Постанова № 34471635, 30.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2013 року Справа № 812/8129/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання: Гришиній О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Стародубець С.О.,

відповідача: Шалімової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб України" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування акту перевірки від 12.07.2013 року та податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 71843,74грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб України" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування акту перевірки від 12.07.2013 року та податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 71843,74грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2013 року ДПІ у м. Свердловську винесено податкове повідомлення-рішення за №0000111502 щодо порушення ТОВ «Хліб України» граничного строку сплати податку на прибуток приватних підприємств.

У зв'язку з чим ТОВ «Хліб України» зобов'язано сплатити штраф у сумі 71843,74 грн., за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 11021000.

Порушення було встановлено на підставі акту перевірки № 22-15-10-31247351 від 12.07.2013 року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 року за №0000111502 та акт перевірки №22-15-10-31247351 від 12.07.2013 року незаконні, перевірка була проведена не в повному обсязі, тому рішення та акт підлягають скасуванню з наступних підстав.

Грошове зобов'язання з податку на прибуток було первісно визначено ДПІ у місті Свердловську на підставі податкового повідомлення-рішення №0000062342/0 від 07.02.2011 року на суму 612065,00грн. яке складається з суми за основним платежем у розмірі 489652,00грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 122413,00грн.

Рішення 2 було оскаржене ТОВ «Хліб України» у судовому порядку.

28.11.2011 року постановою ЛОАС по справі №2а-9090/11/1270 щодо скасування рішення 2 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

25.06.2012 року ДПІ у м.Свердловську Луганської області звернулося з позовом до ЛОАС з вимогою про стягнення коштів ТОВ «Хліб України» з рахунків у банках, обслуговуючих платника на суму податкового боргу.

Підставою для стягнення було визначене все теж Рішення 2.

За даною позовною заявою було відкрито провадження, та справу за №2а/1270/4941/2012 призначено до розгляду

15 січня 2013 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення по адміністративній справі №2а/1270/4941/2012.

24.01.2013 року ухвалою ЛОАС по справі №2а/1270/4941/2012 року було встановлено порядок та спосіб виконання рішення.

Позивачем сумлінно виконується зобов'язання щодо сплати податкового боргу, відповідно до графіку погашення заборгованості, який було затверджено в.о. начальника Свердловської ДПІ.

Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для складання акту перевірки із зазначенням наявності самостійно визначеного грошового зобов'язання, а також на його підставі виносити ППР про сплату штрафних санкцій у розмірі 71843,74 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 року за №0000111502 та акт перевірки №22-15-10-31247351 від 12.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, додатково надав письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на 23.10.2013 року позивач достроково виконує графік погашення заборгованості з ПДВ (а.с.107-108).

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення на адміністративний позов та додаткові письмові пояснення, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб України» зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради 03.07.2001 року та відповідно до довідки №213/18 від 22.06.2012 знаходиться на обліку в ДПІ в м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби. (а.с.72-73).

12.07.2013 року ДПІ у м.Свердлвську проведено камеральну перевірку ТОВ «Хліб України» за звітний податковий період: декларацію з податку на прибуток підприємства за №9024293665 від 07.05.2012 року. Перевіркою було встановлено порушення граничного строку сплати податку на прибуток. За результатами якої складений акт №22-15-10-31247351 (а.с.25-26).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 року №0000111502, яким зобов'язано ТОВ «Хліб України» сплатити штраф у сумі 71840,74 коп. (а.с.23).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Луганській області від 05.09.2013 року №5784/12-32-10-04/08, податкове повідомлення-рішення від 22.07.2013 року №0000111502 про сплату 71843,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення граничного строку сплати узгоджених зобов'язань з податку на прибуток підприємств, залишено без змін (а.с.85-86).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається із матеріалів справи суть спору полягає у визначенні правомірності нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток.

Порядок, строки сплати податків та зборів а також відповідальність за порушення строку сплати визначена Податковим кодексом України (далі ПК України)

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення і збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що у січні 2011 року ДПІ у м. Свердловську було проведено планову документальну перевірку TOB «Хліб України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 24.01.2011 №26/23/31247351, в якому вказано на заниження TOB Хліб України» податку на прибуток. За розглядом акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.02.2011 №0000062342/0 про сплату 489652,00 грн. податку на прибуток і 122413,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; №0000072342/0, яким зменшено на 529558 грн. від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 132389,50 грн.(а.с.11).

Не погодившись з рішенням ДПА України, прийнятим за розглядом скарги, TOB «Хліб України» звернулося з позовною заявою до Луганського окружного адміністративного суду.

28.11.2011 року Луганським окружним адміністративним судом, за результатами розгляду справи було прийнято постанову по справі №2а-9090/11/1270, якою у задоволенні позовних вимог TOB «Хліб України» до ДПІ у м. Свердловську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.02.2011 №0000062342/0, №0000072342/0 відмовлено повністю (а.с.7-10).

В результаті несплати TOB «Хліб України» податкового зобов'язання з податку на прибуток, несплачена узгоджена сума стала податковим боргом, у зв'язку з чим ДПІ у м. Свердловську Луганської області ДПС звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до TOB «Хліб України», в якому просила стягнути, з відповідача податкову заборгованість у розмірі 612070,41 грн., яка склалася: у сумі 611038,10 грн. за рахунок неповної сплати податкового зобов'язання, визначеного податковим органом у податковому повідомленні - рішенні від 07.02.2011 №0000062342/0.; у сумі 1024 грн. на підставі поданої платником податків декларації з податку на прибуток (вх. №9024293665 від 07.05.2012 ) та пені у сумі 8,31 грн. Станом на 01.08.2012, у зв'язку з частковою сплатою у сумі 60000 грн., податковий борг TOB «Хліб України» з податку на прибуток склав 552070,41 грн. Розглянувши справу за №2а/1270/4941/2012 Луганський окружний адміністративний суд 02.08.2012 постановив позовні вимоги ДПІ у м. Свердловську Луганської області ДПС до TOB «Хліб України» про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 552070,41 грн. задовольнити повністю. Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду платник податків звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного адміністративного суду. За результатами розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 11.10.2012 у справі №2а/1270/4941/2012, якою апеляційну скаргу TOB «Хліб України» залишено без задоволення, Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 у справі №2а/1270/4941/2012 - залишено без змін (а.с.19).

У зв'язку з неспроможністю TOB «Хліб України» виконання судового рішення одноразово, яке станом на 01.01.2013 склало 324020,28 грн., підприємство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з заявою про розстрочення податкового боргу з податку на прибуток.

Відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі №2а/1270/4941/2012, виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 за адміністративним позовом ДПІ у м. Свердловську Луганської області ДПС до ТОВ «Хліб України» про стягнення коштів за податковим боргом, розстрочене строком на 2 роки з 01.01.2013 по 30.11.2014 включно з щомісячною сплатою грошових коштів у сумі 13500?|г грн., 30.12.2014 - 13520,28 грн., згідно з графіком погашення заборгованості з податку на прибуток (а.с.20-21).

З матеріалів справи, вбачається, що позивачем за перевіряємий період сплачено податкових зобов'язань з податку на прибуток з затримкою більше 30 днів на загальну суму 389821,94 грн., у тому числі штрафних санкцій на суму 30603,24 грн., у зв'язку з чим, відповідно до вимог 126.1 ст.126 ПКУ платнику податків нараховані штрафні санкції у розмірі 20% на суму 71843,74 грн. (а.с.27-54, 90-102).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що при винесення відповідачем відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 22.07.2013 року №0000111502 про сплату штрафу 10% у сумі 71843,74 грн. за порушення граничного строку сплати податку на прибуток приватних підприємств ДПІ у м.Свердловську діяла в межах чинного законодавства України, а тому у задоволенні адміністративного позову в частині вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2013 року № 0000111502 слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним та скасування акту перевірки №22-15-10-31247351 від 12.07.2013 року, суд зазначає наступне.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

За змістом частини першої статті 13 Закону № 2939-XII, дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону № 2939-XII, є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування акту перевірки №22-15-10-31247351 від 12.07.2013 року, не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб України" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Головного управління міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування акту перевірки від 12.07.2013 року та податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 71843,74грн., відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 31 жовтня 2013 року.

Суддя Н.В. Мирончук