Постанова № 34471799, 02.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 жовтня 2013 року справа № 814/3606/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомВиробничого кооперативу "Віра", вул. Дорожна, 5, смт. Воскресенське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57210 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63а, м. Миколаїв, 54050

провизнання дій протиправними, скасування рішення від 29.07.2013 № 6600/22-23088380, податкової вимоги № 3-22 від 29.07.2013

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виробничий кооператив "Віра", звернувся до суду з позовом до відповідача, Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання дій щодо опису майна у податкову заставу протиправними, скасування рішення від 29.07.2013 № 6600/22-23088380 про опис майна у податкову заставу, скасування податкової вимоги № 3-22 від 29.07.2013.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив податкове законодавство та протиправно прийняв рішення про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу, оскільки сума грошового зобов'язання є неузгодженою.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких обґрунтував правомірність прийняття рішення та вимоги.

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

29.07.2013 головою комісії з проведення реорганізації Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС першим заступником начальника Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС прийнято рішення № 6600/22-23088380 про опис майна у податкову заставу (арк. справи 7).

29.07.2013 за № 3-22 була винесена податкова вимога на суму податкового боргу у розмірі 175 798, 40 грн, з яких: 174 805, 50 грн основний платіж з податку на додану вартість, 941, 96 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на додану вартість, 12, 49 грн пені з авансованого внеску з податку на прибуток приватних підприємств та 38, 45 грн пені з податку на додану вартість (арк. справи 8).

При прийнятті рішення суд виходив з того, що за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 податкового кодексу України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне: Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012 № 0021791501, яким Виробничому кооперативу "Віра" нараховано 174799, 50 грн зі сплати податку на додану вартість.

Позивач скористався своїм правом та розпочав процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 по справі № 2а-5445/12/1470 Виробничому кооперативу "Віра" відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 28.09.2012 № 0021791501 на суму 174799, 50 грн зі сплати податку на додану вартість (арк. справи 22-23).

За наслідками апеляційного провадження ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 рішення суду першої інстанції у справі № 2а-5445/12/1470 залишено без змін (арк. справи 24-25).

Таким чином, з травня 2013 року нарахована податковим повідомленням-рішенням Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 28.09.2012 № 0021791501 сума грошового зобов'язання стала узгодженою, як наслідок - позивач був зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За приписами пунктів 59.1, 59.3, статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання зазначеного вище відповідач надіслав позивачу податкову вимогу, в якій, зокрема, зазначено про розповсюдження права податкової застави з 27.06.2013, можливість здійснення опису майна у податкову заставу, нарахування пені та штрафу.

Зазначене вище узгоджується з приписами підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу), пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України (з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому), пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України (майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики), пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України (разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі).

З урахуванням зазначеного відповідач прийняв рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Як наслідок, відповідач нарахував пеню у розмірі 50, 94 грн.

Системний аналіз зазначеного свідчить, що відповідач, реалізуючи свої права, правомірно прийняв рішення від 29.07.2013 № 6600/22-23088380 про опис майна у податкову заставу та виніс податкову вимогу від 29.07.2013 № 3-22.

Отже, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, тому вищезазначеним спростовуються доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами частин 1, 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не знаходить правових підстав для їх задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 71, 94, 122, 137, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич