Постанова № 34471557, 24.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3236/13-а

24 жовтня 2013 року 16год. 01хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Опанасюк А.О.

відповідача 1: представник Федченко О.О.

відповідача 2: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" до Рівненська митниця Міндоходів Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" (далі - ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" ) звернувся з адміністративним позовом до Рівненської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених коштів на загальну суму 13141 грн. 72 коп.

Під час судового розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення суми коштів, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України з 13141 грн. 72 коп. до 10980 грн. 59 коп., яка була судом прийнята. У судовому засідання він надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві, та, зокрема, пояснив, що відповідачем неправомірно визначено митну вартість товару згідно ст.64 Митного кодексу України (далі - МК України) на підставі другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів (пп. "а" п.2 ч.1 ст.57 МК України). Позивачем під час здійснення митного оформлення товару надавались документи, яких було достатньо для визначення митної вартості згідно з п.1 ч.1 ст. 57 МК України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Розмір цін за одиницю товару у інвойсі відповідає CMR, прайс-листу продавця, специфікації та платіжному дорученню щодо оплати вартості товару. Крім того, визначення митної вартості товару за ціною договорів щодо ідентичних товарів, а саме: шин пневматичних, гумових, що були у використанні, ступінь зносу до 20%, які були ввезені на територію України 24.01.2013 року за ВМД № 204050001/2013/040150, вважає неправомірним, оскільки угоди укладались з іншими нерезидентами різних країн, а саме: у даному спорі - з компанією «Reifenwelt» (Німеччина), а у попередньому договорі - з компанією «Tony Pneus Srl» (Італія). Відтак Рівненська митниця не мала жодних підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості. Позов просив задовольнити повністю .

Представник відповідача 1 - Рівненської митниці позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що у результаті проведеного контролю із застосуванням автоматизованої системи управління ризиками, системою було згенеровано проведення обов'язкової процедури по контролю правильності визначення митної вартості товарів. У зв'язку з цим митним органом відповідно до вимог ст.53 МК України було поставлено вимогу про необхідність подання декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписок з бухгалтерських документів, копію митної декларації країни відправлення, прейскуранти (прайс-листи виробника товару), висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, рахунки про сплату посередницьких послуг.

Оскільки ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" не виконано вимоги митного органу та не надані усі необхідні документи, то відповідачем 27.06.2013 року прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та оформлено картку відмови у митному оформленні товарів. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області у судове засідання не прибув, ставлення до позову не висловив. Оскільки відповідач 2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд розглянув справу за його відсутності.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2013 року між ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" (Україна) та Фірмою «Reifenwelt» (Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт №26-04/2013, згідно з пунктом 1 якого продавець систематично, партіями зобов'язується продати, а покупець - оплатити на умовах поставки - франко-завод ІНКОТЕРМС - 2000 року, автошини для великовантажних автомобілів, які були у використанні, ступінь зносу до 20%. Загальна кількість товару - 3000 штук, загальна сума договору - 9000 Євро. Контракт підписаний представниками двох сторін та скріплений печатками (а.с.13-14).

26.06.2013 року відділом митного оформлення №1 митого поста «Рівне-Центральний» Рівненської митниці прийнято до митного оформлення електронну митну декларацію №204050001/2013/041632 (а.с.83-96) на товари (автошини для великовантажних автомобілів, які були у використанні, ступінь зносу до 20%), що надійшли на адресу ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" (Україна) від Фірми «Reifenwelt» (Німеччина) на виконання зовнішньоекономічного контракту 26.04.2013 року №26-04/2013.

До електронної митної декларації додавалися наступні документи:

- рахунок - проформа (інвойс) №130081 від 13.06.2013 року, яким передбачено поставку товару на загальну суму 11600 Євро, вагою нетто 17500 кг (брутто 17500 кг), кількістю 240 штук, умови поставки - на умовах поставки - франко-завод ІНКОТЕРМС - 2000 року (а.с.8,9);

- калькуляція витрат №249 від 25.06.2013 року, згідно з якою витрати по доставці вантажу склали 1495 Євро (а.с.7);

- платіжне доручення №126 від 14.06.2013 року щодо сплати позивачем для Фірми «Reifenwelt» (Німеччина) 11600 Євро, що відповідає зазначеному рахунку - проформі №130081 (а.с.15).

Згідно поданих заперечень та пояснень представника відповідача у результаті проведеного контролю із застосуванням автоматизованої системи управління ризиками (п.4.5.4 Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631) системою було згенеровано проведення обов'язкової процедури по контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.53 МК України декларанту було поставлено вимогу щодо надання додаткових документів, підтверджуючих заявлену у ЕМД митну вартість товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновок експертних організацій про вартісні характеристики товару, рахунки про сплату посередницьких послуг.

Оскільки ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" було надано лише прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, а також лист з відмовою у наданні інших документів, Рівненською митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000039/2 від 27.06.2013 року та картку відмови у митному оформленні товарів №204050001/2013/40035 (а.с.18-21, 22-23).

У зв'язку з цим відповідно до п.14.1.115 ст.14 ПК України позивачем на підставі запиту про оплату Рівненської митниці було додатково сплачено митні платежі та ПДВ на загальну суму 10980 грн. 59 коп. та подано нову ВМД №204050001/2013/041642 відповідно до вимог Митного кодексу України (а.с.24).

Суд зазначає, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного Кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

При цьому, частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до наказу Держмитслужби України від 13.07.12 року № 362 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, посадова особа, що здійснює такий контроль проводить:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України;

- перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо);

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця;

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій (частина 18 статті 58 Митного кодексу України);

- перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Держмитслужби від 13.07.12 № 362;

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів;

- перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну;

- перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів;

- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;

- перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Пунктом 4.4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р. за № 1360/21672, передбачено, що митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

- митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості;

- електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

- митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу відповідно до розділу VІІ цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного Кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суть спору між сторонами полягає у тому, що позивач не погоджується з рішенням митниці про коригування митної вартості товару за другорядним методом - ціною договору щодо ідентичних товарів та вважає, що митна вартість повинна бути визначена за першим методом - за ціною договору.

Представник відповідача в обґрунтування прийнятих рішень зазначає, що внаслідок аналізу поданих до митного оформлення документів було встановлено факт подачі декларантом неповних відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим автоматизованою системою управління ризиками було згенеровано проведення обов'язкової процедури по контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Суд не погоджується з цими твердженнями, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи. Проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази, а саме: рахунок - проформу (інвойс) №130081 від 13.06.2013 року та специфікацію до нього, калькуляції витрат №249 від 25.06.2013 року, зовнішньоекономічний контракт від 26.04.2013 року, платіжне доручення №126 від 14.06.2013 року суд дійшов до висновку, що дані документи визначають однакову ціну за одиницю товару та розбіжностей у них немає.

Відтак, згідно з ч.2 ст.58 МК України у митного органу були відсутні підстави для не застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а також у подальшому застосування відповідно до ст.64 МК України шостого (резервного) методу визначення митної вартості - на основі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, подібних оцінюваному за комерційною назвою, фізичними характеристиками та країною відправлення.

Таким чином, на думку суду, позивачем під час митного оформлення товару було надано для Рівненської митниці всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною угоди відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

Також всупереч вимогам ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядного методу не передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Крім того, визначення митної вартості товару за ціною договорів щодо ідентичних товарів, а саме: шин пневматичних, гумових, що були у використанні, ступінь зносу до 20%, які були ввезені на територію України 24.01.2013 року за ВМД № 204050001/2013/040150, суд вважає неправомірним, оскільки угоди укладались з іншими нерезидентами різних країн відправлення: у даному спорі - з компанією «Reifenwelt» (Німеччина), а у попередньому договорі - з компанією «Tony Pneus Srl» (Італія). Крім того, дослідженням вантажно-митних декларацій від 24.01.2013 року та від 26.06.2013 року встановлено, що комерційні назви пневматичних шин, які ввозилися, практично не співпадають.

Враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що Рівненською митницею неправомірно прийнято щодо ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000039/2 від 27.06.2013 року, оскільки одночасно з поданням митному органу електронної митної декларації, декларантом подано всі необхідні документи, які підтверджували зазначену у декларації митну вартість товару.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000039/2 від 27.06.2013 року, тоді як позивач довів, що у документах, які були надані на митне оформлення товару 12.09.2012 року, містились достовірні відомості щодо дійсної вартості на товар і що у митного органу були відсутні будь-які підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Відтак позовні вимоги в частині визнання рішення про коригування митної вартості є правомірними та підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів та ПДВ суд зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п.14.1.115 ст.14 Податкового кодексу України сплачена позивачем на підставі протиправного рішення про коригування ціни митної вартості товарів №204050001/2013/000039/2 від 27.06.2013 року є надміру сплаченим грошовим зобов'язанням. Відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України на Рівненську митницю як контролюючий орган покладений обов'язок складання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подачу такого висновку відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У Рівненській області таким органом є відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Оглянутою у судовому засіданні копією платіжного доручення від 27.06.2013 року № 2154 встановлено, що позивачем було додатково сплачено за митне оформлення 10000 грн. (а.с.73). У судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума у розмірі 980 грн. 59 коп. (10980 грн. 59 коп. - 10000 грн.) була зарахована з попередніх оплат, які проведені із надлишком, у тому числі платіжним дорученням від 25.06.2013 року № 2118 (а.с.72). Представник відповідача підтвердив, що сума митних зборів та платежів у розмірі 10980 грн. 59 коп. по зазначеному Рішенню про коригування митної вартості товарів №204050001/2013/000039/2 від 27.06.2013 року повністю сплачена ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" до Державного бюджету та заборгованості на даний час немає.

За наведених обставин позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надмірно сплачених коштів у сумі 10980,00 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Відтак, позов підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати згідно статті 94 КАС України стягуються на користь позивача із Державного бюджету України у розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.06.2013 року № 204050001/2013/000039/2.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми "Камаз-Транс-Сервіс" суму надмірно сплачених коштів у розмірі 10980 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 59 коп. за митною декларацією №204050001/2013/041642 від 27.06.2013 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.