200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 364 481,5 грн.

Представники ТОВ «Збаражський цукровий завод» також вважають безпідставним висновок податкової інспекції про те, що розрахунок коригування №1 від 4.05.2012 року коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №79 від 22.03.2012 року був включений двічі, оскільки в силу норм діючого законодавства не може розцінюватись як податкова звітність та братись до уваги лише як Додаток без основного документа, який він доповнює - Уточнюючий розрахунок сум податку на додану вартість.

Щодо нарахування Товариству податковим органом пені в розмірі 1 026,34 грн. в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, представники позивача зазначили, що в акті перевірки в таблиці розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО в графі «Строк» вказана дата 7 число кожного місяця, тобто дата виплати заробітної плати довільно визначена податковим органом, що суперечить вимогам ПК України. На думку представників позивача, суми податку з доходів фізичних осіб нараховувались, утримувались та сплачувались Товариством, як податковим агентом, у відповідності з вимогами норм ПК України, а донарахування пені в розмірі 1 026,34 грн. з ПДФО є таким, що не відповідає правильному застосуванню норм податкового законодавства.

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення та визнати протиправними дії Збаразької ОДПІ щодо нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтувли тим, що висновки акту перевірки які покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірними та обґрунтованими.

Так, представники Збаразької ОДПІ зазначили, що ТОВ «Збаражський цукровий завод» в періоді, що перевірявся, встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у загальні сумі 77 697 240 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року на 34 732 384 грн., за II квартал 2012 року на 28 565 226 грн., за III квартал 2012 року на 14 399 630 грн. в результаті неправомірного включення до собівартості придбаних та реалізованих товарів собівартість цукру білого кристалічного, а також меляси бурякової. Таке завищення витрат на думку податкового органу мало місце у зв'язку з тим, що видаткові накладні від 26.12.2011 №2345 та №2365 (на цукор та мелясу відповідно) не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», оскільки їх підписано із сторони позивача особою, якій керівником підприємства не було надано дозволу на здійснення господарської операції та складання і підписання первинного документа. Відповідно дані видаткові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути доказом здійснення господарських операцій.

Також представники відповідача зазначили, що товариством в порушення абзацу «е» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 та пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України завищено суму витрат на збут у сумі 2 299 987 грн., оскільки у перевіряємому періоді ТОВ «Збаражський цукровий завод» здійснював операції з реалізації цукру-піску, яка проводились нижче собівартості (тобто ціни придбання), а тому підприємство здійснювало продаж у збиток (не отримувало доходу належного розміру).

Щодо неправомірності формування товариством податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання ТОВ «Збаражський цукровий завод» у ТОВ «Юніком А» цукру білого кристалічного в мішкотарі та меляси бурякової та порушення в такий спосіб п.198.1 ст.198 ПК України, представники Збаразької ОДПІ зазначили, що позивачем до перевірки не представлено жодного документу, який міг би слугувати доказом факту товарності вищеописаних господарських операцій, а податкові накладні № 49 від 26.12.11 р. та №54 від 26.12.2011р складені в порушення п.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пп. 2.4 п.2 Положення №88 в частині забезпечення документування фактів здійснення господарських операцій належним чином складеними первинними документами та відповідно не мають доказової сили для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Представники податкового органу також зазначили, що перевіркою встановлено, що підприємством було виписано Розрахунок №1 від 04.05.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 79 від 22.03.2012 року (в сторону зменшення податкових зобов'язань) в зв'язку з поверненням товару ТОВ «Сандора» (сума коригування обсягу постачання - 120 890 грн., сума коригування податкового зобов'язання - 24 178 грн.).ТОВ «Збаражський цукровий завод» подавало до Збаразької МДПІ уточнюючі розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) №9045876936 від 03.08.2012 року та №9045881312 від 03.08.2012 року згідно яких даний Розрахунок №1 від 04.05.2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 79 від 22.03.2012 року був включений двічі. З врахуванням цього, вони вважають, що позивач в порушення п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 року занижено суму податкових зобов'язань за травень 2012 року в сумі 24178 грн.

Крім того, на думку представників відповідача, правомірним є висновок перевірки щодо порушення товариством ст.ст. 168 та 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а тому відповідно правомірним є нарахування пені в сумі 1 026, 34 грн.

З врахуванням викладеного, представники податкового органу вважають, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Збаразькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС, правонаступником якої є Збаразька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.11.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013 року №66/2201/37753679 (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 15.04.2013 року Збаразькою МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000352200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 398 719 грн., в т.ч. 932 479 грн. - основного платежу та 466 240 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000192200, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 53 276 грн.;

- №0000202200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 20 999 272 грн., в т.ч. 16 799 417 грн. - основного платежу та 4 199 855 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, згідно розрахунку нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій визначено пеню в розмірі 1 026, 34 грн. за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, Товариством подано скаргу від 29.04.2013 року №56 до Головного управління Міндоходів у Тернопільській області. Рішенням ГУ Міндоходів про результати розгляду скарги від 09.07.2013 року №1476/10/19-00-10-027/205 збільшено ППР №0000352200 в частині 20 364 481,5 грн., в т.ч. 13 576 321,00 грн. основного платежу та 6 788 160,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а ППР №0000192200 та №0000202200 залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 року №8642/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення Збаразької МДПІ від 15.04.2013 року з врахуванням Рішень, прийнятих за результатами первинної скарги, залишено без змін, а повторну скаргу ТОВ «Збаражський цукровий завод» без задоволення.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення та висновки акту перевірки, що стали підставою для їх винесення, суд приходить до переконання про їх неправомірність, виходячи з наступного:

Як видно з акту перевірки, підставою для прийняття ППР від 15.04.2013 року №0000202200 слугував висновок акту перевірки щодо порушення Товариством п. 138.2, абз. «е» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в зв'язку з включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» (р. 05.1 СВ податкової декларації з податку на прибуток за І- III квартали 2012 року) вартості придбаного цукру білого кристалічного та меляси бурякової, а також включенням до витрат - суми витрат на транспортування продукції - цукру білого кристалічного (рядок 06.2 Декларації з податку на прибуток за І, II, III квартали 2012 року). Таке завищення витрат на думку податкового органу мало місце у зв'язку з тим, що видаткові накладні від 26.12.2011 №2345 та №2365 (на цукор та мелясу відповідно) не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», оскільки їх підписано із сторони позивача особою, якій керівником підприємства не було надано дозволу на здійснення господарської операції та складання і підписання первинного документа. Відповідно дані видаткові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути доказом здійснення господарських операцій.

Суд вважає такі висновки безпідставними виходячи з вищенаведених міркувань:

Так, 26.12.2011 року ТОВ «Кристал-2000» (правонаступником якого є ТОВ «Збаражський цукровий завод») (Покупець) придбано у ТОВ «Збаражський цукровий завод» (правонаступником юсого є ТОВ «Юніком А») (Продавець) цукор білий кристалічний в мішкотарі в кількості 17 144,9 тон на загальну суму 101 326 359 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 16 887 726,5 грн. на підставі договору поставки №26/12-113Ц34 від 26.12.2011 року та мелясу бурякову в кількості 4 425,71 тон на загальну суму 3 009 482,8 грн., в т.ч. ПДВ 501 580,47 грн., на підставі договору поставки №23-12-11 від 23.12.2011 року.

Виконання умов договору № 26/12-113Ц34 щодо поставки Товариству цукру білого кристалічного в мішкотарі підтверджується належним чином оформленими: актом приймання- передачі товару від 26.12.2011 року, податковою накладною № 49 від 26.12.2011 року.

Розрахунки проведено в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжними дорученнями: № 4 від 26.12.2011 року, № 65 від 29.02.2012 року, № 66 від 29.02.2012 року, № 88 від 26.03.2012 року, № 653 від 15.08.2012 року, № 726 від 30.08.2012 року, № 727 від 30.08.2012 року, № 728 від 30.08.2012 року, № 729 від 30.08.2012 року, № 730 від 30.08.2012 року, № 731 від 30.08.2012 року, № 732 від 30.08.2012 року, № 733 від 30.08.2012 року, № 734 від 30.08.2012 року, № 735 від 30.08.2012 року, № 736 від 30.08.2012 року.

У зв'язку з поверненням 1237 тон цукру на суму 7 310 670 гри., в т.ч. ПДВ на суму 1218445 грн. Продавцем виписані Розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 26.12.2011 року №49, зокрема:

- в січні - №1 від 27.01.2012 року та №2 від 31.01.2012 року на загальну суму 3882870 грн. в т.ч. ПДВ - 647 145 грн.;

- в лютому - №1 від 23.02.2012 року та №2 від 29.02.2012 року на загальну суму 2068500 грн., в т.ч. ПДВ - 344 750 грн.;

- в березні - №1 від 01.03.2012 року, №2 від 02.03.2012 року, №3 від 03.03.2012 року, №4 від 14.03.2012 року, №6 від 22.03.2012 року на загальну суму 1 359 300 грн., в т.ч. ПДВ на суму 226 550 грн.

26.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Юніком А» було укладено договір № 2612/11, згідно якого останнім надані послуги зі зберігання товару.

Факт передачі-повернення товару зі зберігання підтверджується належним чином оформленими актами № 1 від 26.12.2011 року, № 1 від 28.12.2011 року відповідно.

Виконання умов договору № 23-12-11 від 23.12.2011 року, укладеного із ТОВ «Збаражський цукровий завод» (правонаступником якого є ТОВ «Юніком А») на поставку меляси бурякової на загальну суму 3 009 482,8 грн., в т.ч. ПДВ на суму 501 580,47 грн., підтверджується належним чином оформленими: актом приймання-передачі товару від 26.12.2011 року, видатковою накладною №2365 від 26.12.2011 року; податковою накладною №54 від 26.12.2011 року.

Крім того, розрахунки проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №89 від 26.03.2012 року.

23.12.2011 року між Товариством та Продавцем було укладено договір № 2312/11, згідно якого останнім були надані послуги зі зберігання товару.

Згідно акту приймання-передачі від 26.12.2011 року Продавець прийняв, а Покупець передав на відповідальне зберігання мелясу бурякову в кількості 4 425,71 тон.

Факт передачі-повернення товару зі зберігання підтверджується належним чином оформленими: додатковою угодою №1 від 27.12.2011 року та актом №1 від 28.12.2011 року відповідно.

Крім того, 29.12.2011 року між ТОВ «Збаразький цукровий завод» (Орендодавець) та ТОВ «Збаражський цукровий завод» (Орендар) укладено договір оренди майна, зокрема ряду приміщень, у строкове платне володіння та користування, що розташовані за адресою м. Тернопіль, Збаразький район, м. Збараж, м-н Кармелюка, 1.

Тобто, подальше зберігання товару здійснювалось на орендованому об'єкті оренди, зокрема, складських приміщеннях.

Судом не приймається до уваги твердження податкового органу з приводу того, що видаткові накладні підписано із сторони позивача особою, якій керівником підприємства не було надано дозволу на здійснення господарської операції та складання і підписання первинного документа, а тому дані видаткові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути доказом здійснення господарських операцій. В долучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних №2365 від 26 грудня 2011 року та №2345 від 26 грудня 2011 року від відвантажувача товару - ТОВ «Збаражський цукровий завод» значаться підписи комірника складу зовнішніх вантажів ОСОБА_5 та директор Вороблевський Б.І., від отримавача товарів - ТОВ «Кристал-2000» - директор Кулініч Т.М. Податковим органом не долучено до матеріалів справи видаткових накладних №2365 від 26 грудня 2011 року та №2345 від 26 грудня 2011 року в яких як від відвантажувача так і від отримувача товару значиться «ОСОБА_6».

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 ПК України визначає склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визначення. До таких витрат належать витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, та інші витрати (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

До складу витрат собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносять витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України). Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення Товариством до складу витрат є: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в результаті проведених господарських операцій, Товариством правомірно включено до податкової звідності - податкової декларації з податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року витрати на собівартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (цукор білий кристалічний та меляса бурякова) в сумі 77 697 240 грн. (рядок 05.1).

Щодо правомірності включення сум понесених витрат Товариством по транспортуванню продукції (цукру білого кристалічного в мішкотарі) до покупців до витрат на збут, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На формування витрат по збуту-транспортуванню товару мали вплив операції поставки Товариством цукру білого кристалічного в мішкотарі, придбаного 26.12.2011 року у ТОВ «Юніком А», згідно договору поставки №26/12-113Ц34 в кількості 15 907,9 тис. грн. на загальну суму 94 015 689, в т.ч. ПДВ 1 218 445 грн. (з врахуванням частки повернутого товару).

В подальшому, придбаний Товар був реалізований Товариством іншим суб'єктам господарювання.

Податковий орган понесені Товариством витрати на збут, пов'язує з реалізацією цукру нижче ціни придбання та зазначає, що ТОВ «Збаражський цукровий завод» здійснював операції з реалізації цукру-піску, яка проводилась нижче собівартості (тобто ціни придбання). Отже, фактично підприємство здійснювало продаж у збиток (не отримало доходу належного розміру). В той же час, за весь період перевірки в ціну продажу включались транспортні витрати по доставці товару покупцю, які оплачувались ТОВ «Збаражський цукровий завод».

Суд з такими висновками податкової інспекції не погоджується виходячи з наступного:

Підпунктом «е» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України надано право платнику податків на віднесення понесених витрат на транспортування товару від продавця до покупця - до витрат на збут. Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК України).

Крім того, приписи Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», ствердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року №27/4248, визначають механізм відображення витрат на збут, що включають в себе витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки (п. 19).

Таким чином, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку витрати на транспортування товарів від складу продавця до складу покупця (замовника) підприємству слід вважати витратами на збут, які відображаються в обліку у періоді їх фактичного понесення, що підтверджено відповідними первинними документами.

Положеннями п. 5 ст. 267 ЦК України визначено, що договором поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товару будь-яким видом транспорту або його самовивіз покупцем. Якщо договором поставки покладено обов'язок доставки товару покупцеві на постачальника, то вартість такої доставки враховується у вартості товару.

З проаналізованих законодавчих положень слідує, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат, будь-то витрати на собівартість придбаних (реалізованих) товарів, чи-то витрат на збут, останні надаються добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як відмічено вище, ТОВ «Збаражський цукровий завод» податковому органу було подано усіх належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, що свідчить про законодавчо обґрунтоване право Товариства, як добросовісного платника податків, на формування та подальше відображення в бухгалтерському та податковому обліку понесених витрат.

Підставою для прийняття ППР від 15.04.2013 року №0000352200 та №0000192200 слугував висновок Відповідача щодо порушення Товариством п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Збаразька ОДПІ вважає, що неправомірність формування товариством податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання ТОВ «Збаражський цукровий завод» у ТОВ «Юніком А» цукру білого кристалічного в мішкотарі та меляси бурякової та порушення в такий спосіб п.198.1 ст.198 ПК України, випливає з того, що позивачем до перевірки не представлено жодного документу, який міг би слугувати доказом факту товарності вищеописаних господарських операцій, а податкові накладні № 49 від 26.12.11 р. та №54 від 26.12.2011р складені в порушення п.2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пп. 2.4 п.2 Положення №88 в частині забезпечення документування фактів здійснення господарських операцій належним чином складеними первинними документами та відповідно не мають доказової сили для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

З таким висновокм суд не погоджується виходячи з нижченаведених міркувань:

Відповідно до приписів пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку на додану вартість виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного додаткового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених норм податкового законодавства слідує, що законодавцем чітко визначено пряму норму (п. 198.3 ст. 198 ПК України), яка визначає необхідні та достатні підстави для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, якими є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням; підтвердження податкового кредиту належним чином оформленою податковою накладною.

На формування Товариством податкового кредиту мали вплив вищеописані операції щодо придбання ТОВ «Збаражський цукровий завод» у ТОВ «Юніком А» цукру білого кристалічного в мішкотарі та меляси бурякової на підставі договорів поставки №26/12-113Ц34 від 26.12.2011 року на загальну суму 94 015 689 грн. в т.ч. ПДВ 1 218 445 грн. (з врахуванням частки повернутого товару) та №23-12-11 від 23.12.2011 року на загальну суму 3 009 482,8 грн. в т.ч. ПДВ на суму 501 580,47 грн., відповідно.

Як описувалось вище, зазначені господарські операціє є реальними, товар поставлений, податок на додану вартість Товариством сплачено в ціні придбаного товару в повному обсязі, податковий кредит за вказані звітні періоди підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, первинні документи відповідають правилам ведення бухгалтерського обліку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що правомірність віднесення до складу податкового кредиту за січень 2012 року сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість по операції з придбання у ТОВ «Юніком А» цукру білого кристалічного в сумі 16 240 582 грн., вже була предметом дослідження, про що свідчить акт Збаразької МДПІ «Щодо правильності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року» від 04.09.2012 року №719/2201/37753679, на підставі якого МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № 0000252301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 700,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 53 360,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 13 340,00 грн.) та № 0000262301 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 16 187 222,00 грн. за звітний податковий період - березень 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, Товариством подано до суду адміністративний позов.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року у справі №819/202/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року у справі №876/5437/13, факт правомірного декларування Товариством податкового кредиту в сумі 16 240 582,00 грн. за січень 2012 року підтверджено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення МДПІ від 18.09.2012 року.

Вищенаведене судове рішення у відповідності до ст..254 КАС України набрало законної сили.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що не підлягає додатковому доказуванню факт правомірного декларування позивачем податкового кредиту в сумі 16 240 582, 00 грн. за січень 2012 року.

З вищенаведених підстав, безпідставним також є висновок податкового органу щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки останнє прямо залежить від правомірності декларування Товариством податкового кредиту.

Зі змісту ст. 200 ПК України слідує, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахування) до Держбюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При негативному значенні такої суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, підсумовуючи вище наведене слідує, що витрати Товариства на придбання товару (цукру та меляси бурякової) з метою його подальшої реалізації відповідають критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності, а нарахований в ціні придбання зазначеного товару податок на додану вартість - підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому відшкодуванню згідно із приписами ПК України.

З аналогічних підстав суд вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000782200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 364 481,5 грн.

Щодо висновків про порушення позивачем п. 192.3 ст. 192 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» №1492 від 25.11.2011 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 року №1490/20228), що призвело до заниження сум податкових зобов'язань за травень 2012 року в сумі 24 грн., суд зазначає наступне.

ТОВ «Збаражський цукровий завод» було проведено коригування податкових зобовязань по пододатковій накладній №79 від 22.03.2012 року, у зв'язку з поверненням товару від ТОВ «Сандора» на загальну суму 120 890 грн., в т.ч. сума коригування податкового зобов'язання - 24 178 грн.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку (пп. «а» пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України), отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (пп. «б» цього ж пункту).

Відповідно до вимог п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року (зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 22.11.2011 року №1333/20071), у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V ПК України постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2012 року Товариством засобами електронного зв'язку в електронній формі було направлено до МДПІ Уточнюючий розрахунок коригування сум ПДВ за травень 2012 року з Додатком 1, але звітний період подання помилково був вказаний як «липень 2012». Програмне забезпечення державної податкової служби Уточнюючий розрахунок автоматично відхилило, згідно виписки інформатизованої системи даних надійшло повідомлення «Документ не прийнято», проте Додаток 1 до неї зараховано.

Товариством було повторно подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з Додатком 1 із зазначенням належного періоду подання «серпень 2012 року».

У складі декларації, чи то уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подаються передбачені цим Порядком додатки. Одним з додатків до декларації є Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (п. 13, пп. 14.1 п. 14 Порядку №1492).

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що Декларація та Додатки до неї є невід'ємними частинами один одного та оцінюватись повинні, відповідно, в їх сукупності.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що Розрахунок коригування №1 від 4.05.2012 року коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №79 від 22.03.2012 року був включений двічі є безпідставним, оскільки в силу норм діючого законодавства не може розцінюватись як податкова звітність та братись до уваги лише як Додаток без основного документа, який він доповнює - Уточнюючий розрахунок сум податку на додану вартість.

Щодо нарахування Товариству податковим органом пені в розмірі 1 026,34 грн. в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктами 176.1 "е", 176.2 "а" ст. 176 ПК України встановлено, що особи які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента (з виручки від реалізації), ПДФО сплачується (перераховується до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

У разі коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено заробітну плату (пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49, п. 57.1 ст. 57 та пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Таким чином, строк сплати ПДФО це:

1. дата виплати заробітної плати на з/п картки;

2. дата виплати заробітної плати готівкою з каси;

3. якщо в межах наступного за звітним місяцем не було жодної із вищезазначених виплат - 30 число наступного за звітним місяця.

Податковим органом в акті перевірки не заперечується, що податок з доходів фізичних осіб самостійно та правомірно нараховувався на дохід працівників ТОВ «Збаражський цукровий завод», проте робить посилання на несвоєчасне перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО.

Так, в акті перевірки в таблиці розрахунку повноти і своєчасності перерахування до утриманих сум ПДФО в графі «Строк» вказана дата 7 число кожного місяця, тобто дата виплати заробітної плати довільно визначена МДПІ, що прямо суперечить вищенаведеним вимогам ПК України як щодо порядку нарахування ПДФО, так і утримання, сплати до бюджету.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи викладені в запереченні з приводу того, що перевіряючими для визначення дати виплати заробітної плати було застосовано норми Закону України «Про оплату праці», оскільки даний закон регламентує гарантії виплати заробітної плати та терміни випалти заробітної плати, а не порядок нарахування, утримання та сплати ПДФО.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми податку з доходів фізичних осіб нараховувались, утримувались та сплачувались Товариством, як податковим агентом, у відповідності з вимогами норм ПК України, а донарахування пені в розмірі 1026,34 грн. з ПДФО є таким, що не відає правильному застосуванню норм податкового законодавства, а відтак такі дії податкового органу є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як зазначено вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, в судовому засіданні в результаті здобутих та досліджених доказів встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 15 квітня 2013 року №0000352200, №0000192200, №0000202200 та Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0000782200, прийняті з порушенням вимог чинного податкового законодавства, порушують права позивача, а тому суд приходить до переконання про захист порушених прав шляхом визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. Крім того, суд приходить до переконання про визнання протиправними дії Збаразької ОДПІ щодо нарахування позивачу пені в розмірі 1026,34 грн. з податку на доходи з фізичних осіб.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 15 квітня 2013 року №0000352200, №0000192200, №0000202200 та Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0000782200.

3. Визнати неправомірними дії Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області щодо визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 026, 34 грн.

3. Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 жовтня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.