Постанова № 34471752, 17.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. Справа №818/7929/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який він його представник підтримав в судовому засіданні , мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач працював на посаді головного інспектора митного поста «Суми-центральний» Сумської митниці Міндоходів, наказом Сумської митниці Міндоходів від 30.08.2013 року №261-к «По особовому складу» позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», за порушення присяги державного службовця. Як зазаначено в наказі 29 серпня 2013 року у рамках досудового слідства, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 368 КК Укркїни, мпівробітниками Управління служби безпеки України в Сумській області було затримано головного інспектора митного поста «Суми-центральний» Сумської митниці Міндоходів ОСОБА_1, за вимагання та отримання хабаря. Зазаначений факт негативно впливає на репутацію ОСОБА_1 як державного службовця та завдає шкоди авторитету Сумської митниці Міндоходів та державній службі в цілому.

Позивач вважає зазаначений наказ незаконним та просить скасувати з тих підстав, що порушення ним присяги відповідачем не доведено.

Також позивач просить поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що 29 серпня 2013 року співробітниками Управління Служби безпеки Укарїни в Сумській області було затримано позивача за вимагання та отримання хабара. Згідно з вимогами статей 5,10 Закону України «Про державну службу» державні службовці повинні не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Дії ОСОБА_1 свідчать про скоєння вчинку, який дискредитує його як посадову особу митної служби та негативно впливає на репутацію державного службовця. 30 серпня 2013 року Сумською митницею виданий наказ про припинення перебування на державній службв ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задовленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Сумської митниці Міндоходів від 30.08.2013 року №261-к «По особовому складу» припинено перебування на державній службі ОСОБА_1 - головного інспектора митного поста «Суми-центральний» Сумської митинці Міндоходів відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» (а.с.8-9 ). Як зазначено в наказі, 29 серпня 2013 року у рамках досудового слідства, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 368 КК Укркїни, мпівробітниками Управління служби безпеки України в Сумській області було затримано головного інспектора митного поста «Суми-центральний» Сумської митниці Міндоходів ОСОБА_1, за вимагання та отримання хабаря. Зазаначений факт негативно впливає на репутацію ОСОБА_1 як державного службовця та завдає шкоди авторитету Сумської митниці Міндоходів та державній службі в цілому. Вищевказане свідчить про порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця. Як на доказ порушення присяги позивачем, який став підставою для винесення наказу, представник відповідача послався на лист старшого слідчого в ОВС від 29.08.2013 року № 5/5668 ( а.с. 43).

Суд вважає наказ Сумської митниці Міндоходів від 30.08.2013 року №261-к «По особовому складу» про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст..569 Митного кодексу України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Особи, вперше прийняті на службу до органів доходів і зборів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недотримання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про державну службу» до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція). Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час його проведення.

Згідно з абзацом дев'ятим пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. З'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу» та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу (пункт 1.4 Інструкції).

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статтях 40, 41, 147-150 Кодексу законів про працію, статтях 14, 17, 30 Закону України «Про державну службу , свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни (дисциплінарних правопорушень) допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ст147 КЗпП України , найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недотримання державним службовцем правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та інша дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення іншого дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом , а в частині, що ним не регулюється, Законом України «Про державну службу» , Кодексом законів про працю. Тобто порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб митної служби врегульований як нормами Закону України «Про державну службу», так і Кодексом законів про працю.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

З огляду на викладене, суд вважає, що вирішуючи питання про припинення перебування на державній службі позивача, митний орган зобов'язаний був провести службове розслідування.

Також суд вважає, що описані в наказі обставини, взагалі не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Так, зі змісту наказу слідує, що ОСОБА_1, був затриманий за вимагання та отримання хабара ( а.с.8). Проте лист, на який послався в судовому засіданні представник відповідача, як на підтвердження скоєння протиправних дій позивачем, містить інформацію про досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових рослідувань за ознаками кримінального правопорушення за фактом одержання неправомірної вигоди службовими особами митного посту та прохання надати належним чином завірені копії документів стосовно декількох осіб, в тому числі і позивача. ( а.с.43). Тобто про встановлений факт вчинення кримінального правопорушення позивачем мова взагалі не йде. Не свідчить про такий факт і затримання позивача 29.08.2013 року правоохоронними органами.

Відповіднодо ст..62 Конституції України, ст.17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ща набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони. утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 року Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.

Тобто, сам по собі факт затримання позивача співробітниками правоохоронних органів не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги державного службовця. Суд вважає, що в даному випадку доказом порушення Присяги може бути лише вирок суду, або ж висновок ретельного службового розслідування.

З огляду на викладене, рішення митного органу про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 є необґрунтованим, таким , що порушує право позивача на державну службу. За таких обставин наказ Сумської митниці Міндоходів від 30.08.2013 року №261-к «По особовому складу» підлягає скасуванню, а позивач ОСОБА_1 поновленню на посаді, з якої був звільнений.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В ході розгляду справи встановлено, що з дня фактичного звільнення 30.08.2013 року року по день ухвалення рішення у справі тривалість вимушеного прогулу позивача склала 34 робочих дні. В довідці, наданій Сумською митницею, розмір середньоденної заробітної плати позивача визначений в сумі 246,86грн. (а.с.26), відповідно розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 8393,24грн., тому саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з утриманням та перерахунком до бюджетів та Державних цільових фондів податків і обов'язкових платежів.

На підставі ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення становить 5184, 06грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити.

Скасувати наказ Сумської митниці Міндоходів від 30 серпня 2013 року № 261-О "По особовому складу" про припинення перебування на публічній службі ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора митного поста "Суми-центральний" Сумської митниці Міндоходів.

Стягнути з Сумської митинці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 393 грн. 24 коп.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 5184 грн.06 коп.. підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М. Опімах